Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Порядок забезпечення приміщеннями закордонних дипломатичних установ України (додається).

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 29 листопада 2001 р. N 1589

1. Цим Порядком встановлюється механізм забезпечення приміщеннями дипломатичних представництв та консульських установ України в інших державах, представництв України при міжнародних організаціях (далі - закордонні дипломатичні установи) та відчуження нерухомого майна шляхом його продажу у разі зміни статусу та/або місцезнаходження закордонної дипломатичної установи в державі перебування або її ліквідації.

Забезпечення приміщеннями закордонних дипломатичних установ здійснюється шляхом придбання за кордоном у державну власність України або шляхом оренди нерухомого майна (приміщень, земельних ділянок), будівництва, реконструкції об'єктів.

2. Організація роботи, пов'язаної з вирішенням питань забезпечення приміщеннями закордонних дипломатичних установ, покладається на МЗС, яке узагальнює відповідні пропозиції закордонних дипломатичних установ та висновки органів виконавчої влади, готує орієнтовний план розміщення закордонних дипломатичних установ, обгрунтовує необхідні фінансові витрати та вносить Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо придбання нерухомого майна, будівництва, реконструкції об'єктів для розміщення цих установ за кордоном, а також щодо відчуження нерухомого майна у разі зміни статусу та/або місцезнаходження закордонної дипломатичної установи в державі перебування або її ліквідації.

МЗС здійснює контроль за придбанням і орендою нерухомого майна, будівництвом, реконструкцією об'єктів, веде облік нерухомого майна, придбаного у державну власність України, збудованого або взятого в оренду закордонними дипломатичними установами, а також надсилає Фонду державного майна інформацію про збудовані та придбані у державну власність України об'єкти.

3. При складанні запиту до проекту Державного бюджету України на відповідний рік МЗС у межах граничних обсягів загальних видатків, доведених Мінфіном до МЗС у цілому, визначає показники витрат з придбання за кордоном у державну власність України приміщень (земельних ділянок), будівництва, реконструкції об'єктів для розміщення закордонних дипломатичних установ з урахуванням уже прийнятих відповідних рішень Кабінету Міністрів України та пріоритетів забезпечення інтересів України виходячи із зовнішньополітичного курсу держави.

4. Здійснення видатків з придбання за кордоном у державну власність України приміщень (земельних ділянок), будівництва, реконструкції об'єктів для розміщення закордонних дипломатичних установ забезпечується відповідно до бюджетних призначень, затверджених на цю мету для МЗС у Державному бюджеті України на відповідний рік.

5. Здійснення видатків з оренди приміщень для потреб закордонних дипломатичних установ забезпечується відповідно до бюджетних призначень на утримання (функціонування) дипломатичних установ за кордоном, затверджених для МЗС у Державному бюджеті України на відповідний рік.

6. Будівництво та реконструкція об'єктів здійснюються у порядку, визначеному законодавством України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством держави перебування.

7. Підставою для будівництва та реконструкції об'єктів для закордонних дипломатичних установ є відповідне рішення Кабінету Міністрів України.

8. Закінчені будівництвом або реконструкцією об'єкти приймаються в експлуатацію державними приймальними комісіями відповідно до законодавства України.

9. Датою введення об'єкта в експлуатацію вважається дата підписання державною приймальною комісією відповідного акта.

10. Затверджений керівництвом МЗС акт державної приймальної комісії (з необхідними додатками) є документом, на підставі якого об'єкт передається у користування закордонній дипломатичній установі.

Один примірник акта знаходиться у закордонній дипломатичній установі, другий - у МЗС, копія (стосовно прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта) - у Фонді державного майна.

11. Закордонні дипломатичні установи вносять до МЗС пропозиції (декілька варіантів) щодо придбання нерухомого майна у державну власність України, які повинні містити:

письмове погодження відповідного органу держави перебування щодо можливості розміщення закордонної дипломатичної установи за місцезнаходженням нерухомого майна;

документи про належність нерухомого майна із зазначенням повної назви власника, його юридичної адреси та документи, які засвідчують право власності;

дані про місцезнаходження нерухомого майна, яке планується придбати, фотознімки земельних ділянок, будівель;

карту населеного пункту з позначенням на ній об'єкта придбання, а також ситуаційний план земельної ділянки з описом призначення розташованих на сусідніх ділянках будівель, схеми інженерних мереж;

довідку закордонної дипломатичної установи про наявність у двокілометровій зоні, де знаходиться нерухоме майно, яке планується придбати, ресторанів, готелів, високовольтних ліній, а також теле- і радіоустановок або інших об'єктів, які можуть заважати її роботі;

