Відповідальність за несвоєчасне подання податкової звітності фізичними особами

У зв’язку з появою у вітчизняному правовому полі Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон № 2181-III) відповідальність за несвоєчасне подання звітності дещо змінилась.
Штраф за несвоєчасне подання звітності згідно із Законом № 2181-III поширюється далеко не на всі види звітних документів, у зв’язку з чим у платників податків та працівників податкових органів виникає багато запитань.
За несвоєчасне подання податкової декларації пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III передбачено застосування штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке порушення (на сьогодні — 170 грн.) Щоб відповісти на запитання, в яких випадках ця санкція може застосовуватися до платника податків, потрібно з’ясувати, які звітні документи відповідно до Закону № 2181-III належать до податкових декларацій.
Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181-III податкова декларація, розрахунок (далі — податкова декларація) — це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки та за формою, які встановлено законодавством, на підставі якого здійснюються нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу). Під це визначення підпадають, зокрема, декларація з ПДВ, розрахунок акцизного збору, розрахунок збору на розвиток виноградарства, садівництва i хмелярства.
Зазначена санкція застосовується безпосередньо до підприємця, на якого покладено обов’язок щодо сплати податків i зборів.
Але чи несуть адміністративну відповідальність перед бюджетом громадяни-підприємці, які допустили затримку подання податкової декларації?
Закон України від 04.12.90 р. № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (зі змінами та доповненнями; далі — Закон про податкову службу) не передбачає накладення адміністративного штрафу на громадян, які несвоєчасно надали податкову звітність. Кодекс про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) також не передбачає покарання за порушення термінів подання податкових декларацій. Отже, на цей час адміністративні штрафи не загрожують підприємцям, які не відзвітували своєчасно.
А ось щодо декларацій про доходи (ф. № 1), то у разі несвоєчасного подання або неподання такої декларації громадянами (зокрема й підприємцями) Закон про податкову службу передбачає накладення адміністративного штрафу в розмірі від одного до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 85 грн.).
Чи застосовується в цьому випадку i штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів, передбачений пп. 17.1.1 п. 17 ст. 17 Закону № 2181-III, — це вже інше питання. Річ у тому, що пп. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17 цього Закону прямо вказує на неможливість застосування штрафу у разі, коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків, за умови, що особою, відповідальною за нарахування податку чи збору, є саме контролюючий орган. Декларація про доходи лише надає інформацію про фактично отримані або очікувані доходи, а конкретну суму податку визначає податковий орган. Отже, законодавство дає підстави для застосування до громадян за подібне порушення тільки адміністративного штрафу.
На підприємця, крім 170-гривневого штрафу, чекає ще одна неприємність. Стаття 8 Закону № 2181-III передбачає як підставу для виникнення права на податкову заставу неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової декларації, причому з першого робочого дня, наступного за граничним терміном її подання. Проблема полягає i в тому, що Закон № 2181-III передбачає обмеження щодо використання свого майна підприємцем, активи якого перебувають у податковій заставі. Перелік операцій, які за таких обставин підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, викладено у пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181-III. Виникнення права податкової застави не означає, що майно платника миттєво піде «з молотка». Після того, як платник податків виправить допущену помилку, його активи буде звільнено з-під податкової застави з дня отримання податкової декларації контролюючим органом (абзац «а» пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 2181-III).
Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання довідки за ф. № 8-ДР i довідки за ф. № 2, які використовуються сьогодні для відображення інформації про виплачені громадянам доходи та утримані суми прибуткового податку, передбачено на цей час абзацом четвертим п. 11 ст. 11 Закону про податкову службу. Крім того, відповідно до інших положень цього пункту Закону неповідомлення або несвоєчасне повідомлення податковим органам відомостей за встановленою формою про доходи громадян тягне за собою накладення адміністративного штрафу на посадових осіб підприємств i громадян-підприємців у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів (51 грн.), а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке порушення, — в розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів (85 грн.). Оскільки ці форми не є податковими деклараціями, інші види відповідальності Законом № 2181-III до порушників не передбачено.
Неподання або несвоєчасне подання Звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій (розрахункових книжок) за ф. № ЗВР-1 та інших пов’язаних з ним обов’язкових звітних документів може призвести до накладення адміністративного штрафу на громадян-підприємців у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму (17 грн.). Такі висновки випливають зі змісту ст. 1551 КпАП, що передбачає, зокрема, відповідальність за порушення термінів подання звітності, пов’язаної із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів. При цьому справи про адміністративні правопорушення за цією статтею можуть розглядатися безпосередньо органами державної податкової служби.
Порушення термінів подання різних видів звітності може призвести до серйозних наслідків, тому головний висновок, який можна зробити з усього вищевикладеного, такий: краще звітувати у строк.

Головний державний податковий інспектор ДПА в Одеській області В’ячеслав ГУСЄВ