КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Л И С Т
N 06-10/385 від 11.09.2002
Державній податковій
адміністрації України
У Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і
банківської діяльності розглянуто лист Державної податкової
адміністрації України від 21.08.2002 року за N 152/2/19-3110 щодо
деяких питань застосування пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон
( 2181-14 ).
Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону ( 2181-14 ) передбачено,
що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в
рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням
суду (господарського суду). В інших випадках платники податків
самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій
кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань
забезпечення боргу.
Тобто платник податків матиме право вибору черговості
погашення своїх податкових зобов'язань тільки у разі наявності в
нього активів, вільних від заставних зобов'язань, та саме за їх
рахунок. Відповідно ж до п. 8.1 ст. 8 Закону ( 2181-14 ) активи
платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову
заставу. Таким чином, платник податків не може мати активів, за
рахунок яких він міг би самостійно визначити черговість
задоволення претензій кредиторів. Крім того, у Законі мова йде
саме про право вибору платником податків задоволення претензій
кредиторів, а не право вибору черговості погашення кредиторських
заборгованостей.
Таким чином, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону ( 2181-14 ) не є
підставою для надання права платнику податків погашати податкові
зобов'язання, що мають більш пізні граничні терміни сплати, за
наявності в нього непогашених сум податкових зобов'язань з більш
ранніми термінами сплати та накопичувати таким чином борг за
період, що пройшов.
Також Закон ( 2181-14 ) чітко встановлює обов'язок платника
податків сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання та
терміни її сплати. Зокрема, Законом передбачений обов'язок
платника податків сплатити:
- узгоджену суму податкового зобов'язання протягом десяти
календарних днів, наступних за останнім днем відповідного
граничного терміну, або у терміни, визначені у законі з
відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти
календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про їх
нарахування;
- у випадках апеляційного узгодження суми податкового
зобов'язання протягом десяти календарних днів, наступних за днем
такого узгодження (п. 5.3 ст. 5 Закону ( 2181-14 ).
У випадках, передбачених ст. 14 Закону ( 2181-14 ), платник
податків може використати право на розстрочення або відстрочення
податкового боргу та отримати право сплатити їх у більш пізній
термін (терміни).
Інших випадків можливості сплати платником податків
податкових зобов'язань наступного періоду до сплати податкових
зобов'язань попереднього періоду Законом ( 2181-14 ) не
встановлено. Тобто платник податків, визначивши суму узгодженого
податкового зобов'язання, бере на себе обов'язки по сплаті та
сплачує її у повному обсязі або на умовах розстрочення,
відстрочення податкового боргу у терміни, встановлені нормами
Закону.
Що стосується розрахунків між бюджетами, то у Законі
( 2181-14 ) конкретно вказано, що при несвоєчасній сплаті
податкового зобов'язання узгоджені суми платежів повинні бути
погашені у календарній черговості їх виконання (п. 7.7 ст. 7
Закону).
Враховуючи викладене, а головне у зв'язку з відсутністю
законодавчо-нормативного обгрунтування права платника при
наявності боргу за минулі періоди погашати поточні зобов'язання
вважаємо, що надходження сум на сплату податків, зборів
(обов'язкових платежів) мають спрямовуватись на погашення
податкових зобов'язань (податкового боргу) платника податків у
порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати
узгоджених податкових зобов'язань.
Голова Комітету С.Буряк
"Галицькі контракти - Дебет-Кредит",
N 40, 30 вересня 2002 р.