• Прибутковий податок з громадян

ТОВ «Тачанка» з Херсонської області та фермерське господарство «Руна» з Донецької області залучають до роботи тимчасових та сезонних працівників, тож їх цікавить оподаткування заробітної плати таких робітників.
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.93 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (зі змінами та доповненнями), пп. «п» п. 1 ст. 5 якого передбачено, що до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються суми доходів осіб, які виконують сільськогосподарські та будівельні роботи в сільській місцевості тимчасово або сезонно.
Згідно з діючим законодавством тимчасовими робітниками i службовцями, тобто тими, на яких поширюється дія зазначеного підпункту Декрету № 13-92, є робітники i службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміни тимчасово відсутніх робітників, за якими зберігається їхнє місце роботи (посада), — до чотирьох місяців. З працівниками, які приймаються на тимчасову роботу, укладається трудовий договір. Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором вважається угода між працівником i власником підприємства, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату i забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором i угодою сторін. Особи, які приймаються на роботу тимчасово, повинні бути попереджені про це при укладанні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу вказується, що даний працівник приймається на роботу i на який строк.
Сезонними визнаються роботи, які в силу природних та кліматичних умов виконуються не повний рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців. У наказі (розпорядженні) про прийом на таку роботу повинно бути вказано, що даний робітник приймається на сезонну роботу (про це він має бути попереджений при укладанні трудового договору). При прийнятті на сезонну роботу з працівниками також укладається трудовий договір на строк, що не перевищує тривалості сезону. При цьому на таких осіб поширюються умови та правила, передбачені договором згідно з Кодексом законів про працю України (тривалість робочого часу та часу відпочинку, оплата праці, матеріальне стимулювання, охорона праці тощо).
При вирішенні питання пільгового оподаткування зазначених осіб необхідно враховувати положення Указів Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.74 р. «Про умови праці тимчасових робітників i службовців» та «Про умови праці робітників i службовців, зайнятих на сезонних роботах» (із змінами та доповненнями, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23.01.83 р. № 8723-Х), які не втратили чинності.
Перелік сезонних робіт i сезонних галузей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.97 р. № 278 «Про затвердження Списку сезонних робіт i сезонних галузей» (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.99 р. № 2167), згідно з п. 3 якої до сільськогосподарських робіт відноситься робота в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмелярстві, на вирощуванні i збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанних культур, а також робота на інкубаторно-птахівничих та міжгосподарських інкубаторних станціях.
Відповідно до вищезазначених нормативних актів тимчасовими робітниками, тобто тими, на яких розповсюджується дія зазначеного пункту Декрету № 13-92, є робітники i службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміни тимчасово відсутніх робітників, за якими зберігається їхнє місце роботи (посада) — до чотирьох місяців. Із працівниками, які приймаються на тимчасову роботу, укладається трудовий договір. Згідно зі ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором вважається угода між працівником i власником підприємства, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену угодою, з виконанням внутрішнього трудового розпорядку, а власник зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату i забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором i угодою сторін.
Якщо доходи отримані громадянами від виконання будівельних та інших робіт у сільській місцевості на підставі договорів цивільно-правового характеру, вони підлягають оподаткуванню прибутковим податком на загальних підставах.
В. М. Литвиненко з Сумської області цікавиться порядком оподаткування прибутковим податком з громадян сільськогосподарської продукції, що надається працівникам сільськогосподарських підприємств (у тому числі в рахунок нарахованої їм заробітної плати).
При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так i в грошовій (національній або іноземній валюті).
Перелік сум виплат та інших доходів, у тому числі у натуральній формі, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу громадян, визначені у ст. 5 Декрету № 13-92.
Згідно з цим переліком, до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються, зокрема, доходи працівників сільськогосподарських підприємств i рибних господарств, незалежно від форм власності та господарювання, i риболовецьких колгоспів, одержані ними натурою (сільськогосподарською, рибною продукцією власного виробництва зазначених підприємств та продукцією її переробки, за винятком продукції, визначеної Кабінетом Міністрів України). Обчислення зазначених доходів провадиться за очікуваною собівартістю (пп. «р» п. 1 ст. 5 Декрету № 13-92).
Перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати натурою затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 244 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.96 р. № 400), якою також установлено, що товари, які не входять до переліку, затвердженого цією постановою, можуть використовуватись підприємствами для часткової виплати заробітної виплати натурою.
Статтю 5 Декрету № 13-92 було доповнено пп. «р» згідно із Законом України від 14.02.96 р. № 46/96-ВР «Про внесення змін i доповнень до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», i його дія поширювалась на доходи згаданої категорії працівників до 1 вересня 1996 р.
