З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання
Цей Закон є складовою частиною ядерного законодавства України і визначає основні засади діяльності фізичних та юридичних осіб з фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання.
Фізичний захист ядерних матеріалів, ядерних установок, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання спрямований на захист інтересів національної безпеки, попередження та припинення диверсій, крадіжки або будь-якого іншого незаконного вилучення ядерного матеріалу, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
1) диверсія - будь-які навмисні дії окремої особи або групи осіб щодо ядерних установок, ядерних матеріалів, інших джерел іонізуючого випромінювання у процесі їх використання, зберігання або перевезення та радіоактивних відходів у процесі поводження з ними, які прямо чи опосередковано можуть створити загрозу для здоров'я та безпеки персоналу, населення та довкілля внаслідок впливу іонізуючого випромінювання або викиду радіоактивних речовин;
2) життєво важливі місця - визначені у проектній документації місця, де безпосередньо розташовані особливо важливі технічні елементи та основне обладнання ядерних установок, ядерні матеріали, радіоактивні відходи, інші джерела іонізуючого випромінювання, диверсія щодо яких може призвести до опромінення людей або викиду радіоактивних матеріалів в обсязі, що перевищує встановлені законодавством допустимі рівні;
3) захищеність ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання - відповідність рівня фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання законодавству;
4) зони обмеження доступу - визначені у проектній документації на ядерні установки, об'єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, земельні ділянки і смуги, будівлі, споруди, їх частини, вільне пересування якими обмежується і контролюється відповідними підрозділами охорони;
5) категорія ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання - показник рівня фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання залежно від їх потенційної небезпеки;
6) культура захищеності - характеристика діяльності організацій та поведінки окремих осіб, яка свідчить, що захищеності ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання приділяється увага з урахуванням значущості такої захищеності для забезпечення ядерної та радіаційної безпеки;
7) межі ядерних установок, об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, - фізичні бар'єри та зовнішня поверхня будівель, споруд, що розташовані по периметру ядерних установок, об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання;
8) основне обладнання ядерних установок - передбачене у проектній документації на ядерні установки обладнання, що використовується в їх основному технологічному циклі;
9) особливо важливі технічні елементи ядерних установок - передбачені у проектній документації на ядерні установки важливі для безпеки прилади, пристрої, обладнання, технічні системи, пошкодження яких (кількох з них одночасно) може призвести прямо або опосередковано до опромінення людей або викиду радіоактивних матеріалів в обсязі, що перевищує встановлені законодавством допустимі рівні;
10) особливі роботи - всі роботи у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, допуск до виконання яких надається за умови проведення спеціальної перевірки відомостей щодо фізичних осіб - виконавців таких робіт;
11) підрозділ з охорони - підрозділ Національної гвардії України або суб'єкт охоронної діяльності, який згідно із законодавством виконує завдання з охорони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання;
12) проектна загроза - властивості та характеристики потенційних правопорушників, дії яких можуть бути спрямовані на вчинення диверсії, крадіжки або будь-яке інше неправомірне вилучення радіоактивних матеріалів, для протидії яким створюється система фізичного захисту;
13) режим фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання - встановлений законодавством порядок забезпечення фізичного захисту;
14) система управління якістю фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання - комплекс заходів, що плануються і систематично здійснюються з метою підтвердження того, що діяльність у сфері використання ядерної енергії провадиться відповідно до законодавства;
15) спеціальна перевірка - перевірка достовірності всіх відомостей, що подають про себе фізичні особи, які бажають виконувати особливі роботи, та з'ясування обставин, на підставі яких згідно із законодавством приймається рішення про надання допуску до таких робіт;
16) система фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання - сукупність організаційно-правових та інженерно-технічних заходів, що здійснюються з метою створення умов, спрямованих на мінімізацію можливості вчинення диверсії, крадіжки або будь-якого іншого неправомірного вилучення радіоактивних матеріалів та зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї;
17) фізичний бар'єр - інженерні споруди, призначені для перешкоджання переміщенню правопорушника;
18) фізичний захист - діяльність у сфері використання ядерної енергії, спрямована на забезпечення захищеності ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання та на зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї.