інформацію щодо можливості забезпечення комплексної безпеки нерухомого майна;

характеристику земельної ділянки, у тому числі площі забудови, зелених насаджень, твердого покриття, дані про стан облаштування, рельєф місцевості, наявність огорожі, її розмір та матеріал конструкції, офіційну інформацію про можливість зносу будівель та зелених насаджень;

інформацію про загальну площу, кількість поверхів кожної будівлі та про наявність підвалів, плани кожного поверху з розмірами всіх приміщень; офіційну довідку про технічний стан будівель та комунікацій;

відомості про вартість нерухомого майна, визначену його власником (продавцем), страхування нерухомого майна, термін, форму та вид валюти платежів, інші істотні умови відповідного договору (контракту) або його проект;

дані про можливі витрати на оформлення договору (контракту) згідно із законодавством держави перебування;

інформацію про обтяження або обмеження щодо нерухомого майна (заставу, борги, арешт тощо);

експертну оцінку уповноваженого органу з питань будівництва та архітектури держави перебування (або України - у разі потреби) стосовно відповідності технічних характеристик будівлі вимогам нормативних документів щодо розміщення об'єктів на територіях із складними інженерно-геологічними, сейсмічними та кліматичними умовами, а також матеріали технічного обстеження будівлі;

офіційну інформацію про належність об'єктів придбання до пам'яток історії або культури;

висновок місцевого органу влади про можливість знесення в майбутньому об'єктів придбання або вилучення земельної ділянки за Генеральним планом розвитку населеного пункту, а також про можливість здійснення будівництва на вільних майданчиках, добудови до існуючих будівель.

12. МЗС опрацьовує надані закордонною дипломатичною установою пропозиції і доводить їх до відома Мінфіну, Фонду державного майна, Мінрегіону, СБУ, Службі зовнішньої розвідки та у разі потреби до інших заінтересованих органів виконавчої влади. Зазначені органи виконавчої влади повинні підготувати свої висновки щодо одержаних пропозицій та надіслати їх МЗС.

13. МЗС готує узагальнений висновок щодо доцільності придбання того чи іншого нерухомого майна та вносить Кабінетові Міністрів України пропозиції стосовно необхідності виїзду на місцезнаходження об'єкта придбання міжвідомчої експертної групи, до складу якої включаються працівники Секретаріату Кабінету Міністрів України, МЗС, Мінфіну, Фонду державного майна, Мінрегіону, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та у разі потреби інших заінтересованих органів виконавчої влади.

14. МЗС приймає рішення про придбання нерухомого майна на засіданні колегії Міністерства з урахуванням висновків міжвідомчої експертної групи щодо кожного об'єкта та подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо придбання нерухомого майна, погоджені з Мінфіном, Фондом державного майна, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Мінрегіоном та у разі потреби з іншими заінтересованими органами виконавчої влади.

15. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо придбання нерухомого майна закордонна дипломатична установа за погодженням з МЗС проводить переговори з власником (продавцем) такого майна та готує, погоджує з ним і надсилає МЗС остаточний проект договору (контракту) купівлі-продажу відповідно до законодавства держави перебування.

16. МЗС погоджує остаточний проект договору (контракту) купівлі-продажу та надає відповідні повноваження керівникові закордонної дипломатичної установи на його підписання.

Оригінал зазначеного договору (контракту) або нотаріально засвідчена копія договору (контракту) купівлі-продажу (якщо законодавством держави перебування не передбачена інша процедура набуття прав власності покупця) зберігається в архіві МЗС, копія договору (контракту) в місячний строк після його підписання надсилається Фонду державного майна.

16-1. Закордонні дипломатичні установи подають МЗС пропозиції (декілька варіантів) щодо відчуження нерухомого майна шляхом продажу внаслідок втрати функціональної придатності такого майна для розміщення установи, які повинні містити:

письмове погодження (згоду) відповідного органу держави перебування щодо намірів української сторони змінити статус та/або місцезнаходження закордонної дипломатичної установи в державі перебування або здійснити її ліквідацію, а також стосовно інших дій, пов’язаних з відчуженням нерухомого майна;

довідку про балансову (залишкову) вартість та первісну (переоцінену) вартість нерухомого майна, яке пропонується до відчуження шляхом продажу, а також інформацію, що стосується набуття права власності на нерухоме майно та його технічного стану (довідка або акт у довільній формі з описом основних будівельних параметрів та обставин, які спонукали до втрати функціонального призначення та/або функціональної придатності, крім випадків ліквідації закордонної дипломатичної установи);

відомості про потенційних покупців, умови та валюта платежів, інші умови договору (контракту) або його проект, за яким здійснюватиметься продаж нерухомого майна;

дані про очікувані витрати закордонної дипломатичної установи, що пов’язані з оформленням договору (контракту) згідно із законодавством держави перебування;

документи з оцінки нерухомого майна (за окремим попереднім погодженням з МЗС щодо оплати відповідних послуг), проведеної відповідним місцевим експертом (органом) згідно з вимогами законодавства держави перебування.

