ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ БОРОТЬБИ З ПОДАТКОВОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

Сучасний етап довгоочікуваної кримінально-правової реформи молодої української держави був фактично завершений у зв'язку з прийняттям 5 квітня 2001 року першого Кримінального кодексу незалежної України. Але навіть з набранням юридичної сили иим, безперечно визначально-історичним нормативним актом, усіх проблем боротьби зі злочинністю не вирішити. Тому можна стверджувати, шо в умовах становлення нових соціальних та економічних відносин нині чинний Кримінальний кодекс України — це лише перший крок у вирішенні складних проблем боротьби з сучасною злочинністю (у першу чергу, організованою та економічною тошо). Мабуть, зарано оцінювати ефективність застосування кримінального законодавства, адже минуло занадто мало часу (лише півроку), шоб робити остаточні висновки і підсумовувати результати. Вчені-правники можуть з достатньою вірогідністю спрогнозувати перспективи реалізації кримінально-правових норм.

Оскільки на сьогодні значна частина населення, а також багато підприємницьких структур продовжують акумулювати кошти у тіньовому секторі, ухиляючись від сплати податків, провокуючи тим самим ненадходження значних коштів до бюджетів різних рівнів, доцільним залишається акцентування уваги на проблемах кримінально-правової боротьби з податковою злочинністю.

Запропонована законодавцем ст. 212 КК України "Ухилення від сплати податків, зборів інших обов'язкових-платежів" є четвертою спробою вітчизняних парламентаріїв поліпшити редакцію відповідної кримінально-правової норми. Уважно вивчивши та детально проаналізувавши її, зробимо висновок» що редакція ст. 212 КК має ряд очевидних переваг у порівнянні зі ст. 1482 "старого" КК, але, на жаль, не позбавлена і суттєвих недоліків.

До позитивних моментів нової редакції ст. 212 КК можна віднести наступне:

По-перше, уточнення блан-кетно-описової диспозиції статті, яка підкреслює, що платник податку зобов'язаний нести кримінальну відповідальність лише за несплату обов'язкових внесків, що "входять у систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку" (мається на увазі статті 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування").

По-друге, законодавець розширив перелік суб'єктів злочину за рахунок "осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати". Такий підхід дозволить уникнути численних суперечностей правозастосування. Адже довгий час слідчо-прокурорська практика переконувала у складнощах притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка ухилялася від сплати обов'язкових внесків до державної казни, не будучи при цьому суб'єктом підприємницької діяльності (наприклад, не реєструвала фактично здійснювану діяльність, не отримувала відповідної ліцензії) у встановленому законом порядку. Відтепер практикуючим юристам зрозуміло, що вищезгадана категорія осіб має відповідати не за ст. 192 (раніше 87) КК України "Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довір'ям", а за ст. 212 нового КК.

По-третє, кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів наступає лише за обов'язкової умови "фактичного ненадходження" до державної -казни коштів. Таке уточнення дозволяє правозастосувачу більш чітко визначити кінцевий момент злочину. До того ж, це форму-- лювания зайвий раз підтверджує, що склад злочину, який закріплено у ст. 212 КК України, віднесено до так званих матеріальних складів.

По-четверте, до безумовно позитивних здобутків нового кримінального законодавства можна віднести запровадження компромісної норми у рамках ст. 212 КК України. Такий гуманний крок держави сприятиме виконанню основних завдань кримінального судочинства та дотриманню фундаментальних принципів кримінального права.

Водночас нове кримінальне законодавство України у порівнянні зі старим КК має не лише переваги, а й, серйозні недоліки. На прикладі ст. 212 КК такими недоліками є:

1. Опосередковане стимулювання державою злісних неплатників податків, адже завдяки недосконало визначеним санкціям у ст. 212 КК ухилятися від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів стає дедалі вигідніше. Навіть за умови виявлення податковою міліцією конкретної особи, яка ошукала державний бюджет на велику суму, кримінальне покарання все одно не досягне своєї головної мсти. Бо поріг кримінальної відповідальності несправедливо завищено, а покарання у вигляді штрафу, навпаки, значно занижено. От і виходить парадоксальна ситуація, коли, наприклад, особа, ухилившись від сплати податку на суму 1 — 3 тис. неоподатковуваних мжімумів доходів громадян, підлягає оштрафуван-ню у розмірі лише 300 — 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч. 2 статті, відповідно, ухилення на 3 — 5 тис. і штраф 0,5 — 2 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо ж до цього додати, що за ч. 1 ст. 212 КК України підрозділами податкової міліції проводиться протокольна форма досудової підготовки матеріалів (і це за ухилення від сплати податків на суму до 51 тис. грн..), то можна зробити висновок, що законодавець занадто спрощено підійшов до вирішення доволі складної проблеми. Для порівняння: скоєння крадіжки на суму 10,2 тис. грн. вважається кваліфікованим складом тяжкого злочину (в особливо великих розмірах);

2. Частина 2ст. 212 КК України має альтернативну санкцію і передбачає новий для вітчизняного кримінального права вид покарання — обмеження волі. Але, прогнозуючи потенційну ефективність його дії, зазначу, що новий вид покарання суттєво не вплине на виконання основних завдань кримінально-правової політики у боротьбі з податковою злочинністю. Адже сфера застосування обмеження волі вельми обмежена. Так, згідно з ч. З ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх (але ж вони і так надзвичайно рідко виступають суб'єктами злочину за ст. 212 КК України); вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 14 років (як правило, керівник і головний, бухгалтер суб'єкта підприємницької діяльності підпадають під цю категорію осіб); до осіб, які досягли пенсійного віку (сюди входить та категорія осіб, яка не увійшла у попередні) тощо;

3. "Благими намірами вимощений шлях до пекла" саме цей вислів ідеально характеризує запроваджену законодавцем новелу до ст. 212 КК про звільнення винної особи від кримінальної відповідальності в обмін на сплату належних податків і відшкодування шкоди завданої державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). У ч. 4 ст. 212 КК фактично не визначений момент можливості реалізації такого своєрідного кримінальне-правового компромісу між державою (в особі податкових органів) і винною особою, яка ухилилася від сплати податків. Згадування ж у Законі про момент притягнення до кримінальної відповідальності для переважної більшості правозастосувачів залишається занадто абстрактним, адже, навіть у теорії кримінального права, не існує єдиної думки з цього приводу (момент порушення кримінальної справи, пред'явлення обвинувачення, оголошення судового вироку тощо). Окрім вищезгаданого, реалізація ч. 4 ст. 212 КК ускладнюється відсутністю закріпленого належним чином у Законі механізму (процедури) дії кримінально-правового компромісу;

4. У юридичній літературі останнім часом достатньо уваги приділяється критиці оцін-кових категорій. Але, незважаючи на очевидну недосконалість останніх, автори нового КК знову використовують у ст. 212 (та інших статтях Особливої частини КК) поняття значного, великого і особливо великого розміру коштів, що не надійшли до бюджету.

Отже, незважаючи на відносну новизну та окремі здобутки нової редакції ст. 212 КК вона все ж потребує значного доопрацювання4. До того ж, процес удосконалення кримінально-правових засобів боротьби з податковою злочинністю сприятиме мінімізації її рівня і наповненню державного бюджету за рахунок сплати обов'язкових внесків у казну.

Григорій УСАТИЙ, кандидат юридичних наук, доцент, заступник начальника відділу аналізу, прогнозування, попередження та розкриття податкових злочинів НАІІ Академії державної податкової служби України

По материалам газеты "Юридичний вісник України" №24 від 15-21 червня 2002 року;