Термін "ядерна установка" вживається у цьому Законі у значенні, визначеному в Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу (
995_024)
.
Стаття 2. Цілі фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання
Цілями фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання (далі - фізичний захист) є:
створення умов,спрямованих на мінімізацію можливості вчинення диверсії, крадіжки або будь-якого іншого неправомірного вилучення радіоактивних матеріалів та зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї;
сприяння здійсненню заходів з розшуку та повернення зниклих ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання та зведення до мінімуму радіологічних наслідків диверсії.
Стаття 3. Засади державної політики з фізичного захисту
Державна політика з фізичного захисту провадиться на засадах:
визнання фізичного захисту одним з елементів забезпечення національної безпеки України;
відповідальності за впровадження та підтримання режиму фізичного захисту;
наявності державної системи фізичного захисту;
визначення основних вимог фізичного захисту у законах України, інших нормативно-правових актах та запровадження їх у дію;
матеріального та соціального забезпечення осіб, які здійснюють державний нагляд, перевірку стану систем фізичного захисту та забезпечують функціонування цих систем, на рівні, який компенсує ризик шкідливого впливу іонізуючого випромінювання на здоров'я під час виконання ними службових обов'язків;
визнання діяльності фізичних осіб стосовно регулювання і реалізації заходів фізичного захисту професією у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки;
визнання наукового забезпечення питань нормування фізичного захисту та створення сучасних технічних засобів ідентифікації фізичних осіб, виявлення несанкціонованих переміщень фізичних осіб, зброї, вибухівки одним з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;
створення державної системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з фізичного захисту;
визнання пріоритету культури захищеності;
забезпечення безперервного функціонування систем фізичного захисту ядерних установок, об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, інших джерел іонізуючого випромінювання з часу вибору майданчика під будівництво до припинення існування;
забезпечення безперервного функціонування систем фізичного захисту ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання відповідно до категорії ядерного матеріалу, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання у всіх місцях їх перебування;
встановлення та запровадження в дію порядку персональної відповідальності за створення умов для досягнення цілей фізичного захисту;
застосування всіма заінтересованими органами державної влади і юридичними особами єдиної, завчасно створеної системи протидії актам ядерного тероризму;
створення та використання єдиної системи надійного захищеного зв'язку між органами державної влади і юридичними особами, до компетенції яких належать облік, контроль, фізичний захист ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, та протидії нападу на ядерні установки, об'єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, інші джерела іонізуючого випромінювання, транспортні засоби з радіоактивними матеріалами;
застосування юридичними особами, що здійснюють діяльність (у тому числі перевезення) у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, регулюють та забезпечують фізичний захист, взаємопогоджених переліків інформації з фізичного захисту, доступ до якої має бути обмеженим, встановлення єдиного порядку захисту та допуску до такої інформації заінтересованих посадових і службових осіб, іноземців та осіб без громадянства;
цільового державного фінансування системи фізичного захисту і надійного контролю за використанням коштів, призначених для фінансування фізичного захисту;
встановлення відповідальності громадян і посадових осіб за порушення вимог фізичного захисту.
Всі органи державної влади та юридичні особи зобов'язані додержуватися засад державної політики з фізичного захисту.
Стаття 4. Сфера дії Закону
Цей Закон регулює відносини між державою в особі державних органів, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами, що здійснюють заходи фізичного захисту.
Порядок додержання вимог фізичного захисту відповідно до конкретних видів діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5. Умови досягнення цілей фізичного захисту на державному рівні
Досягнення цілей фізичного захисту на державному рівні можливе за умов:
визначення та запровадження засад державної політики з фізичного захисту;
створення, впровадження і підтримки державної системи фізичного захисту;
визначення юридичних осіб, які забезпечують захищеність ядерних установок ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання;
додержання вимог фізичного захисту відповідно до конкретних видів діяльності та категорії ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання;
здійснення функції державного регулювання (нормування, ліцензування, нагляду) фізичного захисту;
додержання вимог законодавства щодо спеціальної перевірки;
здійснення професійної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з фізичного захисту;
створення умов досягнення цілей фізичного захисту конкретних ядерних установок, об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, інших джерел іонізуючого випромінювання та перевезень.
