| |
Законом України від 19.10.2000 р. № 2063-III «Про державну підтримку
малого підприємництва» (далі — Закон № 2063-III) визначено правові основи
державної підтримки малого підприємництва.
У ст. 1 цього Закону дано визначення поняття суб’єкта малого підприємництва,
тобто встановлено, які суб’єкти підприємницької діяльності належать до
категорії суб’єктів малого підприємництва, а саме:
фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб’єкти
підприємницької діяльності;
юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової
форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих
за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного
валового доходу не перевищує 500000 євро.
Слід зазначити, що форма власності при цьому значення не має.
Разом з тим ст. 2 цього Закону встановлено виключення з кола суб’єктів
підприємницької діяльності, які можуть бути віднесені до категорії малого
підприємництва, тобто визначено тих суб’єктів, які навіть у разі дотримання
зазначених вище вимог не можуть бути віднесені до суб’єктів малого підприємництва.
Це довірчі товариства; страхові компанії; банки; ломбарди; інші фінансово-кредитні
та небанківські фінансові установи; суб’єкти підприємницької діяльності,
які провадять діяльність у сфері грального бізнесу; суб’єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють обмін іноземної валюти; суб’єкти підприємницької
діяльності, які є виробниками та імпортерами підакцизних товарів; суб’єкти
підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що
належить юридичним особам — засновникам та учасникам цих суб’єктів, які
не є суб’єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків.
Статтею 5 Закону № 2063-III одним із основних напрямків державної підтримки
малого підприємництва визначено запровадження спрощеної системи оподаткування,
обліку та звітності.
Водночас ст. 11 цього Закону встановлено, що для суб’єктів малого підприємництва
в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися
спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка
передбачає:
заміну сплати встановлених законодавством податків i зборів (обов’язкових
платежів) сплатою єдиного податку;
застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності. При
цьому визначено, що порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського
обліку та звітності визначає Кабінет Міністрів України.
Нормативно-правовим документом, який установлює правила спрощеної системи
оподаткування, є Указ Президента України від 28.06.99 р. № 746/99 «Про
внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727
«Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва».
Отже, не всі суб’єкти підприємницької діяльності, які відповідно до Закону
№ 2063-III належать до категорії суб’єктів малого підприємництва, можуть
перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а лише
ті з них, яких визначено Указом № 746/99.
Таким чином, підприємство, що провадить діяльність у сфері грального бізнесу,
не має законодавчих підстав для переходу на спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності.
|
|