Юридический Харьков плюс - внесення змін (наказ від 19.06.2020 N 2115/5 /z0554-20/) від 03.07.2020 N z0387-13 0d44cfa25fd056c1a65f265f2e50ea35-3

На виконання вимог статей 60 - 62, 118 - 121 Кримінально-виконавчого кодексу України (1129-15) , Кодексу законів про працю України (322-08) , Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) та з метою визначення умов праці та заробітної плати засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04 жовтня 2004 року № 191 (z1328-04) "Про затвердження Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2004 року за № 1328/9927.

3. Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України (Зеркаль О.В.) подати цей наказ на державну реєстрацію в установленому законодавством порядку.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Державної пенітенціарної служби України генерал-лейтенанта внутрішньої служби Сидоренка С.М. і департамент бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Державної пенітенціарної служби України (Шевнін С.М.).

ІНСТРУКЦІЯ

про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі

I. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція розроблена відповідно до статей 60 - 62, 118 - 121 Кримінально-виконавчого кодексу України (1129-15) , Кодексу законів про працю України (322-08) , Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) з метою визначення умов праці та заробітної плати засуджених до обмеження волі або позбавлення волі (далі - засуджений), які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України.

( Пункт 1.1 розділу I із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2115/5 від 19.06.2020 (z0554-20) ) ( Пункт 1.2 розділу I виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції № 2115/5 від 19.06.2020 (z0554-20) )

1.2. Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю.

1.3. Використання праці засуджених на посадах, пов'язаних з матеріальною відповідальністю, забороняється.

1.4. Засуджені не мають права припиняти роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів.

ІІ. Умови праці засуджених до обмеження волі

2.1. Засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.

2.2. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

2.3. Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, здійснюється власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією виправного центру.

2.4. Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п’ять відсотків загальної суми заробітку, а засудженим, які мають заборгованість за виконавчими документами,- не менш як п’ятдесят відсотків загальної суми заробітку.

2.5. Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою виправних центрів і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення виправних центрів продовольством.

До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості в неробочий час і не більш як на дві години на день.

2.6. Засуджені до обмеження волі, які тримаються у виправних центрах, продукти харчування, одяг, взуття, білизну і предмети першої потреби придбавають за власні кошти. Комунально-побутові та інші послуги оплачуються засудженими на загальних підставах.

2.7. Відрахування із заробітної плати засуджених до обмеження волі для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати, проводиться за наказом (розпорядженням) адміністрації виправного центру або підприємства, установи чи організації, де працевлаштований засуджений.

2.8. Із засуджених, які тримаються в дисциплінарних ізоляторах, стягується повна вартість харчування, наданого їм за встановленими законодавством нормами.

2.9. Засудженим, які не працюють у зв’язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за встановленими законодавством нормами за рахунок виправного центру.

2.10. Засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

ІІІ. Умови праці засуджених до позбавлення волі

3.1. Засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засудженими здійснюється виконання робіт чи надання послуг.

Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов’язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.

Засуджені до позбавлення волі, які мають заборгованість за виконавчими документами, зобов’язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості.

Засудженим до позбавлення волі, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , особам з інвалідністю першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України.

Характер діяльності і тривалість робочого часу цих категорій засуджених визначаються лікарською комісією закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України залежно від їх працездатності з урахуванням стану здоров’я, профілю виробництва на підприємстві, в установі виконання покарань.

3.2. Засуджені до позбавлення волі можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою установ виконання покарань і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ виконання покарань продовольством.

До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості в неробочий час і не більш як на дві години на день.

3.3. Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу.

3.4. Засуджені неповнолітні залучаються до праці тільки на підприємствах виховних колоній.

3.5. Умови та оплата праці засуджених неповнолітніх, засуджених вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, визначаються законодавством про працю.

3.6. Засудженим до позбавлення волі, які працюють, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Засудженим, які мають заборгованість за виконавчими документами, незалежно від відрахувань належить виплачувати не менш як двадцять п’ять відсотків загальної суми заробітку.

( Пункт 3.6 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 980/5 від 04.04.2016 (z0523-16) ; в редакції Наказу Міністерства юстиції № 2115/5 від 19.06.2020 (z0554-20) ) ( Пункт 3.7 розділу III виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції № 2115/5 від 19.06.2020 (z0554-20) )

IV. Тривалість робочого часу засуджених

4.1. Для засуджених робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю.