Стаття 5-1. Проектна загроза
Проектна загроза визначається на підставі результатів оцінки загрози вчинення диверсії, крадіжки або будь-якого іншого неправомірного вилучення радіоактивних матеріалів.
Організація роботи з визначення проектної загрози забезпечується відповідно до законодавства уповноваженим на це органом державної влади із залученням інших органів державної влади.
Стаття 5-2. Державна система фізичного захисту
Державна система фізичного захисту створюється для досягнення цілей фізичного захисту на державному рівні.
Функціонування державної системи фізичного захисту ґрунтується на результатах оцінки загрози вчинення диверсії, крадіжки або будь-якого іншого неправомірного вилучення радіоактивних матеріалів.
Завданнями державної системи фізичного захисту є:
нормативно-правове регулювання питань фізичного захисту;
забезпечення захищеності ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання з урахуванням проектної загрози;
створення та забезпечення функціонування єдиної системи захищеного зв'язку між органами державної влади і юридичними особами, до повноважень яких належить здійснення функцій обліку, контролю, фізичного захисту та протидії нападу на ядерні установки, об'єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, транспортні засоби, що перевозять радіоактивні матеріали;
здійснення державного нагляду та контролю за станом фізичного захисту;
організація роботи з обміну інформацією про стан фізичного захисту та її збереження.
До суб'єктів державної системи фізичного захисту належать:
орган державного регулювання ядерної та радиаційної безпеки;
центральні органи виконавчої влади, які здійснюють державне управління, та Національна академія наук України щодо фізичного захисту;
Служба безпеки України;
Національна гвардія України;
центральні органи виконавчої влади, які здійснюють правоохоронну діяльність.
Інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також ліцензіати беруть участь у забезпеченні фізичного захисту у межах своїх повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Порядок функціонування державної системи фізичного захисту (1337-2011-п)
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 6. Досягнення цілей фізичного захисту конкретних ядерної установки, об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, інших джерел іонізуючого випромінювання
Цілі фізичного захисту конкретних ядерної установки, об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, інших джерел іонізуючого випромінювання вважаються досягнутими за умови, якщо виконано основні вимоги фізичного захисту згідно з цим Законом, забезпечується персональна відповідальність за функціонування систем фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання.
Стаття 7. Досягнення цілей фізичного захисту конкретного перевезення
Цілі фізичного захисту конкретного перевезення вважаються досягнутими за умови, якщо згідно із законодавством виконано основні вимоги фізичного захисту, забезпечується персональна відповідальність за охорону транспортного засобу та за стан приладів, пристроїв, обладнання у рухомому складі транспортного засобу, а також функціонують передбачені нормативно-правовими актами системи:
заходів безпеки перевізника;
фізичного захисту.
Стаття 8. Охорона та оборона ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання
Функції охорони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання виконуються в порядку, встановленому законодавством України.
Оборона ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання має на меті не допустити їх захоплення (зруйнування) та відбити наступ переважаючих сил противника. Вона організується та ведеться в системі територіальної оборони.
Оборона має бути стійкою, активною, здатною відбити напад противника з будь-якого напрямку.
Оборону ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання від нападу ззовні та звільнення їх від нападників здійснюють Національна гвардія України та сили допомоги ззовні (відповідні правоохоронні органи, підрозділи спеціального призначення, інші утворені відповідно до законів України військові формування) згідно із законодавством.
Період часу, необхідний для прибуття сил допомоги ззовні, протягом якого підрозділ охорони повинен не допустити нападників до життєво важливих місць, а також порядок взаємодії підрозділу охорони із силами допомоги ззовні визначаються у відповідних державних, регіональних, об'єктових планах взаємодії.
Оборона ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання від загрози, що перевищує проектну загрозу, регулюється іншим законодавством України.
