ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

                             Л И С Т

 N 01-8/91 від 02.03.2000
     м.Київ

 vd20000302 vn01-8/91

                                         Арбітражним судам України


           Про деякі питання практики вирішення спорів,
                пов'язаних з укладенням договорів
                    про охорону установ банків


     У зв'язку з виникненням питань,  пов'язаних з розглядом справ
зі спорів щодо укладення  договорів  про  охорону  установ  банків
органами  Державної  служби  охорони  при  Міністерстві внутрішніх
справ  України,  Вищий  арбітражний  суд   України   звернувся   з
відповідним  запитом  до Національного банку України,  який листом
від 08.02.2000 N 18-116/338 повідомив таке.
     "Відповідно до   статті   2   Закону  України  "Про  банки  і
банківську  діяльність" ( 872-12 )  банки  є  юридичними  особами,
економічно  самостійними  і повністю незалежними від виконавчих та
розпорядчих органів державної влади в рішеннях,  пов'язаних  з  їх
оперативною  діяльністю,  а  також  щодо вимог і вказівок,  які не
відповідають  чинному  законодавству.  Банки  у  своїй  діяльності
керуються  цим  Законом,  законодавством  України  про  акціонерні
товариства  та   інші   види   господарських   товариств,   іншими
законодавчими  актами  України,  нормативним  актами Національного
банку України і своїми статутами.
     Статтею 54    вказаного    Закону   встановлено,   що   банки
забезпечують захист банківської інформації, коштів та майна шляхом
створення  відповідних  систем захисту,  служб охорони банківських
об'єктів відповідно до законодавства України та нормативних  актів
Національного банку.
     Зважаючи на необхідність  забезпечення  відповідного  захисту
банківських   установ,  як  особливих  фінансових  інституцій,  що
відіграють  важливу  роль   в   економічному   розвитку   України,
Національний  банк  України  стурбований ситуацією,  що склалася в
галузі організації охорони банківських установ,  яка  пов'язана  з
укладанням договорів на охорону банків,  на виконання Інструкції з
організації   охорони   установ   банків   України,   затвердженої
постановою  Правління  НБУ  від  25.12.98 N 548 ДСК та наказом МВС
України від 25.12.98 N 963 ДСК (далі - Інструкція)  (додається  до
листа).
     Безпосередній порядок укладення Типових  договорів  визначено
пунктом  2 Інструкції,  який встановлює умови та порядок приймання
установ банків під охорону підрозділами Державної служби  охорони.
При  цьому,  укладення  такого  договору  є  однією з завершальних
стадій процесу приймання установ банків під охорону.
     Зокрема, підпунктом 2.1 Інструкції встановлено,  що підставою
для здійснення  організаційних  заходів  щодо  приймання  установи
банку  під  охорону підрозділом ДСО є лист керівника цієї установи
на адресу  регіонального  управління  (відділу)  ДСО  з  проханням
здійснити  первинне  обстеження  приміщень  установи банку.  Після
цього проводиться комісійне обстеження об'єкту,  а за результатами
роботи комісії складається Акт обстеження установи банку.
     Підпунктом 2.5  Інструкції  встановлено,  що   для   введення
штатної   чисельності   охоронників   ДСО  регіональне  управління
(відділ) ДСО завчасно,  з  урахуванням  часу,  потрібного  для  їх
навчання   та  підготовки,  надсилає  до  ГУДСО  при  МВС  України
затверджений Акт установлення категорії  охорони  установи  банку,
гарантійний  лист  установи  банку  про  оплату  охоронних послуг,
розрахунок   вартості   охорони,   узгоджений    з    керівництвом
(регіональним управлінням,  дирекцією) відповідного банку,  проект
переліку змін у штатному розписі.
     Підпунктом 2.8 Інструкції визначено,  що після виконання всіх
заходів,  передбачених Актом обстеження установи  банку,  керівник
