Я працюю в ТОВ «Чайка», яке сплачує єдиний податок у розмірі 10
відсотків. Маю 32 роки трудового стажу i середній заробіток — 232 грн.
Через два роки звертатимусь за призначенням пенсії. Чи вплине на її
розмір той факт, що на мій дохід не нараховується 32 відсотки збору
до Пенсійного фонду, а відрахування провадяться в загальній сумі єдиного
податку? Для розрахунку пенсії планую подавати середній заробіток за
останні 24 календарних місяці роботи перед виходом на пенсію.
(С. Шовкопляс, Запорізька обл.)
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» розміри пенсій
за віком визначаються виходячи з тривалості трудового стажу та розміру
отримуваної заробітної плати.
Згідно зі ст. 56 зазначеного Закону до трудового стажу зараховується
робота, виконувана на підставі трудового чи іншого договору (угоди)
на підприємствах, в установах, організаціях i кооперативах незалежно
від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в
колгоспах та інших кооперативах незалежно від характеру й тривалості
роботи i перерв. Основною умовою для зарахування періоду роботи до трудового
стажу для призначення пенсії є сплата внесків (збору) на пенсійне страхування.
Документом, що підтверджується трудовий стаж, є трудова книжка. За її
відсутності або відповідних записів у ній стаж підтверджується іншими
документами, в тому числі довідкою Пенсійного фонду про сплату страхових
внесків до цього фонду в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів
України від 12.08.93 р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження
наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової
книжки або відповідних записів у ній».
Суб’єкти підприємницької діяльності, які перейшли на особливий спосіб
оподаткування, не є платниками збору на обов’язкове пенсійне страхування
у розмірі 32 відсотків фонду оплати праці. Вони сплачують єдиний податок,
який Державним казначейством розподіляється між державним бюджетом,
місцевим бюджетом, Пенсійним фондом, іншими фондами соціального страхування.
Якщо ці суб’єкти підприємницької діяльності мають найманих працівників,
які перебувають з ними у трудових відносинах, то із сукупного оподатковуваного
доходу найманих працівників утримуються i перераховуються до Пенсійного
фонду страхові внески (збір) у розмірі одного або двох відсотків залежно
від доходу (до чи понад 150 грн.).
Виходячи із зазначеного, періоди роботи фізичних осіб, які працюють
на умовах трудового договору у суб’єктів підприємницької діяльності,
що перейшли на особливий спосіб оподаткування, та фізичних осіб, які
виконують роботи за цивільно-правовими договорами, зараховуються до
стажу роботи для призначення пенсій на підставі таких документів: підтвердження
про трудові відносини особи з цим підприємством; довідки про сплату
підприємством єдиного податку; довідки про сплату фізичною особою за
цей період страхових внесків (збору) до Пенсійного фонду в розмірі одного
чи двох відсотків сукупного оподатковуваного доходу.
Щодо середнього заробітку для визначення розміру пенсії, то ситуація
тут зовсім інша. Відповідно до ст. 66 вищезазначеного Закону при його
обчисленні враховуються всі види виплат, на які нараховуються внески
(збір) на пенсійне страхування, крім виплат, передбачених Переліком
видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на
обов’язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при
обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.98 р. № 697 (зі змінами та доповненнями).
Тобто при обчисленні пенсій враховується лише той заробіток (дохід),
на який підприємством було нараховано пенсійний збір у розмірі 32 відсотки
та збір як із фізичної особи — у розмірі одного-двох відсотків сукупного
оподатковуваного доходу.
У зв’язку з тим що на дохід, отриманий особами, які працюють у суб’єктів
підприємницької діяльності, що перейшли на особливий спосіб оподаткування,
не нараховується збір на пенсійне страхування (32 відсотки), то цей
дохід не враховується при обчисленні пенсії.
З метою врегулювання порушеної проблеми Кабінетом Міністрів України
було підготовлено й подано до Верховної Ради законопроект, яким пропонувалося
встановити спеціальний порядок обчислення трудового стажу та середнього
заробітку для призначення пенсій для осіб, які перейшли на особливий
спосіб оподаткування. На жаль, ще до цього часу рішення не прийнято,
тому на сьогодні питання залишається законодавчо не врегульованим.
З іншого боку, слід зазначити, що ця проблема вирішується проектом Закону
України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який
прийнято Верховною Радою 15.11.2001 р. у першому читанні i нині готується
для розгляду у другому читанні. Передбачається, що він набере чинності
з 1 січня 2003 р. за умови, якщо буде прийнятий у поточному році.
У пресі неодноразово повідомлялося, що з 1 липня цього року застосовується
новий порядок обчислення пенсій, що є більш справедливим для пенсіонерів.
Наскільки новий порядок визначення розмірів пенсій вигідний для громадян,
які виходять на пенсію?
Згідно із законодавством України розміри пенсій залежать від стажу роботи
та розміру отримуваної заробітної плати конкретної особи. Для призначення
пенсії подаються документи про трудовий стаж та довідки про отримувану
заробітну плату.