Розділ II
ОКРЕМІ ПИТАННЯ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ПРАВ, СВОБОД ТА ОБОВ'ЯЗКІВ ЛЮДИНИ, ГРОМАДЯНИНА, ПОСАДОВИХ ТА СЛУЖБОВИХ ОСІБ, ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Стаття 9. Обмеження, що запроваджуються у зв'язку з необхідністю забезпечення національної безпеки України
У зв'язку з необхідністю забезпечення національної безпеки України в межах ядерних установок та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, транспортних засобів та санітарно-захисних зон обмежується вільне пересування з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, зброєю, набоями, вибухівкою, іншими матеріалами, предметами, речовинами, що можуть викликати отруєння, вибух, пожежу, а також обмежується доступ до:
виконання особливих робіт;
інформації з обмеженим доступом;
зон обмеження доступу.
Перелік особливих робіт і порядок надання допуску до їх виконання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 10. Інформація, доступ до якої обмежується
Віднесення інформації з фізичного захисту до інформації з обмеженим доступом та поводження з нею здійснюються відповідно до законодавства України.
Стаття 11. Одержання іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, допусків та дозволів до місць і робіт, де діють обмеження
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, одержують допуск до виконання особливих робіт, до інформації з обмеженим доступом та дозвіл на пересування до місць, де діють обмеження, якщо:
у відповідному міжнародному договорі, укладеному згідно з вимогами цього Закону та іншого законодавства, викладено цілі та перелік особливих робіт, для виконання яких фахівцям, що представляють іноземну сторону договору, необхідно мати зазначений допуск або дозвіл;
іноземною стороною договору визначено її юридичних осіб, які несуть відповідальність за дотримання умов забезпечення збереженості інформації з обмеженим доступом, яка є власністю України, та зазначено, що повноваження фахівців іноземної сторони договору (іноземців або осіб без громадянства), яким необхідно надати зазначений допуск або дозвіл, буде підтверджено письмово;
іноземна сторона договору та визначені нею юридичні особи взяли письмове зобов'язання про те, що інформація з обмеженим доступом, яка є власністю України і стане відомою фахівцям іноземної сторони договору, використовуватиметься тільки для цілей, зазначених у договорі, без будь-яких відхилень, не буде втрачена або скопійована та не буде передана будь-кому без письмової згоди на це української сторони договору;
одержано письмове підтвердження повноважень фахівців іноземної сторони договору та визначено посадову особу - громадянина України, що їх супроводжує.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, в установленому порядку одержали допуск до виконання особливих робіт та дозвіл на пересування до місць, де діють обмеження, мають право доступу до таких місць без супроводження посадової особи - громадянина України на підставі відповідного розпорядження центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належать підприємства, де ведуться особливі роботи.
Допуск іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, до інформації з фізичного захисту, що містить відомості, які становлять державну таємницю України, здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про державну таємницю" (
3855-12)
.
Стаття 12. Статус осіб, які здійснюють фізичний захист
Особи, які здійснюють фізичний захист, за своїм статусом прирівнюються до персоналу, що здійснює діяльність у сфері використання ядерної енергії.
Розділ III
ОСНОВНІ ВИМОГИ ФІЗИЧНОГО ЗАХИСТУ
Стаття 13. Нормування фізичного захисту
Нормування фізичного захисту здійснюється на підставі науково-технічних розробок. Основними питаннями нормування фізичного захисту є:
визначення проектної загрози;
визначення категорій ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання і перевезень у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки;
визначення рівня фізичного захисту ядерних матеріалів, ядерних установок, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання та перевезень у сфері використання ядерної енергії;
встановлення порядку проведення спеціальної перевірки і надання допусків до виконання особливих робіт;
встановлення вимог фізичного захисту при проектуванні ядерних установок, об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, та інших джерел іонізуючого випромінювання;
встановлення вимог щодо забезпечення фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, у тому числі під час їх перевезення;
встановлення вимог щодо ліцензування, нагляду, експертизи фізичного захисту у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки;
встановлення вимог щодо використання озброєної охорони в системі фізичного захисту.
Основні питання нормативного регулювання фізичного захисту є основою для формування державних науково-технічних програм щодо фізичного захисту і мають враховувати вимоги правоохоронних органів щодо рівня фізичного захисту.
Проекти нормативно-правових актів з питань фізичного захисту розробляються з урахуванням проектної загрози.
Нормативно-правові акти з питань фізичного захисту підлягають експертизі та погодженню у порядку, встановленому законодавством України.
