МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства фінансів
України
24.12.2010 N 1629( z0087-11 )
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
20 січня 2011 р.
за N 93/18831
НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ (СТАНДАРТ)
бухгалтерського обліку в державному секторі 128 "Зобов’язання"
I. Загальні положення
1. Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання, умовні зобов'язання та умовні активи та її розкриття у фінансовій звітності.
2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб'єктами бухгалтерського обліку в державному секторі (далі - суб'єкти державного сектору).
3. Це Національне положення (стандарт) не поширюється на визнання і оцінку зобов'язань, умовних зобов'язань та умовних активів, які визначаються в інших національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, а також на зобов'язання бюджетів усіх рівнів із соціальних виплат і відшкодування пільг.
4. Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають таке значення:
поточні зобов'язання - зобов'язання, які відповідають будь якому з критеріїв:
а) як очікується, будуть погашені протягом операційного циклу;
б) підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців після дати балансу; або
в) суб'єкт державного сектору не має безумовного права відстрочити погашення зобов'язання на період не менше дванадцяти місяців після дати балансу;
довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями;
умовний актив - можливий актив, який виникає внаслідок минулих подій та існування якого підтвердиться лише після того, як відбудеться або не відбудеться одна чи декілька невизначених майбутніх подій, над якими суб'єкт державного сектору не має повного контролю;
умовне зобов'язання - це:
1) можливе зобов'язання, яке виникає внаслідок минулих подій та існування якого підтвердиться лише після того, як відбудеться або не відбудеться одна чи декілька невизначених майбутніх подій, над якими суб'єкт державного сектору не має повного контролю; або
2) теперішнє зобов'язання, яке виникає внаслідок минулих подій, але не визнане, оскільки малоймовірно, що для погашення зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди або потенціал корисності, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно оцінити;
сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання.
II. Визнання та оцінка зобов'язання
1. Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід або потенціалу корисності у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
2. З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:
довгострокові;
поточні;
умовні зобов'язання;
доходи майбутніх періодів.
3. Зобов'язання слід розглядати як поточне, якщо воно підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, навіть якщо первісний строк погашення був більше ніж дванадцять місяців та існує договір, укладений після дати балансу і до затвердження фінансової звітності, про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.
Якщо суб'єкт державного сектору має право та намір відстрочити погашення зобов'язання на період не менше дванадцяти місяців після дати балансу згідно з існуючим кредитним договором, таке зобов'язання слід розглядати як довгострокове, навіть якщо строк його погашення настає раніше.
4. Якщо позичальник на дату звітності або раніше порушує зобов'язання за довгостроковим кредитним договором, внаслідок чого зобов'язання підлягає сплаті за вимогою, зобов'язання класифікується як поточне, навіть якщо позикодавець погодився після дати балансу не вимагати платежу внаслідок порушення. Зобов'язання класифікується як поточне, тому що на дату балансу суб'єкт державного сектору не має безумовного права відстрочити його погашення на період не менше дванадцяти місяців після цієї дати.
Зобов'язання класифікується як довгострокове, якщо на дату балансу існує згода позикодавця надати пільговий період, що закінчується не менше ніж через дванадцять місяців після дати балансу, протягом якого позичальник може виправити порушення та позикодавець не може вимагати негайного платежу.
5. Зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення з урахуванням особливостей, визначених бюджетним законодавством.
6. Зобов'язання, яке не відповідає критеріям визнання, є умовним зобов'язанням і суб'єктом державного сектору не визнається, а відображається на позабалансових рахунках у сумі очікуваного погашення.
7. Непередбачені активи суб'єктом державного сектору не визнаються та відображаються на позабалансових рахунках. Після набуття контролю актив перестає класифікуватись як умовний та зараховується до активів з визнанням на цю суму доходу.
III. Розкриття інформації про зобов'язання у примітках до фінансової звітності
1. Склад та сума зобов'язань, строки і причини їх утворення зазначаються на початок та кінець звітного періоду.
2. Склад і сума умовних активів та зобов’язань зазначаються на початок та кінець звітного періоду.
|
Начальник Управління методології
бухгалтерського обліку
|
О.О.Канцуров
|