Правове регулювання відносин між органами управління акціонерного товариства

Указ Президента України від 21 березня 2002 року "Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах" (далі — Указ), який з метою забезпечення належних умов функціонування акціонерних товариств, підвищення ефективності їх діяльності, залучення інвестицій в економіку України визнав за необхідне подальше вдосконалення правових засад корпоративного управління в акціонерних товариствах, яке б забезпечило: по-перше, ефективний захист прав та законних інтересів акціонерів; по-друге, удосконалення системи надання, змісту та структури інформації про діяльність акціонерного товариства; по-третє, впровадження загальновизнаних цивілізованих, доброчесних норм ділових відносин у процесі здійснення корпоративного управління; і нарешті, по-четверте, врегулювання відносин між органами управління акціонерного товариства з чітким визначенням компетенції кожного з них.

Важливість впорядкованості внутріорганізаційних відносин передбачає, зокрема:

— розширення кола повноважень, що належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам управління;

— подальше утвердження спостережної ради як органу управління товариством, який представляє та здійснює захист інтересів акціонерів;

— визначення порядку делегування окремих повноважень загальних зборів акціонерів іншим органам управління.

Зупинімося детальніше на кожному із зазначених в Указі Президента заходів, спрямованих на врегулювання відносин між органами управління товариства, та спробуємо запропонувати шляхи вирішення поставлених питань.

Щодо розширення кола повноважень, що належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

Крім передбачених статтею 41 Закону України "Про господарські товариства" чотирьох повноважень: внесення змін до статуту; затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів та висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу, у виключній компетенції загальних зборів акціонерів також слід закріпити такі повноваження:

Обрання та відкликання членів спостережної ради.

Це повноваження за жодних обставин не може бути делеговане виконавчому органу (наскільки відомо, на практиці зустрічалися такі випадки), оскільки для ефективного здійснення функції контролю та регулювання діяльності виконавчого органу члени спостережної ради повинні мати певний ступінь незалежності від виконавчого органу, що зводиться нанівець у разі, якщо виконав-

чий орган має повноваження щодо обрання і тим більше відкликання членів спостережної ради. З урахуванням перспектив розвитку акціонерного законодавства України, зокрема, вірогідності запровадження процедури кумулятивного голосування при обранні членів спостережної ради (така процедура закладена у проекті Закону "Про акціонерні товариства", що наразі перебуває на розгляді у Верховній Раді України), очевидно, що склад спостережної ради має обиратися тільки на загальних зборах акціонерів. Повноваження щодо обрання голови спостережної ради уявляється за доцільне делегувати спостережній раді, зобов'язавши її на першому засіданні обрати голову із числа новообраних членів ради.

Обрання та відкликання членів ревізійної комісії.

Це повноваження не може бути делеговане виконавчому органу, перевірки фінансової діяльності якого здійснює ревізійна комісія. Враховуючи, що ревізійна комісія формується з числа акціонерів товариства, вважаємо, що її обрання (а також відкликання її членів) доцільно проводити тільки на загальних зборах акціонерів, не передаючи це повноваження спостережній раді товариства.

Затвердження внутрішніх документів товариства.

До виключної компетенції загальних зборів має належати затвердження внутрішніх документів, що регулюють: по-перше, порядок ухвалення внутріідніх документів товариства (Положення про внутрішні документи товариства), по-друге, порядок діяльності органів товариства (Регламент загальних зборів, Положення про правління, спостережну раду, ревізійну комісію), по-третє, порядок здійснення дій, що належать до виключної компетенції загальних зборів (Положення про порядок нарахування та виплати дивідендів).

Визначення умов винагороди членів спостережної ради.

Це повноваження, так само як і обрання членів ради, не можна делегувати іншим органам товариства з вищенаведе-них причин. Делегування повноважень щодо визначення умов оплати праці інших (крім членів спостережної ради) посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв має здійснюватися з дотриманням двох принципів: по-перше, орган не може визначати умови винагороди посадових осіб, що входять до складу цього органу, по-друге, орган не може визначати умови винагороди посадових осіб, в обов'язки яких входить здійснення контролю над діяльністю цього органу.

Щодо подальшого утвердження спостережної ради як органу управління товариством, який представляє та здійснює захист інтересів акціонерів.

Необхідність посилення ролі спостережної ради в структурі органів управління акціонерного товариства не викликає сумніву. На сьогодні у більшості акціонерних товариств України спостережна рада відіграє незначну роль, що частково можна пояснити недосконалістю чинного законодавства та браком практики у галузі корпоративного управління. З іншого боку, зміцненню ролі спостережної ради перешкоджає низька правосвідомість акціонерів — фізичних осіб, що набули статусу акціонера у процесі приватизації державного майна. Спостережна рада, що з'явилася в українських підприємствах як орган юридичної особи ще на початку 90-х років минулого століття, й досі інколи асоціюється з радою трудового колективу, сприймається як аналог профспілкового органу і навіть розглядається як єдиний з правлінням орган. Крім того, до складу спостережної ради часто обираються акціонери, шо є працівниками товариства, що породжує проблему співвідношення корпоративних та трудових відносин (з одного боку, особа як член спостережної ради має контролювати і регулювати діяльність правління та його голови, а з іншого боку, як працівник підприємства особа підпорядкована голові правління і має виконувати його накази).

