СУБ'ЄКТИ СУДОВОЇ ПРОЦЕДУРИ САНАЦІЇ

Важливе значення у правовому регулюванні судової процедури санації та аналогічних їй процедур має визначення кола суб'єктів відповідних господарських відносин, тобто осіб, на яких поширюється дія норм, що регулюють названі процедури.

У кожній країні законодавець по-різному визначає коло зазначених суб'єктів, причому у межах цього кола неоднаково визначаються окремі категорії осіб, щодо яких відповідним законодавством про банкрутство передбачені особливості застосування до них процедур, аналогічних судовій процедурі санації, та суб'єкти, на яких не поширюються норми законодавства про банкрутство, а отже, і норми, що регламентують вказані процедури.

Поряд із цим існує і загальна тенденція, притаманна законодавству про банкрутство — це розширення кола суб'єктів зазначених процедур.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом — Закон про відновлення платоспроможності) до суб'єктів, щодо яких можуть бути застосовані процедури відновлення платоспроможності, відносить громадян України та громадян інших держав, не обмежених законом у правоздатності або дієздатності, які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності України, та юридичних осіб — суб'єктів під-Іюиємницької діяльності.

У порівнянні з першою редакцією Закону України "Про банкрутство" 1992 року коло суб'єктів процедур банкрутства було розширено. Відновлення фінансового стану фізичних осіб-шдприємців відбувається згідно з планом погашення боргів. На юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності за наявності умов, передбачених законом* можуть бути поширені норми, що регламентують судову процедуру санації.

Крім того, законодавець у частинах 4,5 ст.5 Закону про відновлення платоспроможності додатково визначає суб'єктів, на яких також поширюються його норми, а отже, може бути застосована судова процедура санації. До них належать: юридичні особи, які діють у формі споживчого товариства та благодійного чи іншого фонду; підприємства, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації після виключення у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

Закон України "Про банкрутство" від 1992 року — перша редакція Закону про відновлення платоспроможності — не передбачував особливостей застосування до окремих категорій боржників процедур банкрутства, і зокрема, процедури санації.

Принципово новим для законодавства нашої країни та вельми необхідним був диференційований підхід до різних категорій боржників при застосуванні до них процедур банкрутства, у тому числі і процедури санації, передбаченої Законом про відновлення платоспроможності. Саме такий підхід існує у законодавстві про банкрутство сучасних розвинених країн.

Розділом VI Закону про від» новлення платоспроможності встановлена низка суб'єктів, які користуються особливим статусом при застосуванні до них процедури санації. У коло названих суб'єктів включені місто-утворюючі та сільськогосподарські підприємства, виробництва, що мають статус особливо небезпечних підприємств, страховики, професійні учасники ринку цінних паперів.

Із змісту ст. 46 Закону про відновлення платоспроможності випливає, що судова процедура санації може бути застосована і щодо громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності, що є професійним учасником ринку цінних паперів. Застосування судової процедури санації до громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності суперечить нормам ст. 47 цього ж Закону, якими щодо такого суб'єкта, незалежно від виду вказаної діяльності замість судової процедури санації передбачена спеціальна процедура погашення боргів. На наш погляд, до цих професійних учасників ринку цінних паперів повинна застосовуватися судова процедура погашення боргів з особливостями, передбаченими частинами 8—10 ст. 46 названого Закону.

З цього приводу заслуговує на увагу думка російського дослідника інституту банкрутства В.В. Степанова, який зазначає, що основним завданням регулювання неплатоспроможності суб'єктів повинно бути оперативне втручання у їх справи, припинення усіх поточних операцій таких суб'єктів, перевірка їх угод тощо.

З огляду на вищевикладене пропоную:

1) ч. 8 ст. 46 викласти у такій редакції: "З дня введення господарським судом процедури санації боржника — юридичної особи або процедури погашення боргів громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності, чи визнання професійного учасника ринку цінних паперів банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, цінні папери клієнтів підлягають поверненню клієнту, якщо інше не передбачено угодою керуючого санацією або громадянина — 'професійного учасника ринку цінних паперів, або ліквідатора з клієнтом".

2) ч.10 ст.46 викласти у такій редакції: "При проведенні санації професійного учасника ринку цінних паперів — юридичної особи або процедури погашення боргів громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності, що є професійним учасником ринку цінних паперів, керуючий санацією (господарський суд) має право передати цінні папери, передані такому професійному учаснику ринку цінних паперів клієнтами, іншому суб'єкту підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію професійного учасника ринку цінних паперів".

Крім того, у ч. 2 ст. 5 Закону про відновлення платоспроможності зазначається про спеціальне регулювання процедур банкрутства банків. На сьогодні процедури, що застосовуються до неплатоспроможних банків, врегульовані нормами Закону "Про банки і банківську діяльність" 2000 року.

Законодавство про банкрутство України визначає також коло осіб, які не можуть виступати боржниками у справах про банкрутство. Це структурні підрозділи юридичних осіб: філії, представництва, відділення тощо; казенні підприємства; підприємства, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації і які не виключені у встановленому порядку з переліку таких об'єктів, та підприємства, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняте рішення щодо цього; громадяни та інституції, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, за винятками, встановленими ст. 5 Закону України "Про банкрутство" 1992 року.

Валерія РАДЗИВІЛЮК,

к.ю.н., кафедра господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

По материалам газеты "Юридичний вісник України"