На безперервно діючих підприємствах, у цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для засуджених щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб загальна тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала норму тривалості робочого часу відповідно до законодавства.

Час початку і закінчення роботи (зміни), перерви для відпочинку і приймання їжі визначається начальником установи виконання покарань, слідчого ізолятора згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (z1010-18) , затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 року за № 1010/32462.

( Абзац третій пункту 4.1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 980/5 від 04.04.2016 (z0523-16) ; в редакції Наказу Міністерства юстиції № 2115/5 від 19.06.2020 (z0554-20) )

4.1.1. До тривалості робочого часу засуджених не включається час:

перевірок наявності засуджених на робочих місцях, проведення огляду і обшуку виробничих об’єктів, якщо це призводить до зупинки виробничого процесу;

виведення на роботу та зняття з роботи.

Якщо за характером виробництва та умовами роботи, а також виходячи з особливостей функціонування установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, за рішеннями начальників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, погодженими з міжрегіональними територіальними органами Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин - при тижневій нормі 36 годин і 4 години - при тижневій нормі 24 години.

( Абзац четвертий підпункту 4.1.1 пункту 4.1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2115/5 від 19.06.2020 (z0554-20) )

4.1.2. У виховних колоніях тривалість робочого часу встановлюється:

для засуджених віком від 15 до 16 років - 24 години на тиждень;

для засуджених віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень;

для засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку і залишені у виховній колонії в порядку, визначеному статтею 148 Кримінально-виконавчого кодексу України (1129-15) , - 40 годин на тиждень.

4.1.3. Тривалість робочого часу засуджених, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, встановлюється відповідно до пункту 2 частини першої статті 51 Кодексу законів про працю України (322-08) .

Робота засуджених на відкритому повітрі в холодну пору року або в закритих неопалюваних приміщеннях, у тому числі вантажників, регулюється статтею 168 Кодексу законів про працю України (322-08) .

4.1.4. Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи засуджених, крім засуджених неповнолітніх та засуджених, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, яким згідно із законодавством установлена скорочена тривалість робочого часу, скорочується на одну годину.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

4.1.5. При роботі засуджених у нічний час (з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку) встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на засуджених, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, для яких відповідно до пункту 2 частини першої статті 51 Кодексу законів про працю України (322-08) уже передбачено скорочення робочого часу.

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема на виробництві з безперервним технологічним процесом, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

4.2. Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю. Залучення засуджених до роботи у ці дні проводиться у випадках, передбачених законодавством про працю, за письмовим наказом начальника установи виконання покарань, слідчого ізолятора.

Робота у вихідний день компенсується наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 Кодексу законів про працю України (322-08) .

V. Оплата праці засуджених

5.1. Праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості.

Підприємства установ виконання покарань розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт.

Відрахування із заробітної плати або винагороди засуджених та нарахування на них підприємства установ виконання покарань, фізичні особи - підприємці або юридичні особи, для яких засудженими здійснюється виконання робіт чи надання послуг, проводять відповідно до законодавства.

Сума заробітку засуджених після відрахування податків та зборів перераховується на депозитний рахунок установи виконання покарань для здійснення подальших відрахувань та відшкодувань згідно з Розділом VI цієї Інструкції з обов’язковим відображенням на особовому рахунку засудженого з урахуванням вимог чинного законодавства.

Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.

5.2. Праця засуджених оплачується відрядно, погодинно або за іншими системами оплати праці.

5.3. Основною системою оплати праці є відрядна, яка застосовується на всіх роботах, що піддаються нормуванню та точному обліку.

Відрядна система оплати праці поділяється на індивідуальну і колективну (бригадну) системи оплати праці.

При індивідуальній відрядній системі оплати праці заробітна плата засудженого визначається множенням кількості виготовленої продукції на відрядну розцінку за одиницю виробу.

При колективній (бригадній) відрядній системі оплати праці загальна сума заробітної плати обчислюється за результатами роботи бригади в цілому за певний відрізок часу. Кожному члену бригади заробітна плата нараховується залежно від присвоєного йому в установленому порядку кваліфікаційного розряду та відпрацьованого часу.

5.4. Погодинна система оплати праці для засуджених застосовується лише на роботах, що не піддаються нормуванню та точному обліку.

5.4.1. Годинна тарифна ставка робітника першого розряду, праця якого оплачується погодинно, встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлену мінімальну заробітну плату в погодинному розмірі.

При розробці тарифних ставок необхідно дотримуватися міжкваліфікаційних співвідношень розмірів тарифних ставок.

