ГРОМАДЯНИН ЯК СУБ'ЄКТ СПЛАТИ ПРИБУТКОВОГО ПОДАТКУ
Чи передбачає чинне законодавство граничні межі нарахування фінансових санкцій за несплату податків?
Я кию такі обмеження є, то чи поширюються вони на сплату громадянами прибуткового податку? У який спосіб норми Закону про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами застосовуються до громадян?
Порядок для фізичних осіб
Згідно з п. 19.4.14 ст.19 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року (далі — Закон про погашення), до (ст. 21) Декрету Кабміну "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 року було внесено зміни, якими на платників прибуткового податку з громадян розповсюджено норми Закону про погашення щодо стягнення пені.
Більше того, безпосередньо зі змісту Закону про погашення випливає, що на фізичних осіб, платників прибуткового податку, поширюються усі правила адміністрування податкового зобов'язання та/або боргу, характерні для відносин податкових органів та платників-юридичних осіб. Це доповнено відповідними нормами Декрету "Про прибутковий податок з громадян" та Інструкції про прибутковий податок з громадян, затверджений наказом Головної державної податкової інспекції України № 12 від 21.04.1993 року і стосується, насамперед, порядку самостійного та апеляційного узгодження відповідних сум, надсилання податкових вимог, виникнення права податкової застави та адміністративного арешту активів, а також можливостей накладення санкцій за неповну або несвоєчасну сплату податкового боргу. Отже, це стосується встановлених обмежень щодо застосування відповідальності з урахуванням строку давності. Такий строк, передбачений ст. 15 Закону про погашення, становить три роки (1095 днів).
Сума зобов'язання та її оскарження
Як передбачено підпунктом "г" п. 4.1.4 Закону про погашення податкові декларації за звітний період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), подаються до 1 квітня року, наступного за звітним. Подання такої декларації вважається самостійним узгодженням податкового зобов'язання.
Альтернативою самостійному узгодженню податкових зобов'язань за Законом про погашення є апеляційне узгодження. Воно здійснюється у разі, коли платник у встановлений строк не подав податкову декларацію або коли податковий орган виявив арифметичні чи методологічні помилки у поданій декларації, що призвели до заниження або завищення суми податкового • зобов'язання. Результатом такого нарахування зобов'язання платникові є надсилання податкового повідомлення про наявність, суму та необхідність сплатити його у визначений термін.
Якщо нараховане контролюючим органом зобов'язання платника не оскаржується останнім, то вказана у повідомленні сума вважається узгодженою у день отримання податкового повідомлення. У випадку коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податкове повідомлення або вимогу у зв'язку з його відмовою їх прийняти, або відсутністю відомостей щодо фактичного місцезнаходження платника, вони розміщуються на дошці оголошень у приміщенні податкового органу.
Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником . податкового повідомлення. Вмотивоване рішення за цією скаргою надсилається скаржнику протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги поштою з повідомленням про вручення або видане йому під розписку. Коли рішенням скаргу повністю або частково незадоволено, особа має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги — до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. Якщо рішення за скаргою не було надіслане скаржникові протягом двадцятиден-ного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків (п. 5.2.2 Закону про погашення). Крім уого, платник має право на судове оскарження нарахованої податковим органом суми податкового зобов'язання.
Слід враховувати, що скарга, подана із дотриманням встановлених строків, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Упродовж зазначеного строку податкові вимоги не надсилаються, а сума податкового оскаржуваного зобов'язання вважається неузгодженою (п. 5.2.3 Закону про погашення). Якщо особа звертається до суду, то порушення судом провадження у цій справі, за правилами п. 5.2.4 Закону про погашення, вважається днем узгодження податкового зобов'язання із відповідними наслідками.
Податкові вимоги та наслідки їх надсипання
Відповідно до узгоджених податкових повідомлень готуються податкові вимоги. Перша — не пізніше п'ятого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (п. 4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації № 266 від 03.07.2001 року, далі — Порядок). Причому податкові вимоги також надсилаються у випадках, коли платник податків самостійно подав декларацію, але не погасив суму податкових зобов'язань у встановлені строки, без попереднього направлення податкового повідомлення (п. 3.3 Порядку).
Так, податкова вимога вважається надісланою, якщо її вручено особисто фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця знаходження із повідомленням про вручення (п. 6.2.4 Закону про погашення).
Якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у зв'язку з не-встановленням фактичного місцезнаходження фізичної особи або ухиленням від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з відсутністю первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом (п. 4.3.1 Закону про погашення). Методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами була затверджена постановою Кабінету Міністрів № 697 від 27.05.2002 року. Однак п. 8 цієї Методики передбачає, що обрахунок сум податкових зобов'язань за непрямими методами може здійснюватися, крім іншого, лише стосовно тих фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності. Іншого порядку застосування непрямих методів до фізичних осіб на сьогодні не існує.
Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, яким може бути направлено податкову вимогу, відносить усіх фізичних осіб (не лише підприємців). Так, якщо платник податків не погасив у повному обсязі суму податкового боргу протягом 30 календарних днів від дня першої податкової вимоги, структурний підрозділ стягнення податкової заборгованості не пізніше п'ятого робочого дня, починаючи з останнього із зазначених ЗО календарних днів, формує другу податкову вимогу (п. 4.4 Порядку). Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки його непо-гашення. Друга податкова вимога — додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п. 4.2 Порядку).
Не розрізняє платників податків на фізичних та юридичних осіб й Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, затверджений постановою Кабінету Міністрів № 538 від 15 квітня 2002 року. Відповідно до нього стягнення коштів та продаж інших активів застосовується не раніше ніж на ЗО календарний день з моменту надіслання другої податкової вимоги. Цей Порядок застосовується у випадку, коли заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, і здійснюються заходи щодо залучення додаткових джерел погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, що перебувають у його власності, а за їх недостатності — шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Згідно з п. 7.9 Закону про погашення при визначенні органом стягнення джерел для погашення податкового боргу платника податків — фізичної особи законодавством можуть бути встановлені додаткові обмеження, крім тих, що без-
посередньо містяться у Законі про погашення. Тобто перелік активів, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу, у даному випадку може бути розширено (п. 7.3 Закону про погашення).
Звільнення майна з податкової застави
Активи платника податків звільняються з податкової застави з дня отримання податковим органом довідки про смерть фізичної особи — платника податків або відомостей про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством, за винятком випадків, коли активи такої фізичної особи переходять за правом спадщини у власність інших осіб (підпункт "в" 8.7.1 Закону про погашення). Тому відповідно до Переліку документів, що є підставою для звільнення активів платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого чи нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 1608 від 29 листопада 2001 року (п. 5) одним з таких документів є повідомлення відділу реєстрації актів громадянського стану про громадян, які померли, отримане органом державної податкової служби.
Звільнятися з податкової застави можуть також активи платника після прийняття рішення про арешт активів — на строк дії такого арешту (підпункт "е" п. 8.7.1 Закону про погашення). Його може бути застосовано, якщо з'ясується, що фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон (підпункт "б" п. 9.1.2), або платник порушує правила відчуження активів, визначені п. 8.5 ст.8 Закону про погашення. Правила, що застосовуються при накладенні арешту на активи платника, викладені у Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженому наказом ДПА № 386 від 25.09.2001 року.
При арешті активів забороняється вчиняти будь-які дії щодо своїх активів, що підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Для фізичної особи арешт може бути накладеним на будь-які активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством (п. 9.1.3 Закону про погашення). Зокрема, при застосуванні арешту щодо майна фізичних осіб мають бути враховані зауваження, викладені у постанові пленуму Верховного Суду № 6 від 27.08.1976 року "Про судову практику в справах про виключення майна з опису".
Коли фізична особа-платник податків померла або визнана судом безвісно відсутнім або померлим чи недієздатним, за винятком випадків, коли з'являються інші особи, які вступають у права спадщини, незалежно від часу набуття таких прав, тоді відповідно до п. 12.3 Закону про погашення непогашені податкові зобов'язання або податковий борг такої особи вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.
Обмеження щодо накладення санкцій
Порядок накладення штрафів визначений ст. 17 Закону про погашення та Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженою наказом ДПА № 110 від 17.03.2001 року.
Відповідно до п. 17.1.1 Закону про погашення за неподання декларації або її затримку платник податків сплачує штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — НМДГ). Крім того, для фізичних осіб, які обіймають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи зазначених фізичних осіб, отриманих протягом обіймання такої посади, штраф застосовується у розмірі ЗО НМДГ за кожне таке неподання або затримку. Поняття корупції та корупційних діянь дає ст.1 Закону "Про боротьбу з корупцією" від 05.10.1995 року.
Як випливає з п. 17.1.2 Закону про погашення, коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника, який не подав у встановлені строки податкову декларацію (підпункт "а" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону про погашення), додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1, платник податків сплачує штраф у розмірі 10 відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50 відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше одного НМДГ.
А відповідно до п. 17.1.4 ст. 17 Закону про погашення у разі, якщо контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податковій декларації, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (підпункт "в" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону про погашення), і на цій підставі самостійно донараховує суму такого зобов'язання, цей платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі до п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного НМДГ.
Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" №26 від 29 ЧЕРВНЯ - 5 ЛИПНЯ2002 року;