цієї  установи  надсилає до регіонального управління (відділу) ДСО
лист з інформацією про це та пропозицією щодо  укладення  договору
про охорону установи банку.
     Тобто, Інструкцією  визначено  порядок  дій,   що   передують
укладенню   договору,   а   також  встановлено,  що  безпосереднім
оферентом  при  укладенні  договорів  на  охорону   є   банківська
установа,  і  таким  чином,  надсилання  (ініціювання) підрозділом
охорони звернення щодо укладення Типового договору без  дотримання
вищезазначеного  порядку  не узгоджується,  з нашої точки зору,  з
вимогами Інструкції.
     Таким чином, правовий порядок вирішення питання про укладення
договорів на охорону установ банків підрозділами  служби  охорони,
на   нашу   думку,   визначено  Інструкцією,  і,  на  наш  погляд,
узгоджується з вимогами Цивільного кодексу України ( 1540-06 )  та
Арбітражного   процесуального   кодексу  України  (  1798-12  )  з
порушеного питання.  При цьому,  при укладенні  договорів  сторони
повинні  керуватися  загальними  правовими  нормами щодо укладення
договорів,  які  визначаються   у   Цивільному   та   Арбітражному
процесуальному кодексах України.
     Що стосується узгодження сторонами основних договірних  умов,
зокрема,   цінових  показників,  вважаємо  за  доцільне  зазначити
наступне.
     Як вбачається  з  листа  ГУДСО  при  МВС України від 18.12.99
N 11/1-4252/Ша  основними  неузгодженими  моментами,  з  якими  не
погоджуються  банки,  є  цінові  показники договорів,  основу яких
становить заробітна плата працівників підрозділів охорони.  Згідно
з   вимогами   Типового   договору   про  охорону  установи  банку
підрозділом Державної служби охорони  при  МВС  України  своєчасне
здійснення   оплати  послуг  "Охорони"  на  умовах  і  в  порядку,
встановлених цим договором, є зобов'язанням "Банку" за договором і
становить предмет договору,  тобто, з нашої точки зору, є істотною
умовою договору.
     Пунктом 19   Положення   про   Державну  службу  охорони  при
Міністерстві внутрішніх справ,  затвердженого постановою  Кабінету
Міністрів  України  від  10  серпня  1993  р.  N 615 ( 615-93-п ),
встановлено,  що вартість заходів охорони та безпеки  визначається
виходячи  з  принципів  самоокупності та застосування вільних цін.
Оскільки відносини підрозділів Служби охорони з юридичними особами
та   громадянами,  відповідальність,  права  та  обов'язки  сторін
визначаються договорами,  то у даному випадку необхідно вести мову
саме   про   договірні   вільні   ціни,   а  не  вільні  ціни,  що
встановлюються самостійно ДСО.
     Таким чином,  з нашої точки зору,  при укладанні договорів на
охорону банківських установ сторони самостійно повинні дійти згоди
щодо   цінових   показників  (вартості  надання  послуг).  В  разі
недосягнення згоди сторонами,  вони повинні керуватися статтею  10
Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 )".
     У вирішенні   названих   спорів   арбітражним   судам    слід
враховувати  позицію  Національного  банку,  викладену у згаданому
листі.
     З Інструкцією  з  організації охорони установ банків України,
затвердженою постановою Правління Національного банку України  від
25.12.98  N 548дск і наказом Міністерства внутрішніх справ України
від 25.12.98 N 963дск,  та доданим до неї  Типовим  договором  про
охорону  установи  банку  підрозділом Державної служби охорони при
МВС   України   можна   ознайомитись   у   відповідній    установі
Національного банку України або Державної служби охорони.
     У зв'язку з наведеним відкликається Інформаційний лист Вищого
арбітражного суду  України від 27.11.98 N 01-8/447 ( v_447800-98 )
"Про деякі питання,  пов'язані з вирішенням спорів про  розірвання
договорів на охорону банківських установ".

 Заступник Голови Вищого
 арбітражного суду України                           А.Осетинський