Викладене свідчить про необхідність зміцнення ролі спостережної ради та законодавче забезпечення її діяльності, зокрема, через:

— встановлення мінімального кількісного складу спостережної ради — 3 особи; в акціонерних товариствах з кількістю акціонерів більше 1000 — 5 осіб, в акціонерних товариствах з кількістю акціонерів більше 10000 — 7 осіб;

— запровадження процедури кумулятивного голосування при обранні членів спостережної ради (частина 1 пункту 1 Указу Президента);

— обмеження можливості одночасного перебування однієї особи у складі спостережної ради кількох господарських товариств;

— закріплення у компетенції спостережної ради повноважень, пов'язаних із скликанням та проведенням чергових і позачергових загальних зборів акціонерів;

— визначення на рівні закону виключної компетенції спостережної ради з урахуванням рекомендацій щодо функцій ради, викладених у Принципах корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку. Нагадаю, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2001 року "Про затвердження заходів щодо реалізації Основних напрямів розвитку фондового ринку на 2001 — 2005 роки" Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку України доручено розробити пропозиції щодо впровадження принципів корпоративного управління ОЕСР, а Фонду державного майна України — сприяти внесенню принципів корпоративного управління ОЕСР до установчих документів акціонерних товариств, що знаходяться у процесі приватизації, та/або у статутних фондах яких є державна частка.

Уявляється дещо звуженим вжите в Указі Президента визначення спостережної ради як органу управління товариством, який лише "представляє та здійснює захист інтересів акціонерів". Адже згідно з чинним законодавсг твом (стаття 46 Закону України "Про господарські товариства") спостережна рада виконує такі функції:

представницьку, тобто представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів;

контрольну — контролює діяльність правління;

регулятивну — регулює діяльність правління.

На мою думку, при-вдосконаленні правових засад корпоративного управління навряд чи доцільно виключати контрольну та регулятивну функції спостережної ради, виконуючи які ЬІфстережна рада має можливість впливати на стан справ товариства, наприклад, давати ревізійній комісії доручення на проведення перевірки фінансове-господарськог діяльності правління тощо.

Щодо визначення порядку делегування окремих повноважень загальних зборів акціонерів іншим органам управління.

Чинним законодавством України не встановлено чіткої процедури делегування повноважень загальних зборів іншим органам товариства, що призводить до проблем при правозастосуванні. Згідно з частиною 4 статті 46 Закону України "Про господарські товариства" статутом товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на спостережну раду може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів. Отже, законодавець передбачає дві можливі процедури делегування повноважень загальних зборів спостережній раді, різниця між якими* очевидна: якщо у першому випадку рішення про внесення змін до статуту в частині повноважень органів управління приймається більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, і може бути змінено шляхом внесення повторних змін до статуту, то в другому випадку для передачі повноважень достатньо простої більшості голосів акціонерів. З урахуванням того, що згідно зі статтею 4 Закону компетенція органів управління товариства має бути зазначена в установчих документах, виникає питання: чи достатньо одного рішення загальних зборів про передачу повноважень? Буквальне тлумачення вимог статті 4 дає підстави для висновку про те, що у статуті має бути зазначена вся компетенція органів товариства, у тому числі виключна та делегована. Викладене стосується також делегування повноважень загальних зборів виконавчому органу — згідно з частиною 3 статті 47 Закону загальні збори можуть прийняти рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління.

На мій погляд, делегування повноважень загальних зборів іншим органам товариства мЗє здійснюватися з дотриманням таких рекомендацій:

а) у статуті товариства має бути зазначена компетенція загальних зборів акціонерів, у тому числі повноваження, передбачені статтею 41 Закону, та-виключна компетенція, що може бути ширшою від передбаченої Законом, а також компетенція інших органів управління;

б) делегування повноважень, закріплених Законом у виключній компетенції загальних зборів, має бути заборонено у будь-якому разі;

в) делегування повноважень, віднесених до виключної компетенції загальних зборів згідно зі статутом товариства, може здійснюватися шляхом внесення змін до статуту;

г) делегування інших повноважень загальних зборів здійснюється за рішенням загальних зборів і не потребує внесення змін до статуту. Повноваження можуть бути передані тимчасово із зазначенням терміну (наприклад, до наступних загальних зборів) або на невизначений термін. При цьому загальні збори повинні мати можливість будь-коли ухвалити рішення про передачу загальним зборам делегованого раніше повноваження.

Отже, Указ Президента "Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах", яким передбачені конкретні заходи щодо вдосконалення правових засад корпоративного управління, є надзвичайно актуальним і має важливе значення для вдосконалення корпоративного управління в Україні. Сподіваюся, що реалізація викладених пропозицій та рекомендацій при підготовці відповідних законопроектів (пункт 2 Указу Президента) сприятиме розвиткові корпоративного управління в акціонерних товариствах.

Олександр БЛЮМХАРДТ, пошукач кафедри господарського права Київського національного університету імені Тараса Шевченка