Стаття 14. Окремі питання дозвільної діяльності
Умови і правила здійснення діяльності у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки визначаються з урахуванням вимог фізичного захисту, передбачених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 15. Державна експертиза фізичного захисту
Державна експертиза фізичного захисту - експертно-аналітична та науково-технічна діяльність, яка проводиться органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки із залученням Служби безпеки України та центральних органів виконавчої влади, які здійснюють правоохоронну діяльність у межах їх повноважень з метою встановлення відповідності заходів з фізичного захисту законодавству в цій сфері.
Обов'язковій державній експертизі фізичного захисту підлягають проекти створення, модернізації та реконструкції систем фізичного захисту ядерних установок, об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання та перевезень радіоактивних матеріалів.
Державна експертиза фізичного захисту є обов'язковою частиною державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки, що проводиться відповідно до законодавства.
Стаття 16. Державна перевірка систем фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання
Порядок проведення державної перевірки систем фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання та планів взаємодії у разі вчинення диверсій визначає Кабінет Міністрів України.
Перевірка планів взаємодії, розроблених на випадок вчинення диверсій, здійснюється шляхом проведення відповідних спільних навчань у строк, узгоджений з усіма органами державної влади та юридичними особами, зазначеними у цих планах.
Стаття 17. Професійна підготовка з фізичного захисту
Органи державної влади, експлуатуючі організації та ліцензіати забезпечують планову професійну перепідготовку та підвищення кваліфікації власних фахівців з фізичного захисту, персоналу підрозділів охорони, персоналу, який забезпечує експлуатацію ядерних установок, використання, зберігання ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання.
Стаття 18. Першочергові вимоги фізичного захисту
До першочергових вимог фізичного захисту належать:
встановлення та здійснення відповідними центральними органами виконавчої влади експлуатуючими організаціями та іншими ліцензіатами порядку фінансування створення та забезпечення функціонування систем фізичного захисту;
створення умов для захисту інформації з обмеженим доступом;
виконання вимог спеціальної перевірки і допуску до виконання особливих робіт, проведення професійної перепідготовки з фізичного захисту фахівців, на яких покладається здійснення функцій фізичного захисту та виконання інших особливих робіт;
призначення відповідальним за організацію виконання вимог та заходів фізичного захисту заступника керівника центрального органу виконавчої влади, одного із заступників керівника експлуатуючої організації;
призначення наказом одного із заступників керівника підприємства відповідальним за стан системи фізичного захисту цього об'єкта;
розроблення і виконання планів забезпечення фізичного захисту та планів взаємодії ліцензіатів, органів державної влади і сил допомоги ззовні у разі вчинення диверсії;
створення і забезпечення функціонування системи управління якістю фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання.
Стаття 19. Рівень фізичного захисту
Порядок визначення ліцензіатом рівня фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання відповідно до їх категорії встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вимоги до рівня фізичного захисту визначаються нормативно-правовими актами з питань фізичного захисту.
Ядерні матеріали, радіоактивні відходи, інші джерела іонізуючого випромінювання, категорія яких не визначається, підлягають захисту з урахуванням практичної доцільності та відповідно до вимог ядерної та радіаційної безпеки.
Стаття 20. Основні вимоги до системи фізичного захисту
Система фізичного захисту ядерної установки та об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, діє виключно в їх межах і повинна:
визначатися після вибору місця будівництва ядерної установки та об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами;
запроваджуватися з початку будівництва ядерної установки та об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, кожної окремої його черги;
змінюватися у разі потреби у процесі будівництва ядерної установки та об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, кожної окремої його черги;
оцінювати та враховувати обстановку в оточенні ядерної установки та об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання;
створюватися з урахуванням проектної загрози, принципів диференційованого підходу та глибокоешелонованого захисту;
забезпечувати протидію незаконному проникненню ззовні та несанкціонованим діям осіб, що перебувають у зонах обмеження доступу, характеристики яких визначені проектною загрозою.
Система фізичного захисту перевезень ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання діє виключно в межах маршрутів перевезень та транспортних засобів і повинна:
забезпечувати можливість протидії нападу ззовні;
враховувати обстановку на маршруті перевезення;
створюватися заздалегідь та запроваджуватися на період підготовки і здійснення кожного конкретного перевезення.
