ОСКАРЖЕННЯ ПОДАТКОВОЇ ВИМОГИ

Чи допускається визнання недійсною податкової вимоги?

Аргументація Державної податкової адміністрації (далі — ДПА) щодо оскарження платником податків податкової вимоги викладена у листі цього органу № 961/7/25-0017 від 18.01.2002 року. Зокрема, як випливає з норм Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України № 82 від 02.03.2001 року, вказаний порядок не поширюється на розгляд скарг щодо податкових вимог. Зазначене Положення визначає порядок подання та розгляду скарг в адмінпорядку при оскарженні платниками податків податкових повідомлень про суми податкових зобов'язань, постанов про накладення адмінстяг-нень та рішень щодо визначення сум податкових зобов'язань, узгодження операцій із заставленими активами платника податків, узгодження плану реорганізації, продажу активів, що перебувають у податковій заставі, застосування штрафних (фінансових) санкцій, арешт активів, покладення відповідальності за погашення залишкового боргу платника податків на третю особу, дострокове розірвання договорів про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань за ініціативою органу державної податкової служби.

Оскільки адміністративне оскарження (у системі ДПА) видається неможливим, потрібно розглянути можливість визнання недійсними податкових вимог у суді.

Відповідно до п. 1.10 ст. 1 та пп. 6.2.1 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року, податкова вимога є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу, що надсилається у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки. Додатково п. 5.1 ст. 5 названого Закону передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня її подання і не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Тобто, з цього випливає, що вимога податкового органу, грунтується на самостійному визначенні податкового зобов'язання платником, не може бути оскаржена у суді.

Що стосується направлення податкових вимог, на основі визначених при апеляційному узгодженні (п. 5.2 ст. 5 Закону) сум, то вони направляються платнику після відповідного податкового повідомлення, яке може бути оскаржене як у адмінпорядку, так і у суді.

Тобто, як випливає з буквального тлумачення відповідних норм Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкова вимога за правовою природою не належить до рішень (індивідуальних актів) податкового органу, що можуть бути самостійним предметом оскарження та визнання недійсними у встановленому порядку.

По материалам газеты "Юридичний вісник України"