Починаючи з 1 вересня 1996 р., з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.96 р. № 1023 «Про заходи щодо додаткового залучення коштів до Пенсійного фонду», при наданні пільги відповідно до пп. «р» п. 1 ст. 5 Декрету № 13-92 було встановлено обмеження, i доходи працівників сільськогосподарських підприємств, одержані ними натурою i обчислені за фактичною собівартістю відповідної продукції, не стали включатися до сукупного оподатковуваного доходу у розмірах, що не перевищують наростаючим підсумком за календарний рік одного неоподатковуваного мінімуму в розрахунку на місяць (не більше 17 грн., наростаючим підсумком за календарний рік — не більше 204 грн.), решта доходів, одержаних натурою, включалася до сукупного оподатковуваного доходу таких громадян, а також до сум фонду оплати праці, на які нараховуються страхові внески, виходячи з середньої ціни реалізації з урахуванням податку на додану вартість.
Зазначені обмеження було знято з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1758 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких рішень Кабінету Міністрів України», відповідно до якої втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.95 р. № 1059 (із змінами i доповненнями, зокрема, внесеними п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.98 р. № 1023).
Т. А. Павлушенко з Рівненської області пише, що статутом підприємства передбачено закупівлю сільгосппродукції у населення. Його цікавить, як утримується в такому разі прибутковий податок з громадян.
Згідно з пп. «є» п. 1 ст. 5 Декрету № 13-92 доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній i садовій ділянках продукції рослинництва i бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому вигляді, так i продукції їх забою у сирому вигляді та у вигляді первинної переробки не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, тобто не є об’єктом оподаткування.
Стосовно, зокрема порядку нарахування, утримання прибуткового податку з доходів громадян, зазначених у пп. «є» п. 1 ст. 5 Декрету № 13-92, та порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності довідки за ф. № 2 стосовно таких доходів, то їх порядок викладено у пп. 5.7 п. 5 Інструкції про прибутковий податок з громадян
(у редакції, затвердженій наказом ДПА України від 25.12.98 р. № 650, зареєстрованим у Мін’юсті України 05.02.99 р. за № 72/3365), яким визначено, що лише у разі купівлі зазначеної продукції безпосередньо за місцем її вирощування (виробництва) утримання податку покупцем не провадиться i довідка за ф. № 2 не надсилається.
Угоди купівлі-продажу можуть оформлятися двосторонніми закупівельними актами у письмовій формі або закупівельними відомостями. У них зазначаються місце укладання угоди, прізвище, ім’я та по батькові продавця, його ідентифікаційний номер (за відсутністю ідентифікаційного номера — відомості паспорта продавця), назва продукції, ціна одиниці продукції, обсяг проданої продукції, сума виплачених продавцю коштів, підпис продавця про отримання коштів.
З метою усунення фактів подвійного оподаткування за місцем виплати доходів, одержаних не за місцем основної роботи, не утримується прибутковий податок з громадян, які є суб’єктами підприємницької діяльності i підтвердили це оригіналом свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, а також підтвердили податковим повідомленням податкового органу (патентом, свідоцтвом про сплату єдиного податку) сплату авансових платежів прибуткового податку (фіксованого розміру прибуткового податку, єдиного податку) (пункти 12 i 14 Інструкції), i це дає можливість не утримувати прибутковий податок у джерела виплати доходу, про що i зазначається у довідках за ф. № 2 та ф. № 8ДР.
Якщо податок не утримувався, у довідці за ф. № 2 слід зазначити номер свідоцтва i податкового повідомлення (патента про сплату єдиного або фіксованого податку), дату їх видачі та назву установи, яка їх видала.
Згідно зі ст. 44 Цивільного кодексу України у письмовій формі повинні укладатися угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою i з громадянами.
У випадках коли угоди між організаціями або між організацією i громадянином укладаються в усній формі, організація, яка оплатила товари або послуги, повинна одержати від другої сторони письмовий документ, що підтверджує одержання грошей i підстави їх одержання (ст. 43 Цивільного кодексу України).
Порядок видачі готівки i відповідне оформлення документів при її виплаті громадянам визначено постановою Нацбанку України від 19.02.2001 р. № 72 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», зареєстрованою в Мін’юсті України 15.03.2001 р. за № 237/5428. Вона поширюється на всіх юридичних осіб (крім банків i підприємств зв’язку), незалежно від форм власності i виду діяльності, а також на фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності.
Зокрема, зазначеним Порядком встановлено, що розрахунки готівкою підприємств усіх форм власності, в тому числі заготівельних організацій, а також індивідуальних підприємців з громадянами мають провадитися з оформленням прибуткових i видаткових касових ордерів, касового чи товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів закупівлі, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факт купівлі товару, виконання роботи, надання послуги, чи за відомостями, в яких вказуються прізвища громадян, адреси, обсяги зданої продукції i суми виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавача.
Видача окремій особі грошей провадиться за пред’явленням документа, що засвідчує особу одержувача (паспорт громадянина України, військовий квиток тощо), із записом його найменування i номера, ким i коли документ виданий.