Стаття 21. Основні вимоги фізичного захисту до діяльності у сфері використання ядерної енергії
Під час здійснення діяльності у сфері використання ядерної енергії мають додержуватися такі основні вимоги фізичного захисту:
діяльність розпочинається з дотриманням першочергових вимог фізичного захисту, визначених цим Законом;
маршрути перевезення ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання вибираються з урахуванням вимог фізичного захисту та їх категорій;
у зонах обмеження доступу не можуть знаходитися будь-які будинки, будівлі, споруди тощо, а також робочі місця, безпосередньо не пов'язані з основним технологічним процесом, що здійснюється у цих зонах;
перевезення або переміщення ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання здійснюється тільки за наявності відповідної системи фізичного захисту перевезення або переміщення та життєво важливого місця, де вони розміщуватимуться;
перевезення ядерних матеріалів здійснюється за умови безперервної на цей період взаємодії представників перевізника, органів державної влади, відповідальних за забезпечення ядерної і радіаційної безпеки та охорони;
проектування, створення і запровадження в дію систем фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання здійснюються з додержанням вимог відповідних нормативно-правових актів і можуть відбуватися за етапами;
планування маршрутів переміщення будь-яких літальних апаратів у повітряному просторі над ядерними установками здійснюється за погодженням з експлуатуючою організацією.
Розділ IV
ПОВНОВАЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ, ЦЕНТРАЛЬНИХ ТА МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ ФІЗИЧНОГО ЗАХИСТУ
Стаття 22. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері фізичного захисту
Кабінет Міністрів України:
забезпечує проведення державної політики з фізичного захисту на засадах, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;
забезпечує розроблення і реалізацію загальнодержавних науково-технічних програм щодо фізичного захисту;
організовує розроблення і затверджує державний план взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади на випадок вчинення диверсій (598-2013-п)
, забезпечує тренування (навчання) за цим планом.
Стаття 23. Повноваження правоохоронних органів у сфері фізичного захисту
Правоохоронні органи:
беруть участь у проведенні оцінки загрози вчинення диверсії, крадіжки або будь-якого іншого неправомірного вилучення радіоактивних матеріалів та у визначенні проектної загрози;
беруть участь у визначенні рівня фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у розробленні, створенні та запровадженні в дію відповідних систем фізичного захисту;
інформують орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, про необхідність коригування встановленого рівня фізичного захисту;
вживають заходів відповідно до компетенції і чинного законодавства у разі виявлення порушень встановленого рівня фізичного захисту;
забезпечують професійну підготовку посадових та службових осіб підрозділів, які здійснюють функції фізичного захисту;
у межах своєї компетенції здійснюють оперативно-розшукову діяльність щодо виявлення і попередження, припинення та розкриття відповідних правопорушень у сфері фізичного захисту, передбачених цим Законом, та щодо повернення зниклих ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання;
беруть участь у проведенні спеціальної перевірки громадян у зв'язку з наданням їм допуску до особливих робіт.
Стаття 24. Повноваження центральних органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління, та Національної академії наук України щодо фізичного захисту
Центральні органи виконавчої влади, які здійснюють державне управління, та Національна академія наук України відповідно до своєї компетенції:
створюють умови для досягнення цілей фізичного захисту на державному рівні;
забезпечують реалізацію державної політики щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів та джерел іонізуючого випромінювання, що відносяться до сфери їх управління, а також перевезень, і контроль за її здійсненням;
виконують вимоги фізичного захисту;
беруть участь у проведенні оцінки загрози вчинення диверсії, крадіжки або будь-якого іншого неправомірного вилучення радіоактивних матеріалів та у визначенні проектної загрози;
розробляють та реалізують державні програми, плани та заходи щодо фізичного захисту ядерних установок на кожному етапі їх життєвого циклу;
розробляють і затверджують відомчі та галузеві нормативно-правові акти з фізичного захисту та впроваджують їх у дію;
організовують і фінансують науково-технічний та науково-дослідний супровід фізичного захисту на підприємствах, що належать до сфери їх управління;
організовують діяльність щодо визначення, створення, забезпечення функціонування систем фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів та інших джерел іонізуючого випромінювання, у тому числі і при здійсненні перевезень;
контролюють забезпечення фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, джерел іонізуючого випромінювання і перевезень;
організовують проведення спеціальної перевірки для надання допусків до особливих робіт, періодичний контроль порядку оформлення допусків;
організовують взаємодію органів виконавчої влади з питань фізичного захисту;
організовують та фінансують здійснення перевірок планів взаємодії підрозділів охорони із силами допомоги ззовні;
розробляють відомчі переліки відомостей з фізичного захисту, що містять державну таємницю та іншу інформацію з обмеженим доступом, забезпечують її захист;
беруть участь у міжнародному співробітництві з фізичного захисту;
виконують функції замовника та органу управління державними науково-технічними програмами з фізичного захисту;
подають щорічні звіти з питань фізичного захисту органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.
