На підставі статті 64 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) вважаю за необхідне висловити окрему думку стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 68 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 83 Конституції України (254к/96-ВР) , частини четвертої статті 59 Регламенту Верховної Ради України (1861-17) стосовно можливості окремих народних депутатів України брати безпосередню участь у формуванні коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України від 6 квітня 2010 року № 11-рп/2010 (v011p710-10) (далі - Рішення).

Суб'єкт права на конституційне подання - 68 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України (далі - Суд) з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини шостої статті 83 Конституції України (254к/96-ВР) ("У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України"), частини четвертої статті 59 Регламенту Верховної Ради України (1861-17) (далі - Регламент) ("народний депутат, якого виключено зі складу депутатської фракції, є позафракційним") стосовно можливості формування коаліції окремими народними депутатами України, зокрема й такими, яких відповідно до частини четвертої статті 59 Регламенту (1861-17) визнано позафракційними (у зв'язку з їх виключенням зі складу депутатської фракції) або які вийшли чи не ввійшли до складу депутатських фракцій, у тому числі через незгоду з позицією депутатських фракцій щодо участі у формуванні коаліції.

Вирішуючи цю справу, Суд правильно акцентував на важливості загальнодемократичних засад організації та функціонування сучасної Української держави, в якій єдиним джерелом влади є Український народ, а її громадянам гарантовано право участі в управлінні державними справами, зокрема вільно обирати і бути обраними до органів державної влади. Однак, даючи офіційне тлумачення зазначених у конституційному поданні положень і таким чином відповідаючи на поставлене 68 народними депутатами України питання про те, чи можуть брати участь у формуванні коаліції депутатських фракцій окремі народні депутати України, яких відповідно до частини четвертої статті 59 Регламенту (1861-17) визнано позафракційними (у зв'язку з їх виключенням зі складу депутатських фракцій) або які вийшли чи не ввійшли до складу фракцій, у тому числі через незгоду з позицією фракції щодо участі у формуванні коаліції, Суд припустився низки системних помилок (в тому числі методологічного характеру). Причиною, на мій погляд, стало недотримання Судом принципів повного і всебічного розгляду цієї справи та обґрунтованості Рішення (v011p710-10) (стаття 4 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) ).

Мотивуючи наявність права в окремих народних депутатів України (зокрема тих, які не перебувають у складі депутатських фракцій, що ініціювали створення коаліції депутатських фракцій у парламенті) брати участь у формуванні коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, висуваючи при цьому вихідну тезу, що "офіційне тлумачення відповідних положень Конституції України (254к/96-ВР) та Регламенту (1861-17) щодо формування коаліції має відбуватися у їх системному зв'язку" (абзац перший пункту 4 мотивувальної частини Рішення (v011p710-10) ), Суд фактично вдався до спроби витлумачити норму Основного Закону України (254к/96-ВР) (частину шосту статті 83) виходячи з положень статей 61, 62, 66 Регламенту (1861-17) (абзаци другий, третій, четвертий пункту 4 мотивувальної частини Рішення (v011p710-10) ).

Останнє видається методологічно неправильним, оскільки норми Конституції України (254к/96-ВР) необхідно тлумачити, насамперед, виходячи зі змісту та сутності конституційних принципів, зокрема тих, які покладено в основу конституційного ладу держави, та з обов'язковим урахуванням системного аналізу всіх відповідних (дотичних до предмета конституційного тлумачення) положень Основного Закону України (254к/96-ВР) .

Посилання Суду на частину дев'яту статті 83 Конституції України (254к/96-ВР) , за якою "засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України (254к/96-ВР) та Регламентом Верховної Ради України (1861-17) ", як аргумент на користь Рішення (v011p710-10) не є переконливим. Адже, з одного боку, Конституція України (254к/96-ВР) досить чітко визначила засади формування коаліції депутатських фракцій у парламенті, з іншого - положення Регламенту (1861-17) в будь-якому разі не можна розглядати як рівні (за юридичною силою) з конституційними положеннями. На мій погляд, зміст положення частини дев'ятої статті 83 Конституції України (254к/96-ВР) щодо встановлення Конституцією України (254к/96-ВР) та Регламентом Верховної Ради України (1861-17) засад формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України полягає в тому, що у Регламенті (1861-17) можуть мати місце ті положення, які об'єктивно залишилися поза безпосереднім конституційним регулюванням. При цьому такі положення Регламенту (1861-17) , як будь-якого іншого нормативно-правового акта, повинні прийматися на основі Конституції України (254к/96-ВР) і відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України (254к/96-ВР) ).

