| |
Пунктом 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України визначено, що у разі невиконання
юридичними особами своїх зобов’язань стосовно погашення та обслуговування
наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні
гарантії, інших гарантованих державою зобов’язань, та стягнення заборгованості
перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам i організаціям
позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених
державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками,
органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у
порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків
i неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок
майна боржників.
Спеціальний Закон, яким урегульовано процедуру стягнення, — Закон № 2181-III.
Цим Законом визначено, що органами стягнення є виключно податкові органи
та державна виконавча служба.
Виходячи з окремих норм Закону № 2181-III, обов’язковими умовами для застосування
заходів стягнення органами податкової служби є:
наявність податкового боргу, тобто несплачених у встановлений строк зобов’язань
за податками i зборами (обов’язковими платежами) до бюджетів та державних
цільових фондів, визначених Законом України від 25.06.91 р. № 1251-XII
«Про систему оподаткування» (далі — Закон № 1251-ХІІ);
відповідне подання контролюючих органів;
перебування активів боржника у податковій заставі.
Заборгованість за кредитами під гарантію уряду не включається до переліку
платежів, визначених Законом № 1251-XII, а тому не вважається податковим
боргом.
Тобто Закон № 2181-III не регулює питання погашення та обслуговування
кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою
чи під державні гарантії, інших зобов’язань, які випливають з угод, укладених
державними органами та/або від імені держави.
При цьому відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 113 Бюджетного кодексу України
контроль за цільовим використанням i своєчасним поверненням кредитів,
одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України, належить до повноважень
органів Державної контрольно-ревізійної служби України.
Необхідно також зазначити, що стягнення інших неподаткових платежів, які
не належать до переліку загальнодержавних та місцевих податків i зборів
(обов’язкових платежів), може провадитись лише за рішенням суду (господарського
суду) органами державної виконавчої служби.
Органи ж державної податкової служби не наділені навіть правом подавати
позови до судових органів про стягнення боргу, не пов’язаного з порушенням
податкового законодавства, як i виступати стороною при розгляді таких
справ у судах, оскільки органи державної податкової служби не надавали
зазначені кредити та не контролюють їх сплату. Тому підготовка позовної
заяви до суду та захист інтересів держави в суді належать до компетенції
контрольно-ревізійних органів.
|
|