Первісна вартість як економічна категорія переважно використовується у бухгалтерському обліку і її визначення наведено у п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (затвердженого наказом Міністерства фінансів № 92 від 27.04.2000 року), відповідно до якого це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів. Причому у п. 14 згаданого стандарту зазначено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо), що веде до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта.
Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. Аналогічно п. 4 Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів № 1114 від 22.07.1998 року, встановлено, що первісна вартість основних засобів складається із суми витрат, пов'язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією та іншим удосконаленням основних засобів.
Термін "первісна вартість" використовується також і в податковому законодавстві, зокрема, у пп. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8, п. 9.5 ст. 9 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року (далі — Закон). Однак у податковому обліку встановлено відмінний від бухгалтерського порядок визначення первісної вартості основних фондів. Відповідно до підпунктів 8.4.1; 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону первісна вартість окремого об'єкта придбаного основного фонду складається з вартості придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування 'сплаченого ПДВ, якщо платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником ПДВ. Первісна вартість окремого об'єкта самостійно виготовленого основного фонду складається із суми всіх виробничих витрат, понесених платником податку, пов'язаних з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого ПДВ, якщо платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником ПДВ.
Витрати на поліпшення об'єктів основних фондів включаються до валових витрат у межах, встановлених пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 або п. 22.4 ст. 22 Закону, а перевищення відповідної межі — до балансової (залишкової) вартості відповідної групи.
Таким чином, у податковому обліку витрати на поліпшення основних фондів не збільшують балансову (первісну) вартість основних фондів. Балансова (первісна) вартість основних фондів, введених в експлуатацію до набрання чинності Законом, визначається відповідно до п. 22.8 ст. 22 цього Закону на рівні їх залишкової вартості станом на час набрання чинності цим Законом.
Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 38 ВЕРЕСЕНЬ 2002 р.