| |
Нормами Закону № 2181-III визначено, що примусове стягнення в рахунок
погашення податкового боргу, без попереднього узгодження такої суми з
платником податків, здійснюється виключно за рішенням суду (господарського
суду).
Якщо ж платник податків самостійно визначив суму податкового зобов’язання
у поданій ним декларації або не оскаржив суму податкового зобов’язання,
нарахованого контролюючим органом, такі суми вважаються узгодженими i
підлягають сплаті до бюджету. У випадку несвоєчасної сплати у встановлені
Законом № 2181-III строки такі податкові зобов’язання стають податковим
боргом.
Відповідно до вимог Закону на підставі рішення керівника (його заступника)
органи державної податкової служби України здійснюють за платника податків
та на користь держави заходи щодо погашення узгодженої суми податкового
боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за
їх недостатності — шляхом продажу інших активів такого платника податків.
У разі якщо платник податків оскаржує суму податкового зобов’язання, нараховану
контролюючим органом, така сума вважається неузгодженою та може бути стягнута
лише примусово у судовому порядку.
При цьому згідно із Законом України від 21.04.99 р. № 606-XIV «Про виконавче
провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на державну
виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції
України, й у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів
щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банків,
кредитно-фінансовими установами.
До переліку рішень, які підлягають обов’язковому виконанню, належать i
несплачені в строк платіжні вимоги та рішення інших державних або недержавних
органів у випадках, передбачених законом.
|
|