Стаття 25. Повноваження органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки
Орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки:
забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фізичного захисту;
бере участь у проведенні оцінки загрози вчинення диверсії, крадіжки або будь-якого іншого неправомірного вилучення радіоактивних матеріалів та визначенні проектної загрози;
організовує в установленому законодавством порядку роботу з підготовки і виконання загальнодержавних, інших програм фізичного захисту, проведення наукових і науково-технічних досліджень у цій сфері;
розробляє і здійснює заходи щодо формування культури захищеності;
розробляє та затверджує норми і правила фізичного захисту;
встановлює вимоги до систем управління якістю фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання;
готує висновки стосовно додержання вимог фізичного захисту у разі експорту/імпорту та транзиту радіоактивних матеріалів;
проводить ліцензування діяльності, пов'язаної із забезпеченням фізичного захисту, відповідно до Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" (
1370-14)
;
здійснює державний нагляд за дотриманням законодавства з питань фізичного захисту і виконанням умов ліцензій;
застосовує примусові заходи до юридичних і фізичних осіб у разі порушення ними вимог законодавства з питань фізичного захисту і умов ліцензій;
проводить із залученням правоохоронних органів у межах їх повноважень державну експертизу фізичного захисту;
передає правоохоронним органам акти перевірок про порушення установлених законами, іншими нормативно-правовими актами вимог ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, обліку та контролю ядерних матеріалів та інших джерел іонізуючого випромінювання;
здійснює міжнародне співробітництво з питань фізичного захисту в установленому законодавством порядку;
бере участь у підготовці фахівців з фізичного захисту;
вирішує інші питання, визначені законами України та покладені на нього актами Президента України.
Орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, у здійсненні покладених на нього повноважень є незалежним від органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, діяльність яких пов'язана з використанням ядерної енергії.
Стаття 26. Повноваження місцевих органів виконавчої влади щодо фізичного захисту
Місцеві державні адміністрації, на території яких розміщені ядерні установки і об'єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, та (або) проходять маршрути перевезень ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, відповідно до своєї компетенції:
встановлюють порядок обмеження пересувань у межах санітарно-захисних зон ядерних установок та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами;
організовують розроблення та затверджують територіальні (регіональні) плани взаємодії всіх утворених відповідно до законів України озброєних формувань, що знаходяться на їх території, які можуть бути використані у разі вчинення диверсій;
беруть участь у щорічних навчаннях, які проводяться центральними органами виконавчої влади з метою перевірки ефективності територіальних (регіональних) планів взаємодії із залученням представників усіх центральних органів виконавчої влади, визначених у цих планах;
організовують розроблення та затверджують плани забезпечення охорони ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, що можуть бути виявлені на їх території за межами місць санкціонованого розміщення;
забезпечують додержання інших вимог фізичного захисту, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Розділ V
ПИТАННЯ ФІНАНСУВАННЯ ФІЗИЧНОГО ЗАХИСТУ
Стаття 27. Витрати на фінансування фізичного захисту
Витрати на фінансування фізичного захисту здійснюють:
бюджетні установи та організації - за рахунок коштів на їх утримання;
суб'єкти підприємницької діяльності - за рахунок власних коштів та коштів відповідного бюджету в порядку, встановленому законодавством.
