КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                    Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
                  від 27 грудня 2001 р. N 607-р
                               Київ


          Про принципи розміщення конкурентоспроможного
          виробництва сільськогосподарської продукції по
              природно-економічних зонах залежно від
                       ринкової кон'юнктури


     1. Схвалити   принципи    розміщення    конкурентоспроможного
виробництва        сільськогосподарської        продукції       по
природно-економічних  зонах  залежно  від   ринкової   кон'юнктури
(додаються).

     2. Мінагрополітики,    Мінекономіки,    Мінфіну    разом    з
Національною академією наук,  Українською академією аграрних  наук
розробити  та  до  1  червня  2002 р.  внести Кабінетові Міністрів
України пропозиції щодо механізму реалізації принципів  розміщення
конкурентоспроможного  виробництва сільськогосподарської продукції
по природно-економічних зонах залежно від ринкової кон'юнктури  та
разом з обласними державними адміністраціями визначити регіони для
проведення  у  2002-2003  роках   економічного   експерименту   із
впровадження відповідного механізму.


     Прем'єр-міністр України                              А.КІНАХ

     Інд. 22

                                            СХВАЛЕНО
                             постановою Кабінету Міністрів України
                                 від 27 грудня 2001 р. N 607-р

                             ПРИНЦИПИ
           розміщення конкурентоспроможного виробництва
     сільськогосподарської продукції по природно-економічних
              зонах залежно від ринкової кон'юнктури


     Принципи розміщення     конкурентоспроможного     виробництва
сільськогосподарської   продукції  по  природно-економічних  зонах
залежно від ринкової кон'юнктури (далі - принципи) поділяються на:

     1) пріоритетні;

     2) специфічні.

     До пріоритетних належать такі принципи:

     визначення стратегічно важливих видів продукції для зростання
економіки  аграрного  сектору,  гарантування  продовольчої безпеки
держави,   досягнення   соціальної    стабільності    суспільства,
нарощування експортного потенціалу країни;

     визначення природно-економічних     зон    для    виробництва
стратегічно важливих видів продукції з максимальним  використанням
їх     біокліматичного     потенціалу,     найменшими    витратами
матеріально-технічних ресурсів,  ефективним використанням трудових
ресурсів       та      забезпеченням      екологічної      безпеки
сільськогосподарського виробництва;

     мінімізація коливань та стабілізація обсягів  валового  збору
основних  сільськогосподарських культур з урахуванням поточного та
прогнозного  сукупного  попиту  на  продукцію  шляхом  розроблення
державних  цільових програм та впровадження механізму стимулювання
участі товаровиробників у їх виконанні;

     регулювання попиту та  пропонування  на  продовольчому  ринку
шляхом  інтервенції,  застосування  економічних важелів (субсидій,
пільгового кредитування тощо);

     формування інфраструктури   аграрного   ринку,   зокрема   на
кооперативних засадах;

     сприяння розвитку системи моніторингу аграрного ринку.

     Специфічними принципами є такі:

     на національному рівні:

     - визначення  стратегічно важливих видів продукції та обсягів
її виробництва,  що гарантує продовольчу безпеку держави і створює
умови для нарощування її експорту;

     - економічне  стимулювання сільськогосподарського виробництва
у найбільш сприятливих зонах шляхом виконання  державних  цільових
програм з урахуванням нормативних витрат;

     - встановлення  заставних  цін  (цін підтримки),  регулювання
попиту і пропонування  на  продовольчому  ринку  через  відповідні
механізми;

     - проведення постійного моніторингу стану продовольчого ринку
і ціноутворення на світовому,  національному і регіональному рівні
з наданням відповідної інформації товаровиробникам;

     на регіональному рівні:

     - збалансування   рівнів   розвитку  сільського  господарства
регіону і галузей харчової та переробної промисловості;

     - створення відповідної інфраструктури аграрного ринку;

     - розширення   застосування   високих    та    ресурсоощадних
технологій згідно з відповідними державними цільовими програмами;

     на базовому рівні (рівень товаровиробників):

     - вільний   вибір   сфер   виробничої   діяльності,   напряму
спеціалізації та інтегрування з іншими суб'єктами аграрного ринку;

     - участь у виконанні державних цільових  програм  на  умовах,
визначених відповідними нормативно-правовими актами,  у тому числі
щодо використання коштів державного бюджету;

     - участь через міжгалузеві об'єднання (асоціації) в кінцевому
розподілі прибутку, отриманого від реалізації продукції.