1. Схвалити Концепцію розвитку овочівництва та переробної галузі, що додається.

2. Міністерству аграрної політики та продовольства разом з Національною академією аграрних наук врахувати положення Концепції під час розроблення Стратегії розвитку аграрного сектору економіки України до 2020 року та Програми розвитку аграрного сектору економіки України до 2020 року.

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 31 жовтня 2011 р. N 1120-р

Основною проблемою, на розв'язання якої спрямована Концепція, є забезпечення населення України високоякісною овочевою і баштанною продукцією.

Глобалізація економіки гостро порушує питання про розвиток окремих галузей сільського господарства, які здатні забезпечити світову продовольчу безпеку.

Україна поряд з Росією, Білоруссю, США та Канадою належить до держав, які в майбутньому стануть основними виробниками продовольства в світі, зокрема овочів. Уже сьогодні Україна входить у першу десятку світових лідерів за валовим виробництвом овочевої і баштанної продукції, а у розрахунку на душу населення займає дев'яте місце у світі. Проте серед 20-ти передових країн світу Україна посідає 18-те місце за рівнем урожайності. Генетичний потенціал вітчизняних сортів і гібридів використовується лише на 30 відсотків.

Перехід овочівництва до ринкових умов супроводжується зменшенням виробництва овочів у сільськогосподарських підприємствах та збільшенням його у населення, де сконцентровано близько 90 відсотків виробництва овочів.

Якщо у 90-х роках сільськогосподарськими підприємствами вироблялося 71 відсоток овочевої продукції, а 29 відсотків - населенням, в 2000-2011 роках тенденція змінилася на протилежне. Населенням вирощується до 90 відсотків овочів (6,8-7,1 млн. тонн) та до 10 відсотків (0,9-1,1 млн. тонн) - сільськогосподарськими підприємствами. При цьому до 30 відсотків вирощених овочів через відсутність овочесховищ та переробних потужностей втрачається під час зберігання.

Ефективність функціонування овочівництва та переробної галузі як єдиної системи значною мірою стримується внаслідок порушення партнерських відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками, переробними та торговельними підприємствами. Прибутковість у ланцюзі "виробництво - переробка - реалізація" досягається шляхом збитковості виробничої ланки та спекулятивного ціноутворення в системі оптової і роздрібної торгівлі. Якість продукції, яка доходить до споживача, не відповідає сертифікаційним вимогам. В Україні тільки почалася розвиватися система оптової торгівлі овочами через організовані продовольчі ринки, де продавець гарантує збут продукції на економічно вигідних умовах. У державі діє система стихійного продажу овочів. Ланцюг "виробник - оптовий продавець - роздрібний продавець - споживач" перевантажений великою кількістю суб'єктів господарювання, що значною мірою підвищує ціни на овочеву продукцію. Доходи посередників перевищують доходи виробників майже у 1,5-2 рази.

На даний час 30 відсотків овочів, які сьогодні реалізовуються через мережу роздрібної торгівлі, імпортується з інших держав.

Обсяг виробництва власної продукції неможливо збільшити з таких причин:

відсутність прямої фінансової допомоги на овочівництво;

незадовільне інвестування у будівництво овочесховищ та інших об'єктів інфраструктури;

низький рівень агротехнологій під час вирощування овочевих культур унаслідок недостатнього ресурсного та технологічного забезпечення, зокрема використання технологій, які адаптовані для окремих сортів і гібридів, точного висіву, касетної розсади, внесення мікродоз регуляторів росту та пестицидів;

незадовільний стан зберігання. Лише до 20 відсотків овочесховищ відповідають сучасним вимогам. На даний час потреба в будівництві нових сховищ для зберігання овочів становить в обсязі до 2 млн. тонн.

Через відсутність вітчизняного машинобудування для овочівництва та переробної галузі внаслідок високих цін на іноземні аналоги сільгосптоваровиробники мало використовують у вирощуванні овочевих культур нові конструкції сівалок, обприскувачів, культиваторів, машин для висаджування розсади, поливу, догляду за рослинами та збирання врожаю.

У переробній галузі відсутнє вітчизняне обладнання з енергозберігаючими технологіями, зокрема лінії з миття, сортування, консервації, пакування та інше.

Основними причинами, які стримують нарощення обсягу виробництва овочів у закритому ґрунті та на зрошувальних землях, є високі ціни на природний газ та електроенергію, а також високі відсоткові ставки за банківськими кредитами, що унеможливлює будівництво нових тепличних комплексів та реконструкцію діючих.

Метою Концепції є нарощення обсягу виробництва високоякісної овочевої продукції в 2015 році до 10 млн. тонн, забезпечення продукцією овочівництва на рік з розрахунку на одну особу в кількості, яка відповідає визначеним науково обґрунтованим нормам споживання, та розвиток ринкової інфраструктури, пов'язаної із забезпеченням населення такою продукцією.

Концепцію передбачається реалізувати до 2015 року.

Можливі два варіанти розв'язання проблеми.

Перший варіант передбачає оновлення матеріально-технічної бази овочівництва та переробної галузі за власні кошти.

