Щодо статусу ломбардів як фінансових установ
Згідно з пп. 1 п. 1 ст. 1 Закону № 2664-III фінансова
установа — це юридична особа, яка відповідно до закону
надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена
до відповідного реєстру
в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону № 2664-III особа набуває
статусу фінансової установи після внесення про неї запису
до відповідного Державного реєстру фінансових установ.
Згідно з п. 1. ст. 21 Закону № 2664-III державне регулювання
ринків фінансових послуг (крім ринку банківських послуг
та ринків цінних паперів та похідних цінних паперів)
здійснюється спеціально Уповноваженим органом виконавчої
влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Відповідно до п. 1 ст. 28 Закону № 2664-III Уповноважений
орган здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових
установ.
Згідно з п. З прикінцевих положень Закону № 2664-III
Уповноважений орган зобов’язаний протягом одного року
з моменту свого утворення запровадити Державний реєстр
фінансових установ та внести до нього відповідні записи
про існуючі фінансові установи, що входять до сфери
його регулювання.
Таким чином, незважаючи на те що у наведеному в пп.
1 п. 1 ст. 1 Закону № 2664-III переліку фінансових установ
згадуються ломбарди, статус фінансової установи окремий
ломбард отримає тільки після створення Уповноваженого
органу та внесення цього ломбарду до Державного реєстру
фінансових установ.
Щодо віднесення операцій ломбардів до фінансових
послуг
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону № 2664-III фінансові
послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо
це прямо передбачено законом, фізичними особами — суб’єктами
підприємницької діяльності (далі — суб’єкти підприємницької
діяльності).
Згідно з п. 6 ст. 28 Закону № 2664-III Уповноважений
орган дає висновки про віднесення операцій до того чи
іншого виду фінансових послуг.
Отже, віднесення окремих операцій, які проводять ломбарди,
до того чи іншого виду фінансових послуг, можливе лише
на підставі висновку Уповноваженого органу.
Щодо застосування норм Закону
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону № 2664-III цей Закон
регулює відносини, що виникають між учасниками ринків
фінансових послуг під час здійснення операцій з надання
фінансових послуг.
Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього
Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють
особливості їх діяльності (п. 2 ст. 2 Закону № 2664-III).
У прикінцевих положеннях Закону № 2664-III зазначено,
що до приведення законодавства у відповідність з цим
Законом закони України та інші нормативно-правові акти
застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону,
якщо інше не передбачено цим Законом (п. 5).
З питань, не врегульованих цим Законом, застосовуються
інші закони та нормативно-правові акти органів, які
здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг
(п. 6).
Законом України від 23.03.96 р. № 98/96-ВР
«Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»
(далі — Закон № 98/96-ВР) визначено порядок патентування
торговельної діяльності за готівкові кошти, а також
з використанням інших форм розрахунків та кредитних
карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою,
діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу
та побутових послуг, що провадиться суб’єктами підприємницької
діяльності.
Таким чином, Закон № 2664-III та Закон № 98/96-ВР, яким
встановлено особливості діяльності окремих установ,
регулюють різні сфери та не суперечать один одному.
Щодо віднесення операцій ломбардів до побутових послуг
Згідно з частиною другою п. 2 ст. 31 Закону № 98/96-ВР
перелік послуг, які відносяться до побутових, визначається
Кабінетом Міністрів України i не може змінюватися протягом
бюджетного року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
27.04.98 р. № 576 «Про затвердження переліку послуг,
що належать до побутових i підлягають патентуванню»
послуги ломбардів відносяться до переліку побутових
та підлягають патентуванню.
Тому чинне законодавство зобов’язує ломбарди придбавати
торгові патенти для здійснення їх діяльності.