Під час вирішення цієї справи Суд фактично не врахував низки своїх правових позицій стосовно порядку створення та організації діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, викладених у рішеннях у справі про перебування народного депутата України у депутатській фракції від 25 червня 2008 року № 12-рп/2008 (v012p710-08) , у справі про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України від 17 вересня 2008 року № 16-рп/2008 (v016p710-08) , у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положення частини восьмої статті 83 Конституції України (254к/96-ВР) у системному зв'язку з положеннями частин шостої, сьомої статті 83, пункту 9 частини першої статті 106, частин третьої, четвертої статті 114 Конституції України (254к/96-ВР) від 28 квітня 2009 року № 8-рп/2009 (v008p710-09) .

У названих справах предметом тлумачення (з тих чи інших позицій, в системному зв'язку з тими чи іншими конституційними положеннями, законодавчими положеннями тощо) безпосередньо були положення частини шостої статті 83 Конституції України (254к/96-ВР) .

У Рішенні у справі про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України від 17 вересня 2008 року № 16-рп/2008 (v016p710-08) Суд чітко зазначив, що "словосполучення "коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України", що міститься у частинах шостій, сьомій, дев'ятій статті 83 Конституції України (254к/96-ВР) , слід розуміти як сформоване на встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та Регламентом Верховної Ради України (1861-17) засадах об'єднання за результатами виборів кількох депутатських фракцій, кількість народних депутатів України в яких становить більшість від конституційного складу Верховної Ради України, які (депутатські фракції) на основі узгодження політичних позицій погодились на спільну парламентську діяльність (пункт 1 резолютивної частини). При цьому у мотивувальній частині цього ж рішення Суд прямо зазначив, що "до складу коаліції депутатських фракцій можуть увійти лише ті народні депутати України, які є у складі депутатських фракцій, що сформували коаліцію" та що суб'єктами формування коаліції депутатських фракцій є депутатські фракції (абзаци другий, четвертий підпункту 3.2.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Прикметним є те, що від часу прийняття Судом вказаного рішення частина шоста статті 83 Конституції України (254к/96-ВР) не змінювалася.

Викладене вище та не врахування Судом положення частини другої статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) за відсутності системного дослідження змісту конституційних положень "за результатами виборів" і "на основі узгодження політичних позицій", які містяться у частині шостій статті 83 Конституції України (254к/96-ВР) (стосовно окремих народних депутатів), на мій погляд, призвело до необґрунтованого та помилкового висновку Суду, що "в аспекті конституційного подання положення частини шостої статті 83 Конституції України (254к/96-ВР) , частини четвертої статті 59 Регламенту Верховної Ради України (1861-17) , затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року № 1861-VI, у системному зв'язку з положеннями статей 1, 5, 15, 36, 38, 69, 76, 79, 80, 81, частин п'ятої, сьомої, дев'ятої статті 83, статті 86 Конституції України (254к/96-ВР) , статей 60, 61 Регламенту Верховної Ради (1861-17) України слід розуміти так, що окремі народні депутати України, зокрема ті, які не перебувають у складі депутатських фракцій, що ініціювали створення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, мають право брати участь у формуванні коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України" (пункт 1 резолютивної частини Рішення (v011p710-10) ).

Приймаючи саме таке Рішення у цій справі, Конституційному Суду України, на жаль, не вдалося належним чином гарантувати верховенство Конституції України (254к/96-ВР) як Основного Закону держави на всій території України, хоча це є його безпосереднім завданням (стаття 2 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) ).