ЗАКОН УКРАЇНИ
Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні
Цей Закон відповідно до Конституції України (
254к/96-ВР)
регулює відносини, пов’язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини (
995_015)
, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (
995_043)
, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (
995_004)
і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Стаття 1. Дія Закону
Дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією (
254к/96-ВР)
, законами чи міжнародними договорами України.
Стаття 2. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання в Україні
Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Стаття 3. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом;
вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;
місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги;
особа - фізична особа;
Стаття 4. Законодавство про свободу пересування та вільний вибір місця проживання
Законодавство про свободу пересування та вільний вибір місця проживання складається з Конституції України (
254к/96-ВР)
, цього Закону, інших законів та міжнародних договорів України.
Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються норми міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Стаття 5. Законні підстави перебування на території України іноземців та осіб без громадянства
Законними підставами перебування на території України іноземців та осіб без громадянства для реалізації своїх прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є підстави, встановлені Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" або Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мають право вільно та безперешкодно за своїм бажанням пересуватися територією України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, крім обмежень, встановлених статтею 12 цього Закону.
Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мають право на вибір житла, в якому вони бажають проживати, крім обмежень, встановлених статтею 13 цього Закону.
Стаття 12. Обмеження свободи пересування
Свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено:
у прикордонній смузі;
на територіях військових об’єктів;
у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом;
на приватних земельних ділянках;
на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан;
на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності;
на тимчасово окупованих територіях.
Свобода пересування обмежується щодо:
осіб, до яких відповідно до процесуального законодавства застосовано запобіжні заходи, пов’язані з обмеженням або позбавленням волі;
осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі;
осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, яким заборонено виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом;
осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню;
осіб, які звернулися за наданням їм статусу біженця чи додаткового захисту і стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України;
осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань;
іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів і які мають статус військового.
Свобода пересування може бути обмежена і в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 13. Обмеження вільного вибору місця проживання
Вільний вибір місця проживання обмежується в адміністративно-територіальних одиницях, які знаходяться:
у прикордонній смузі;
на територіях військових об’єктів;
у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом;
на території, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності;
на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан;
на тимчасово окупованих територіях.
Вільний вибір місця проживання обмежується щодо:
осіб, які не досягли 14-річного віку;
осіб, до яких згідно із процесуальним законодавством застосовано запобіжні заходи, пов’язані з обмеженням або позбавленням волі;
осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі;
осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом;
осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню;
іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.
Стаття 14. Оскарження рішень з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб
Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Стаття 15. Відповідальність за порушення вимог цього Закону
Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.
Стаття 16. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим Законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване, вважається зареєстрованим.
Якщо особою була подана заява про зміну місця проживання до набрання чинності цим Законом, реєстрація місця проживання здійснюється за правилами, які діяли на момент прийняття цього Закону.
3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів органів виконавчої влади.
|
Президент України
|
Л.КУЧМА
|
|
м. Київ
11 грудня 2003 року
№ 1382-IV
|