Застосування першого варіанта не дасть змогу комплексно розв'язати проблеми овочівництва та переробної галузі.

Другий варіант передбачає створення правових, фінансових і організаційних умов для забезпечення збільшення обсягів виробництва продукції овочівництва та переробної галузі шляхом застосування інвестицій в умовах сприятливого зовнішнього середовища та надання державної підтримки.

Застосування другого варіанта як оптимального дасть змогу стимулювати виробництво в Україні достатньої кількості високоякісної продукції овочівництва та переробної галузі, створити умови для забезпечення населення такою продукцією у достатній кількості за доступними цінами та сформувати потужний експортний потенціал.

Вихід овочівництва та переробної галузі з кризового стану можливий шляхом надання допомоги з боку держави, розвитку наукових досліджень, інформаційної та інвестиційної моделі розвитку.

Усе це досягається шляхом:

задоволення в повному обсязі потреби держави в овочах високої якості та продуктах їх переробки, підвищення ефективності та конкурентоспроможності овочівництва та переробної галузі;

забезпечення розвитку технологій вирощування овочевих культур шляхом пристосування до конкретних ґрунтово-кліматичних умов господарства, сорту і вимог замовника щодо готової продукції.

Особливістю технологій в овочівництві має бути:

використання нових сортів, гетерозисних гібридів, матеріалів, способів і прийомів вирощування;

впровадження краплинного зрошення, мікродощування, фертигації;

застосування у вирощуванні овочевих культур плівкових укриттів, агроволокна, регуляторів росту;

зміцнення та оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств, що займаються вирощуванням овочевих культур, шляхом залучення інвестицій у технічне оснащення сучасною сільськогосподарською технікою та обладнанням;

створення сировинних овочевих зон та інтеграційних комплексів із виробництва, зберігання та реалізації овочевої продукції;

будівництво, реконструкція і модернізація тепличних комплексів та овочесховищ із застосуванням енергозберігаючих технологій, мікроклімату, післязбиральної доробки та передреалізаційної підготовки овочів;

забезпечення розвитку системи переробки, яка повинна мати на меті створення і впровадження у харчову промисловість високоякісних харчових продуктів, зокрема плодоовочевої консервації, соусів, кетчупів, соління і напоїв, а також створення інноваційних продуктів переробки;

контроль якості шляхом впровадження сертифікації всіх ланок технологій вирощування, післязбиральної доробки і логістики овочів за стандартами GlobalGAP та НАССР, ISO, що дасть змогу експортувати вітчизняні овочі та продукцію переробної галузі до країн ЄС та світу.

З боку держави овочівництву та переробній галузі повинні гарантуватися:

надання фінансової підтримки для часткового відшкодування вартості будівництва нових тепличних комплексів та овочесховищ;

підтримка суб'єктів господарювання в овочівництві та переробній галузі, зокрема сільськогосподарських кооперативів, діяльність яких пов'язана з післязбиральною доробкою, зберіганням та реалізацією овочевої продукції і спрямована на інвестування, розроблення та виробництво інноваційних продуктів;

сприяння вертикальній інтеграції з метою залучення промислового, торгового і банківського капіталу на забезпечення розвитку овочівництва та переробної галузі в сільських населених пунктах;

першочергове надання земельних ділянок для будівництва овочесховищ та тепличних комплексів.

Реалізація Концепції дасть змогу:

довести обсяг виробництва овочевої продукції до 10 млн. тонн на рік;

зменшити втрати під час зберігання та частку імпорту овочевої продукції;

збільшити виробництво овочів у відкритому і закритому ґрунті в сільськогосподарських підприємствах, що спеціалізуються на великотоварному промисловому виробництві;

створити додатково 30-40 тис. робочих місць;

зменшити затрати праці з вирощування, збору та передреалізаційної підготовки овочів на 20-30 відсотків;

зекономити земельні ресурси на площі 50-60 тис. гектарів;

довести обсяг експорту вітчизняної овочевої продукції до 2,5 млн. тонн та обсяг продукції переробної галузі до 3 млн. тонн;

здійснити будівництво нових тепличних комплексів, сучасних овочесховищ та підприємств переробної галузі насамперед поблизу обласних центрів;

забезпечити в повному обсязі населення високоякісною, доступною за ціною продукцією овочівництва та переробної галузі;

забезпечити переробну промисловість високоякісною овочевою сировиною в повному обсязі та асортименті шляхом створення овочевих сировинних зон;

забезпечити подальший розвиток вітчизняної аграрної науки.

Фінансування розвитку овочівництва та переробної галузі до 2015 року планується здійснювати за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів у межах бюджетних призначень на відповідний рік, а також інших джерел, зокрема коштів суб'єктів господарювання. Обсяг фінансування уточнюється щороку під час складання проектів державного та місцевих бюджетів на відповідний рік.

Орієнтовний обсяг фінансування розвитку овочівництва та переробної галузі до 2015 року становить 30800 млн. гривень, з них із державного бюджету - 650 млн. гривень, місцевих бюджетів - 150 млн. гривень.