Визначення майна, що не входить до складу цілісного майнового комплексу державних або комунальних підприємств

Статтею 11 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон № 2181-III) надано право податковим органам реалізовувати активи державних або комунальних підприємств, які не входять до складу цілісного майнового комплексу. Яким чином слід визначати в такому разі майно, що не входить до цілісного майнового комплексу?
(ДП «Модуль», м. Дніпропетровськ)

Так, справді відповідно до ст. 11 Закону № 2181-III у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
Але на цей час спеціального документу, який визначав би механізм віднесення майна до складу цілісного майнового комплексу при зазначених умовах, немає.
Водночас необхідно зазначити, що Фонд державного майна України наказом від 05.05.2001 р. № 787, зареєстрованим у Мін’юсті України 30.05.2001 р. за № 463/5654, затвердив Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації.
Втім, хоча зазначене Положення визначає принципи та процедуру віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, зокрема казенних підприємств, його норми можуть використовуватися й у разі визначення майна, що не входить до складу цілісного майнового комплексу державних або комунальних підприємств.

Консультують фахівці Головного управління стягнення податкової заборгованості ДПА України

По материалам журнала "ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ" № 30 СЕРПЕНЬ 2002 року;