Необхідно зазначити, що останнім часом поширилась практика ухилення
підприємств i організацій від сплати внесків на пенсійне та соціальне
страхування. Їх керівництво віднаходить різні способи виплати заробітної
плати своїм працівникам без сплати внесків до Пенсійного фонду, при
цьому це не викликає заперечень з боку працівників, оскільки така несплата
не впливає на розмір пенсії. А тим часом через недонадходження коштів
до Пенсійного фонду страждають пенсіонери: брак фінансів не дає змоги
підвищити пенсійне забезпечення до необхідного рівня.
Доволі часто при оформленні пенсій сьогодні від громадян вимагається
підтвердження певних відомостей про періоди їхньої роботи та заробіток
на підприємствах, які або вже не існують, або ж знаходяться далеко від
місця проживання особи, котра звернулася за призначенням пенсії. Іноді
ці дані підтвердити не вдається, або на їх витребування необхідно чимало
часу, що створює труднощі у визначенні розмірів пенсій та впливає на
терміни їх призначення.
Відомі також випадки, коли громадяни для призначення пенсії подають
фіктивні документи про стаж та одержаний заробіток, а органи з призначення
пенсій не в змозі перевірити їх достовірність.
Для вирішення такого роду проблем в Україні запроваджено персоніфікований
облік внесків на пенсійне страхування (Указ Президента України від 04.05.98 р. № 401/98 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей
у системі обов’язкового державного пенсійного страхування», постанови
Кабінету Міністрів України від 04.06.98 р. № 794 та від 08.06.98 р. № 832, якими затверджено Положення про зазначений облік та регламент
його впровадження).
Персоніфікований облік полягає в тому, що на кожну застраховану особу
в органах Пенсійного фонду відкрито індивідуальну особову картку з постійним
страховим номером. Роботодавці за затвердженою формою подають до органу
Пенсійного фонду, де вони зареєстровані як платники страхових внесків,
відомості про всіх осіб, що працювали у них у звітному році, із зазначенням
даних про стаж i умови праці кожного, щомісячний заробіток, а також
про суми внесків, сплачених за працівника на пенсійне страхування. Систему
персоніфікованого обліку побудовано таким чином, що до індивідуальної
особової картки застрахованої особи вноситимуться зазначені вище відомості
про всю її трудову діяльність незалежно від місця роботи. Людина може
змінювати місце роботи, працювати за сумісництвом тощо, але відомості
про стаж, заробіток та сплачені страхові внески надходитимуть до цієї
єдиної страхової картки.
Кожній застрахованій особі під тим самим номером, що й індивідуальна
особова картка, видаватиметься страхове свідоцтво державного пенсійного
страхування, яке подаватиметься нею при зміні місця роботи та при призначенні
пенсії.
Узагальнюючи вищевикладене, можна зазначити, що система персоніфікованого
обліку дає змогу:
забезпечити контроль за сплатою внесків на пенсійне страхування;
отримувати трудову пенсію, розмір якої залежатиме від індивідуального
внеску самого працівника;
забезпечити достовірність даних про трудовий стаж, у тому числі пільговий,
та заробітної плати, на підставі яких визначатиметься розмір пенсії;
у випадку ліквідації підприємства, коли часто трапляються випадки втрати
документів, необхідних для призначення пенсій, чи невідоме їх місцезнаходження,
що тягне за собою певні труднощі в реалізації права на пенсію, призначати
пенсію за даними персоніфікованого обліку;
спростити процедуру i порядок призначення пенсій, звільнивши громадян
від необхідності пошуку документів про стаж та заробіток;
отримувати відомості стосовно працюючих пенсіонерів, на підставі яких
проводити індексацію пенсій (без подання додаткових документів);
контролювати правильність виплати пенсій окремим категоріям пенсіонерів,
виплата яким у період роботи не провадиться (пенсії за вислугу років,
соціальні пенсії, надбавки на утриманців тощо);
отримувати попередню інформацію про право громадян на пенсію за віком
та контролювати своєчасність призначення пенсій, при цьому зазначену
інформацію використовувати для перспективного планування бюджету Пенсійного
фонду, а також можливості підготовки i внесення необхідних змін до законодавства.
З 1 липня 2002 р. порядок визначення розмірів пенсій, передбачений ст.
19 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не змінився. Передбачено
лише, що при обчисленні пенсії із заробітку, отриманого після 1 липня
2000 р., не потрібно буде подавати довідку про отримувану заробітну
плату, а використовуватимуться відомості, які є в системі персоніфікованого
обліку. Тому якщо, наприклад, працівник отримував заробітну плату 500
грн., але внески на пенсійне страхування сплачувалися зі 100 грн., про
що подавалися відомості органам Пенсійного фонду, то для обчислення
пенсії братиметься зарплата в сумі 100 грн., тобто та, з якої сплачувалися
страхові внески.
Обчислення середнього заробітку за період роботи до 1 липня 2000 р.
провадитиметься, як i раніше, на підставі довідки підприємства про виплачену
заробітну плату.