ЗВІЛЬНЕННЯ ЗА УГОДОЮ СТОРІН

Якими є правові наслідки звільнення особи за п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю?

Однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін (п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю, далі — КЗпП).

Відповідно до п. 8 постанови пленуму Верховного Суду № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. У протилежному випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).

До того ж, Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року пов'язує втрату роботи з незалежних від особи обставин (у тому числі, за п. 1 ст. 36 КЗпП) із настанням страхового випадку для застрахованого відповідно до норм цього Закону працівника.

Страховий випадок — це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну платню або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи, і дійсно шукають роботу. Особам, звільненим на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП за умови їх реєстрації у державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, протягом семи календарних днів з моменту реєстрації підбирається підходяща робота. З восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання, у разі відсутності підходящої роботи, державною службою зайнятості за особистою заявою безробітного приймається рішення про надання громадянинові статусу безробітного як такого, що шукає роботу, з одночасним призначенням допомоги по безробіттю, про що видається відповідний наказ. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, розмір і строки виплати допомоги по безробіттю, відкладення чи припинення її виплати громадянин повинен ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень керівництва центру зайнятості (п. 12, п. 17 Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги у період професійної підготовки та перепідготовки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 27 квітня 1998 року № 578 "Про затвердження положень щодо застосування Закону України "Про зайнятість населення").

Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА

По материалам газеты "Юридичний вісник України"