5.4.2. Для оплати праці робітників з числа засуджених, які не виробляють продукцію (наладники устаткування, транспортувальники та підсобні робітники), але від результатів праці яких залежить заробіток робітників з відрядною системою оплати праці, може застосовуватись непряма відрядна система оплати праці. Заробітна плата такого робітника нараховується залежно від присвоєного йому в установленому законодавством порядку кваліфікаційного розряду, відпрацьованого часу та показника виконання норм робітниками з відрядною системою оплати праці, яких обслуговує відповідна допоміжна ділянка.

5.5. Тарифікація робіт, що виконуються засудженими, та встановлення їм кваліфікаційних розрядів проводяться відповідно до Переліку професій працівників за випусками Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника із зазначенням професій, розділів та випусків чинного Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (v0557203-08) , затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 26 листопада 2008 року № 557.

Присвоєння засудженим кваліфікаційних розрядів чи їх підвищення здійснюється кваліфікаційною комісією установи виконання покарань, слідчого ізолятора з урахуванням складності робіт, що виконуються в цеху (на дільниці), та теоретичної підготовки засудженого.

На основі висновку кваліфікаційної комісії начальник установи виконання покарань (слідчого ізолятора) затверджує наказом кваліфікаційний розряд засудженому. Про присвоєння засудженому розряду робиться запис у його особовій справі.

5.6. На засуджених поширюються розміри доплат за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці. Доплати за умови праці визначаються за даними атестації робочих місць та оцінки умов праці в розмірах, не менших, ніж передбачені законодавством.

5.7. Для виконання робіт, що виконуються засудженими, у складі бригади (ланки) із числа засуджених наказом керівника установи виконання покарань або директора підприємства установи виконання покарань призначається бригадир (ланковий).

5.7.1. Оплата праці бригадирів з числа засуджених проводиться на загальних умовах з іншими членами бригади.

За керівництво бригадою бригадиру встановлюється доплата у розмірі:

до 10 відсотків тарифної ставки розряду, присвоєного бригадиру, при чисельності бригади до 10 осіб;

до 20 відсотків тарифної ставки розряду, присвоєного бригадиру, при чисельності бригади від 11 до 25 осіб;

до 30 відсотків тарифної ставки розряду, присвоєного бригадиру, при чисельності бригади понад 25 осіб.

Розмір доплати визначається керівником установи виконання покарань або підприємства установи виконання покарань.

Ланковим доплата за керівництво ланкою при чисельності ланки понад 5 осіб установлюється в розмірі 50 відсотків відповідної доплати бригадира.

5.7.2. Доплата за керівництво бригадою і ланкою виплачується тільки за умови виконання бригадами (ланками) встановлених виробничо-технічною службою змінних завдань відповідно до плану виробництва продукції, високу якість продукції (робіт) і при відсутності порушень трудової дисципліни в бригаді (ланці). Якщо вищезазначені умови не будуть повністю виконані, то керівник установи виконання покарань або підприємства установи виконання покарань має право позбавити бригадира (ланкового) доплати повністю або частково.

Тримання бригадирів, звільнених від основної роботи, у виробничих бригадах не дозволяється.

5.8. Засудженим, які займають посади спеціалістів і службовців підприємств установ виконання покарань, посадові оклади встановлюються за схемами, які діють у відповідних галузях економіки.

5.8.1. Заробітна плата, нарахована засудженим, зайнятим на роботах з господарського обслуговування, за умови виконання ними встановленої норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу, не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.

5.8.2. Для засуджених, зайнятих на відповідних посадах медичних працівників, яким передбачено підвищення посадових окладів за переліком установ виконання покарань (слідчих ізоляторів), їх підрозділів та посад, робота на яких дає право на підвищення посадових окладів у зв'язку з небезпечними для здоров'я та особливо важкими умовами праці, це підвищення визначається в тих самих розмірах.

5.9. Оплата праці учнів з числа засуджених за час їх навчання, перекваліфікації або навчання іншим професіям проводиться тільки за виготовлену ними продукцію за чинними на підприємстві установи виконання покарань (у майстерні) нормами та розцінками. За час проходження теоретичного курсу навчання учні до роботи не залучаються, оплата учням не здійснюється.

5.10. Кваліфікованим робітникам з числа засуджених, залученим без звільнення від основної роботи до виробничого навчання робітників при їх підготовці, перепідготовці, освоєнні суміжних професій і підвищенні кваліфікації на виробництві, може здійснюватись додаткова оплата в розмірі до 10 відсотків місячної тарифної ставки за кожного навченого робітника.

