| |
Основні засади рекламної діяльності в Україні, регулювання правових відносин,
що виникають у процесі створення, розповсюдження, одержання реклами визначає
Закон України від 03.07.96 р. № 270/96-ВР «Про рекламу».
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону реклама — спеціальна інформація
про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який
спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку. Крім того,
ст. 9 визначено, що матеріал, який цілеспрямовано звертає увагу споживачів
на конкретну марку (модель, артикул) продукції чи на її виробника для
формування інтересу i сприяння реалізації продукції, а також містить вихідні
дані (реквізити) особи, що виробляє або розповсюджує зазначену продукцію,
вважається рекламою.
Порядок справляння місцевих податків i зборів визначено Декретом № 56-93.
Згідно зі ст. 11 зазначеного Декрету об’єктом оподаткування податком з
реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками
податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Граничний розмір податку
з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення
одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення її на тривалий час.
Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та
розміщення реклами з усіх видів оголошень i повідомлень, які передають
інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації,
преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів,
майна та одягу: на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті
та в інших місцях.
Виходячи з вищевикладеного, видавництву доведеться відслідковувати, чи
є інформація, яку розміщує замовник, рекламою, а саме: чи розміщується
вона з метою одержання прибутку, залучення уваги споживача до конкретної
фірми, продукції, що вона випускає, або послуг, які нею надаються. I тільки
у випадку, якщо зазначена інформація ідентифікується як реклама, видавництво
повинно включати податок з реклами в рахунок, що виставляється замовнику.
|
|