ЯК СУДДІ ЗАХИСТИТИ СВОЇ ТРУДОВІ ПРАВА?

У прийнятому 27 березня рішенні Конституційного Суду щодо офіційного тлумачення ч. 1 ст. 150 Конституції України було порушено важли-. ве питання щодо можливості оскарження індивідуально-правових актів, на основі яких, зокрема, призначаються та звільняються усі судді (крім суддів Конституційного Суду). На думку Вищої ради юстиції, існує практична необхідність офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 150 Конституції та потребує роз'яснення питання, "чи акти Президента та Верховної Ради України щодо призначення професійних суддів на посади та звільнення їх з посад підлягають лише конституційно-правовій перевірці, чи вони можуть бути предметом оскарження і в судах загальної юрисдикції".

Невдало сформульоване конституційне подання, за словами Голови Конституційного Суду Віктора Скоморохи, позбавило вищий орган конституційної юрисдикції розглянути справу у ширшому контексті — фактично за межами тлумачення лишились статті 124—126, ч. 1 статті 131 Основного Закону, що не дозволило безпосередньо охопити проблему, вирішення якої потребував суб'єкт на конституційне подання. Насамперед, перед Вищою радою юстиції постало питання: чи має право суддя, звільнений (або призначений) Президентом за поданням цього органу, звертатись до суду загальної юрисдикції за захистом своїх порушених трудових прав, у тому числі при достроковому звільненні?

Фактично виходячи за межі конституційного подання, згідно зі статтею 55 Конституції, Суд висловив правову позицію, що повинна скерувати законодавця до удосконалення інституту "складного юридичного акта" — передбачити можливість оскарження рішень Вищої ради юстиції у суді. Звичайно, як і решту громадян, суддів ніхто не позбавляв права на вирішення їх трудових спорів у судовому порядку, проте відсутність у процесуальному законодавстві згадки про підсудність трудових спорів, стороною у яких є службовець, призначений особливим порядком, створює неоднозначну ситуацію. Попри це, до врегулювання законодавцем згаданої дилеми суддя матиме змогу звернутися до Конституційного Суду для вирішення питання про конституційність індивідуально-правового акта Верховної Ради або Президента щодо обрання/призначення /? на посаду конкретного судді. Щоправда, Конституційний Суд не матиме права з'ясовувати законність такого рішення, однак предметом розгляду Судом може бути зміст норми, на основі якої прийняте відповідне рішення, а також відповідність Конституції процедури розгляду та набрання чинності оспорюваним актом.

Віктор Скомороха, на прес-конференції, що відбувалася після оприлюднення рішення, звернув увагу на відсутність в українському законодавстві права оскаржити рішення Вищої ради юстиції, що увінчує піраміду кваліфікаційних комісій суддів. Він є, по суті, адміністративним органом, який не має права перебирати на себе функцію суду.

Таким чином, вказане рішення, предметом розгляду якого є порядок судового розгляду спорів про неправомірне звільнення осіб, які відповідно до Конституції призначаються у спеціальний спосіб, не є останнім.

Власна інформація

По материалам газеты "Юридичний вісник України"