5.11. Робота в надурочний час не допускається, за винятком випадків, передбачених статтею 62 Кодексу законів про працю України (322-08) .

Загальна кількість надурочних робіт для кожного засудженого протягом року не повинна перевищувати 120 годин, а час, витрачений на виконання робіт у надурочний час протягом двох днів підряд, не повинен перевищувати чотирьох годин.

5.11.1. У разі залучення засуджених до роботи в надурочний час тривалість такої роботи відображається у табелі виконаних робіт у надурочний час із зазначенням години початку й кінця роботи. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

5.11.2. Робота в надурочний час оплачується:

за погодинною системою оплати праці - у подвійному розмірі годинної ставки;

за відрядною системою оплати праці - за всі відпрацьовані надурочні години виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою.

5.11.3. У разі підсумованого обліку робочого часу (за тиждень, місяць, квартал, рік) надурочним вважається час, що перевищує тижневу, місячну, квартальну, річну кількість робочих годин, установлену графіком для засудженого.

Такий порядок оплати застосовується незалежно від фактичного розподілу надурочного часу за окремими днями місяця чи іншого облікового періоду. При відрядній оплаті праці засуджений понад відрядний заробіток одержує належну доплату за роботу в надурочний час, що обчислюється за такими самими правилами.

Оплата надурочної роботи проводиться засудженим з установленою тривалістю робочого дня, незважаючи на те, входять ці роботи до кола їх трудових обов’язків чи ні, а також засудженим з ненормованим робочим днем за виконання в надурочний час роботи, що не входить до кола їх трудових обов'язків.

5.11.4. При підрахунку надурочних годин робота у святковий чи неробочий день, виконана понад установлену тривалість робочого дня, не враховується, оскільки вона відповідно до пункту 5.12 цього розділу оплачується у подвійному розмірі.

5.12. Робота засуджених у вихідні, святкові та неробочі дні оплачується у подвійному розмірі (у виняткових випадках, коли неможливо надати інший день відпочинку):

відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

засудженим, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

засудженим, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день здійснювалась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалась понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі проводиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

5.12.1. У разі коли частина робочого часу припадає на святковий чи неробочий день, у подвійному розмірі оплачуються тільки ті години роботи, що фактично відпрацьовані у святковий чи неробочий день (від 0 до 24-ї години).

5.12.2. На безперервно діючих підприємствах (цехах, дільницях, агрегатах) при роботі за графіками змінності, а також при підсумованому обліку робочого часу робота у святкові і неробочі дні включається в місячну норму робочого часу. Норма визначається за календарем шляхом множення установленої тривалості робочого дня на кількість робочих днів у цьому місяці.

5.13. При невиконанні норм виробітку не з вини робітника оплата проводиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата у цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини робітника оплата проводиться відповідно до виконаної роботи.

5.14. При виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини засудженого, оплата праці за її виготовлення проводиться за зниженими розцінками. При цьому місячна заробітна плата засудженого не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Брак виробів, що трапився внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також брак не з вини засудженого, виявлений після прийняття виробу органом технічного контролю, оплачується засудженому нарівні з придатними (якісними) виробами.

Повний брак з вини засудженого оплаті не підлягає, частковий брак оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.

5.15. Засудженим, які працюють на підприємствах установ виконання покарань, на роботах з господарського обслуговування установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, а також на підприємствах державної або інших форм власності, за кожну годину роботи у нічний час проводиться доплата в розмірі 35 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу).

Нічним вважається час з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку.

5.16. У разі тимчасового припинення роботи (виробничого процесу) не з вини засуджених вони на весь час такого припинення виводяться до житлової зони або переводяться на іншу роботу. При цьому обраховується рівень виконання норм виробітку та оплачується робота за фактично відпрацьований час.

VI. Відрахування та відшкодування із заробітної плати і винагороди засуджених до позбавлення волі

6.1. Засуджені, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу.

Відшкодування вартості витрат на їх утримання здійснюється відповідно до Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань (80-2017-п) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 року № 80.

6.2. Відшкодування засудженими витрат, встановлених абзацом першим пункту 6.1 цього розділу, що належить до власних надходжень виправних колоній, здійснюється після відрахування податку на доходи фізичних осіб і аліментів. Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами здійснюється у порядку, встановленому законом.

6.3. Особам з інвалідністю першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, комунально-побутові послуги надаються безоплатно. Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.

Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі