ЗАХИСТ АВТОСЬКОГО ПРАВА

Видавництвам нерідко доводиться потерпати від дій третіх осіб, які свідомо нехтують майновими чи немайновими правами суб'єктів авторського права. Найчастіше порушення виключних майнових прав полягають у нелозволеному використанні об'єкта інтелектуальної власності — як правило, з комерційною метою. Зокрема, йдеться про виготовлення та поширення примірників твору без укладання відповідного авторського договору (отримання ліцензії). Тому особі, яка має авторське право, необхідно вміти гнучко і до ладу використовувати передбачені законодавством засоби правового захисту належного їй права.

Закон "Про авторське право і суміжнії права" (далі — Закон) встановлює, що захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (ст. 51 Закону). Отже, засоби правової охорони і захисту відповідних виключних прав можуть належати як до категорії публічно-правових, що застосовуються виключно уповноваженими на те державними органами чи їх посадовими особами в рамках кримінального процесу, чи провадження у справах про адміністративне правопорушення, так і до групи приватно-правових, які використовуються судом (господарським судом) безпосередньої на вимогу (за позовом) потерпілої особи (суб'єкта права вимога).

Причому заходи адміністративної та кримінальної відповідальності застосовуються виключно до фізизних осіб як позов у порядку цивільного чи господарського судочинства може бути на розсуд позивача пред'явлений до будь-яких відповідачів — як громадян, так і підприємств, установ, організацій.

Звичайно, і провадження у кримінальній справі чи справі про адміністративне Правопорушення не виключає можливості відшкодування заподіяної шкоди, що здійснюється, як правило, через розгляд самостійного позову потерпілої особи, пред'явленого в порядку цивільного судочинства (це стосується і шкоди, заподіяної злочином, і шкоди, завданої адміністративним проступком) чи за цивільним позовом, заявленим у перебігу розслідування та вирішення (але до початку судового слідства) відповідної кримінальної справи. До речі, відповідачем за цивільним позовом у кримінальній справі може е тільки сам обвинувачений, але й інші особи (у тому числі — юридичні), які відповідно до закону несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого. Приміром, враховується, що згідно зі ст. 441 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

Це ж саме правило, яке випливає з норм цивільного законодавства, поширюється на особливості провадження у цивільній справі про захист авторського права. Таким чином, посилання видавництва, що є господарським товариством (тобто юридичною особою) і виготовило певний тираж твору без дозволу іншого видавництва, якому автором було передано виключні права щодо використання створеного ним об'єкта інтелектуальної власності, на те, що це перше видавництво не знало, і не могло знати про факт порушення майнових авторських прав іншої особи, не береться до уваги, якщо посадова особа підприємства-правопорушника під час передоговірних переговорів з автором була повідомлена про вихід у світ в іншому видавництві тотожного твору. Безперечно, сам факт такого повідомлення у наведеному випадку не виключає відповідальності також і автора. Проте і видавництво в особі свого працівника, уповноваженого на підписання авторського договору, повинне було достовірно з'ясувати, чи не порушує укладена угода чиїх-небудь прав і законних інтересів. Зокрема, воно мало б затребувати від автора примірник його угоди з іншим видавництвом, виявити ознаки тотожності твору чи його переробки без згоди належного суб'єкта авторського майнового права.

Тож незалежно від наявності чи відсутності чиєїсь адміністративної або кримінально-правової вини, суд зважатиме на те, заподіяно шкоду з вини однієї чи обох сторін, або ж порушення прав суб'єкта авторського права спричинене їх спільними діями. У цьому останньому випадку зазначені особи нестимуть перед потерпілим солідарну відповідальність (ст. 451 ЦК України).

Відшкодування шкоди

Відзначу, що хоч і у занадто загальних рисах, але механізм захисту майнових прав потерпілого суб'єкта авторського права передбачений і в Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП). Так, згідно зі ст. 40 КпАП під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення суд має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, незалежно від її розміру, якщо тільки правопорушник не є неповнолітнім. Однак, у зв'язку з недосконалістю КпАП, отримання у встановленому ним порядку повного відшкодування шкоди убачається вельми проблематичним. Ідеться про те, що серед учасників цього провадження КпАП не позначає самостійної фігури цивільного позивача.Відповідно і правила щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення не передбачають одночасного вирішення цивільного позову. Тому сподіватися на отримання відшкодування якихось матеріальних втрат безпосередньо у розглядуваному процесі можна переважно лише тоді, коли заявлені суми є порівняно не великими (як правило, не більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Навпаки, кримінально-процесуальне законодавство прямо передбачає участь у врегульованому ним процесі цивільного позивача і вирішення пред'явленого позову одночасно з винесенням вироку у справі (статті 28 і 50 Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК). Більше того, кримінальний процес у порівнянні з процедурою цивільного судочинства надає позивачеві чимало очевидних преференцій. Останній не тільки не сплачує державного мита при поданні цивільного позову у кримінальній справі, але й може (щоправда — на свій ризик — якщо сторона обвинувачення не виявить у відповідному напрямі достатньої заповзятливості) не переобтяжувати себе і у доказовій діяльності з обгрунтування пред'явлених до цивільного відповідача вимог. Адже згідно з пунктом 4 ст. 64 КПК до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі, відносяться, зокрема, характер і розмір шкоди, завданої злочином. Тому орган розслідування і представник державного обвинувачення мусять доводити факт заподіяння шкоди, її розмір і таке інше, та не вправі перекладати зазначений обов'язок на позивача, чим, звісно, значно полегшують його становище.

Потерпілий суб'єкт авторського права, що є цивільним позивачем у кримінальній справі, отримує також і додаткові гарантії щодо забезпечення доказів, які потребуються для обгрунтування його вимог. Так, навіть поза відповідними нормами КПК, згідно з частиною 2 ст. 53 Закону за наявності достатніх даних про вчинення такого порушення авторського права, за яке передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання, слідства або суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення розшуку і накладення арешту на: а) примірники творів, щодо яких припускається, що вони є контрафактними; б) матеріали й обладнання, призначені для їх виготовлення і відтворення; в) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення протиправних дій.

Зазначені заходи дозволяють забезпечити схоронність доказів до розгляду справи в суді. І навіть якщо кримінальна справа буде закрита, в її матеріалах вже може бути закріплено (зафіксовано) наявність тих фактів, від доведеності яких залежатиме можливість реалізації цивільно-правового захисту авторського права. Тобто ці матеріали (їх копії) за клопотанням зацікавленої сторони у свій час можуть бути долучені до цивільної справи в якості доказів.

Не варто, мабуть, забувати і того, що згідно зі статтями 29 і 125 КПК і за наявності достатніх даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані вжити заходів до забезпечення цивільного позову. Наприклад, задля гарантування в наступному реального відшкодування заподіяних злочином збитків, на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, накладається арешт (ст. 126 КПК). Арештовані цінності можуть бути вилучені у їх володільця й передані на зберігання третім особам.

Публічно-правова відповідальність

Адміністративна відповідальність за порушення авторського права встановлена ст. 51-2 КпАП, яка називається "Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності". Відповідно до зазначеної норми незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, у тому числі й літературного чи художнього твору, знака для товарів і послуг, привласнення авторства їй такий об'єкт або інше умисне порушення прав на нього спричинює накладення на правопорушника адміністративного штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (палі — н.мдт. — наразі його величина становить 17 гривень) з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, що призначені для її виготовлення.

До уваги — у справах про захист авторського права слід розрізняти терміни конфіскація і вилучення, що нерідко сусідять в одній правовій нормі. Зокрема, слово "конфіскація" у всіх правових текстах означає стягнення переліченого майна у дохід бюджету, а не на користь потерпілого. Таке ж спрямування мають і штрафи, що застосовуються як покарання за адміністративне чи кримінальне правопорушення. Натомість відповідно до положень абзацу 2 частини 4 ст. 52 Закону вилучені за рішенням суду контра-фактні примірники твору можуть бути передані суб'єкту авторського права Якщо ж ця особа не вимагає такої передачі, то зазначена контрафактна продукція підлягає знищенню.

Згідно зі ст. 221 КпАП розгляд відповідної категорії справ покладено на суддів місцевих (районних, міських судів). Однак це не означає, що потерпілому слід негайно мча-тися до суду і спонукати його до вжиття належних заходів з метою перепинення незаконної діяльності піратів зі сфери авторського права. Адже ст. 255 КпАП визначає обмежене коло осіб, які мають право складати протоколи про вищевказані адміністративні правопорушення, передбачені ст. 512 КпАП. До них належать, зокрема, уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ, працівники органів податкової служби та державні інспектори з питань інтелектуальної власності (останні — переважно у випадках, пов'язаних з виробництвом лазерних дисків).

Кримінально-правова охорона інтересів суб'єктів авторського права здійснюється через застосування ст. 176 Кримінального кодексу України (далі — КК) — "Порушення авторського права і суміжних прав". Норми цієї статті встановлюють кримінальну відповідальність, зокрема, за незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, а також інше використання чужих творів без дозволу осіб, які мають авторське право, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі. Зазначені діяння караються штрафом від ста до чотирьохсот Н.МД.Г. або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією всіх примірників творів, обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення. ТІ самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (частина 2 ст. 176 КК), або вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи (частина 3 ст. 176 КК), караються суворіше. Згідно з приміткою до ст. 176 КК матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо вартість примірників незаконно відтворених чи розповсюджених творів, або сума доходу, отриманого в результаті незаконного опублікування, у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі — якщо їх вартість або сума доходу у тисячу і більше разів перевищує Н.МД.Г.

Відповідно до ст. 112 КПК у справах про злочини, передбачені частиною З ст. 176 КК, досудове слідство провадиться слідчими прокуратури. Справи за злочинами, передбаченими частинами 1 і 2 ст. 176, віднесені до підслідності слідчих органів внутрішніх справ.

Отже, засоби публічно-правового захисту авторського права передбачають застосування уповноваженими на те державними органами заходів адміністративної та кримінальної відповідальності, які головним чином спрямовані на особу правопорушника з метою запобігання вчиненню такого роду протиправних дій у наступному. Поряд з цими видами відповідальності, які становлять собою особливі правовідносини між державою і суб'єктом злочину чи адміністративного проступку, за ініціативою потерпілої особи і за допомогою цивільного позову, заявленого у кримінальній справі чи ,у, пррядку цивільного судочинства, можуть бути встановлені також і цивільні процесуальні відносини за участю того ж правопорушника і потерпілої особи, в рамках яких здійснюється захист цивільних прав суб'єкта авторського права (у тому числі через відшкодування матеріальної та моральної (не-майнової) шкоди).

Володимир ПРИМАК

По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 30 від 27 ЛИПНЯ - 2 СЕРПНЯ 2002 року;