Як установлено ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Зазначено, що усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
На сьогодні нормативним актом, що регулює порядок оподаткування доходів громадян та порядок подання ними декларації, є Декрет „Про прибутковий податок з,громадян" № 13-92 від 26.12.1992 року. Ст. 19 (підпунктом, "б" п. 1) Декрету встановлено, що громадяни доходи яких підлягають оподаткуванню відповідно до цього документа, зобов'язані подавати у передбачених ним випадках декларації про доходи і витрати за формами, що їх встановлює Головна державна податкова інспекція України.
Декретом передбачено подання громадянами до податкових органів декларацій у таких випадках: а) якщо громадяни протягом року отримують доходи, зазначені у ст. 11 Декрету, тобто доходи не за місцем основної роботи (служби, навчання), далі — роботи; б) якщо громадяни здійснюють підприємницьку діяльність або систематично отримують інші доходи, не зазначені у другому та третьому розділах Декрету, у тому числі від систематичної незалежної професійної діяльності (ст. 14 Декрету). Крім того, декларації про одержані доходи подають до податкового органу за місцем діяльності в Україні іноземні громадяни, які мають постійне місце проживання в Україні і одержують доходи як в Україні, так і за її межами (ст. 18 Декрету).
Подання до податкового органу декларації про доходи громадянами, які одержують доходи лише за місцем основної роботи, зазначеним Декретом не передбачено. Обчислення прибуткового податку з доходів, одержуваних протягом календарного року громадянами за місцем основної роботи, а також перерахунок податку з сукупного річного оподатковуваного доходу після закінчення календарного року провадяться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності (ст. 9 Декрету та п. 9 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ України № 12 від 21.04.1993 року).
У разі якщо громадянин упродовж календарного року змінює місце основної роботи, перерахунок податку з сукупного річного оподатковуваного доходу провадиться такому громадянину за новим (останнім) місцем основної роботи з урахуванням одержаних доходів і утриманого податку за попереднім (попередніми) місцем (місцями) роботи (пп. 9.1 Інструкції про прибутковий податок з громадян). У разі звільнення громадян протягом календарного року з основного місця роботи (служби, навчання) бухгалтерія підприємства, установи, організації чи фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності повинна скласти остаточний розрахунок за відпрацьований період та видати громадянину довідку за ф. № 3 про суму нарахованого у поточному році доходу та суму утриманого податку, яку громадянин зобов'язаний подати в бухгалтерію за новим місцем основної роботи, служби, навчання (пп. 9.1 Інструкції про прибутковий податок з громадян).
Остаточний розрахунок (перерахунок) у цьому випадку провадиться підприємством не за 12 календарних місяців, а з розрахунку кількості повних місяців, відпрацьованих працівником на цьому підприємстві до звільнення.
Отже, якщо громадянин, прийшовши працювати на підприємство як за місцем основної роботи, подав до бухгалтерії довідку за ф. № 3 про суму "нарахованого у поточному році доходу та суму утриманого податку за попереднім місцем його основної роботи, підприємство у разі звільнення цього громадянина зобов'язане провести остаточний розрахунок за відпрацьований період за першим та другим місцем основної роботи і видати громадянину довідку за ф. № 3 за цей період. Якщо громадянин не подав до бухгалтерії такої довідки з попереднього місця основної роботи, бухгалтерія підприємства провадить остаточний розрахунок податку лише за фактично відпрацьований цим громадянином час на такому підприємстві. Після закінчення календарного року перерахунок прибуткового податку за сукупним річним доходом громадянина, який звільнився з місця основної роботи і до кінця поточного року не мав ніяких доходів (ніде не працював), не провадиться ні підприємством за останнім місцем його основної роботи, ні податковим органом за місцем проживання цього громадянина на підставі декларації про доходи, оскільки згідно з положеннями Декрету (ст. 12) декларація про доходи подається громадянами у разі одержання ними протягом календарного року доходів з різних джерел — як за основним, так і не основним місцем роботи.
Громадянам, які упродовж року поряд з доходами за місцем основної роботи одержують доходи з інших джерел, у тому числі не за місцем основної роботи, або одержують лише доходи з інших, ніж за місцем основної роботи джерел, обчислення прибуткового податку за сукупним річним доходом провадять податкові органи на підставі декларацій про фактично одержаний ними протягом року дохід, шо подаються громадянами після закінчення року, та відомостей за ф. № 2, що надходять від підприємств, які провадили виплату громадянам доходів не за місцем основної роботи (статті 12, 19 Декрету).
Податкові органи на підставі одержаної від громадянина декларації та відомостей про виплачені йому доходи як не за місцем основної роботи, що надійшли від підприємств, установ і організацій, провадять перерахунок прибуткового податку за річним сукупним доходом, надають у відповідних випадках громадянам пільги з його сплати і визначають суму податку із сукупного річного оподатковуваного доходу, яку належить сплатити громадянину (через недоплату прибуткового податку з одержуваних протягом звітного року доходів) або яку належить повернути громадянину (як зайво утриману протягом року з одержуваних ним доходів).
Прибутковий податок з річного доходу визначається податковими органами, виходячи із середньомісячного доходу з урахуванням сплаченого (утриманого) протягом року податку з місячних доходів (пункти 9, 12 Інструкції про прибутковий податок з громадян).
Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 38 ВЕРЕСЕНЬ 2002 р.