16-2. МЗС опрацьовує подані закордонною дипломатичною установою пропозиції, надсилає їх на погодження Мінфіну, Мінекономрозвитку, Мінрегіону, Фонду державного майна, СБУ, Службі зовнішньої розвідки та у разі потреби іншим заінтересованим державним органам. Зазначені державні органи повинні підготувати свої висновки щодо одержаних пропозицій та надіслати їх МЗС.

16-3. МЗС за результатами отримання висновків Мінфіну, Мінекономрозвитку, Мінрегіону, Фонду державного майна, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та у разі потреби інших заінтересованих державних органів готує узагальнений висновок щодо відчуження нерухомого майна, реалізація якого здійснюватиметься у вільному доступі на ринку держави перебування відповідно до законодавства держави перебування у сфері застосування принципів міжнародного приватного права, та надсилає його Кабінетові Міністрів України для прийняття відповідного рішення.

16-4. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення закордонна дипломатична установа за погодженням з МЗС проводить переговори з покупцем нерухомого майна та готує, погоджує з ним і надсилає МЗС остаточний проект договору (контракту) купівлі-продажу.

16-5. На підставі прийнятого рішення Кабінетом Міністрів України МЗС надає відповідні повноваження керівникові закордонної дипломатичної установи на підписання договору (контракту) купівлі-продажу.

Передача нерухомого майна покупцеві здійснюється шляхом укладення акта приймання-передачі та після виплати коштів у повному обсязі за придбане майно шляхом безготівкового їх перерахування з відкритого покупцем у банківській установі рахунка.

Оригінал зазначеного договору (контракту) або нотаріально засвідчена копія договору (контракту) купівлі-продажу (якщо законодавством держави перебування не передбачена інша процедура набуття прав власності покупця) зберігається в архіві МЗС, копія договору у місячний строк після його підписання надсилається Фонду державного майна.

16-6. Кошти, що надходять від продажу нерухомого майна, спрямовуються до державного бюджету.

17. Дозвіл на оренду нерухомого майна для потреб закордонних дипломатичних установ, крім оренди житлових приміщень для проживання працівників дипломатичної служби, направлених у довготермінове відрядження, надає МЗС.

18. Закордонні дипломатичні установи вносять до МЗС пропозиції (декілька варіантів) щодо оренди нерухомого майна, які повинні містити:

дані про місцезнаходження нерухомого майна та документи, які засвідчують право власності на нього;

довідку відповідних місцевих органів влади про відсутність боргів, застави та інших перешкод правового характеру, пов'язаних з укладенням договору (контракту) оренди;

інформацію про загальну площу кожної будівлі, плани кожного поверху з розмірами всіх приміщень;

офіційну довідку про технічний стан будівель та комунікацій.

19. Закордонні дипломатичні установи попередньо погоджують з МЗС найбільш істотні умови договору (контракту) оренди службових приміщень, зокрема:

визначення об'єкта оренди (його складу та вартості);

наявність актів приймання-передачі майна та обладнання із зазначенням його стану;

визначення терміну дії договору (контракту) оренди;

встановлення розміру та графіка внесення орендної плати;

визначення порядку проведення ремонту та відновлення нерухомого майна, умов його повернення орендодавцеві;

визначення умов страхування об'єкта оренди;

передбачення можливості викупу нерухомого майна;

визначення обов'язків сторін щодо забезпечення безпеки об'єкта оренди.

20. Пропозиції щодо укладення договорів (контрактів) оренди службових приміщень надсилаються не пізніше ніж за місяць до їх можливого підписання.

21. Договір (контракт) оренди нерухомого майна укладається між власником нерухомого майна та закордонною дипломатичною установою після отримання цією установою письмової згоди МЗС, крім оренди житлових приміщень для проживання працівників дипломатичної служби, направлених у довготермінове відрядження. Рішення стосовно оренди житлових приміщень для проживання працівників дипломатичної служби, направлених у довготермінове відрядження, приймає керівник закордонної дипломатичної установи з урахуванням затверджених норм забезпечення житловою площею працівників таких установ та виходячи з обсягів коштів, передбачених у кошторисі дипломатичної установи на зазначені цілі. Після укладення договору (контракту) оренди закордонна дипломатична установа надсилає МЗС його копію та переклад на українську мову, засвідчений в установленому порядку.