Витрати на фінансування фізичного захисту ядерних матеріалів, які перебувають у державній власності та мають категорію з фізичного захисту (за винятком тих, що використовуються для ядерних енергетичних установок), здійснюються за рахунок державного бюджету.
Витрати на фінансування фізичного захисту здійснюються у пріоритетному порядку. Бюджетні кошти для фінансування фізичного захисту передбачаються окремим рядком у кошторисах на утримання кожної бюджетної установи та організації, що здійснює діяльність з фізичного захисту.
Витрати, передбачені на фінансування фізичного захисту, можуть змінюватися тільки зі зміною категорії ядерного матеріалу, ядерної установки, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання.
Стаття 28. Порядок планування витрат на фінансування фізичного захисту
Юридичні особи всіх форм власності, які мають визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами повноваження щодо фізичного захисту в сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, щорічно здійснюють розрахунки і складають окремий план витрат на фінансування питань фізичного захисту на наступний рік.
Щорічні кошториси на утримання бюджетних установ та суб'єктів підприємницької діяльності повинні включати плани витрат на фінансування питань фізичного захисту.
Порядок здійснення розрахунків і складання окремих планів витрат на фінансування питань фізичного захисту визначає Кабінет Міністрів України.
Розділ VI
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО З ПИТАНЬ ФІЗИЧНОГО ЗАХИСТУ
Стаття 29. Міжнародне співробітництво з питань фізичного захисту
Міжнародне співробітництво з питань фізичного захисту здійснюється у сфері розвитку, модернізації, підвищення якості технічного оснащення систем фізичного захисту, підвищення рівня нормування, ліцензування, нагляду, перевірок, наукового супроводження та професійної підготовки з метою зміцнення міжнародного режиму безпеки та радіаційного захисту відповідно до цього Закону та міжнародних договорів України.
Стаття 30. Питання охорони ядерних матеріалів під час міжнародного перевезення
Питання, що стосуються виконання функцій охорони ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання під час міжнародних (у тому числі транзитних) перевезень, викладаються у міжнародних договорах відповідно до законодавства України.
Питання про надання допомоги підрозділу іншої держави, який здійснюватиме охорону ядерних матеріалів (у тому числі свіжого та відпрацьованого ядерного палива) під час транзитного перевезення територією України, викладаються у відповідних міжнародних договорах.
Стаття 31. Допуск озброєних підрозділів охорони інших держав на територію України
Допуск озброєних підрозділів охорони інших держав на територію України здійснюється тільки у зв'язку з виконанням ними функцій охорони ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання під час міжнародного перевезення на підставі міжнародних договорів та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.
Розділ VII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ З ФІЗИЧНОГО ЗАХИСТУ
Стаття 32. Відповідальність за порушення законодавства України з фізичного захисту
Порушення законодавства України з фізичного захисту тягне за собою відповідальність відповідно до закону.
Порушеннями законодавства України у сфері фізичного захисту є:
порушення норм, правил та інструкцій з фізичного захисту;
порушення вимог щодо забезпечення фізичного захисту;
здійснення діяльності, пов'язаної з фізичним захистом, без наявності відповідних дозволів (ліцензій);
невиконання умов відповідних дозволів (ліцензій) з питань фізичного захисту;
невиконання приписів органів державного управління та державного регулювання у сфері використання ядерної енергії і радіаційної безпеки щодо фізичного захисту;
надання дозволів (ліцензій) та приписів щодо фізичного захисту посадовими особами органів державного управління та державного регулювання у сфері використання ядерної енергії і радіаційної безпеки з порушенням встановленого порядку;
допуск до особливих робіт на ядерній установці та з ядерними матеріалами осіб, які не пройшли спеціальної перевірки;
незаконні одержання, володіння, використання, передавання, видозмінення або розпорошення ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання;
крадіжка ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, джерел іонізуючого випромінювання або їх захоплення, а також спроба вчинення таких дій;
незаконне проникнення на ядерну установку, об'єкт призначений для поводження з радіоактивними відходами, транспортний засіб, призначений для перевезень ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання;
вчинення або спроба вчинення диверсії.
Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;
відповідно до своїх повноважень забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
|
Президент України
|
Л.КУЧМА
|
|
м. Київ
19 жовтня 2000 року
N 2064-III
|