У правозастосовчій практиці останнім часом важливе місце посідає інститут " відшкодування моральної шкоди, який за радянських часів не визнавався
Незважаючи на те, що з часу узаконення поняття "відшкодування моральної шкоди" в ЦК України (це відбулося у 1993 році, коли'* Кодекс було доповнено статтею 440'"Відшкодування моральної (немайнової) шкоди") минуло майже дев'ять років, проблеми, пов'язані із цим питанням, існують і досі як на законодавчому рівні, так і в судовій практиці.
Верховний Суд України та Вищий господарський суд прийняли постанови для поліпшення розгляду судами справ зазначеної категорії, ВС провів також декілька узагальнень з судової практики по цивільних та кримінальних справах, в яких розглядалося питання відшкодування моральної шкоди. В Україні існує більше ЗО законодавчих актів, що регулюють різні види відносин та передбачають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Такий інтерес до моральної шкоди зумовлений тим, що цей інститут у науці цивільного права є ще недостатньо розробленим на сьогодні. Моральна шкода — надзвичайно спірна у право- . застосуванні категорія, породжує безліч різноманітних тлумачень і судових рішень. При розгляді питання відшкодування моральної шкоди найбільш складною є проблема визначення розміру її відшкодування у грошовій чи іншій матеріальній формі.
Так, однією з основних проблем, з якою стикаються юристи при складанні позовних заяв для своїх клієнтів, є зазначення у них розміру відшкодування моральної шкоди, а також обгрунтування того, чому вказана саме ця сума. Дійсно, іноді у позовах про відшкодування моральної шкоди вказуються необгрунтовані, інколи астрономічні суми. Наприклад, нещодавно в Одеський обласний суд був поданий позов громадянина на захист честі та гідності до судді, який його образив. Позивач оцінив свою "образу" в 1 мільярд 500 мільйонів гривень. Абсурдність позовної суми є очевидною і без юридичного обгрунтування. Подібних випадків дуже багато. Таку складність породжують колізії чинного законодавства, підтвердженням яких є порівняння положень ЦК України та постанови Кабінету Міністрів України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду".
Нині фактично держава законодавче не регулює розмір відшкодування моральної шкоди, поклавши вирішення цього питання на суд, встановивши тільки деякі критерії, якими суд повинен керуватися, у статті 440' Цивільного кодексу України. Вона зазначає, що розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, що знайшли своє відображення у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 (пункт 9), де роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру і обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тдщо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне — за власної ініціативи чи за зверненням потерпілого — спростування відомостей редакцією засобу масової інформації (також зазначено, що при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості) та у роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/95 від 29.02.1996 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди", в якому зазначено, що розмір компенсації моральної шкоди залежить від діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача.
Прогалини у законодавстві, яке регулює ці правовідносини, пов'язані з нещодавнім введенням , поняття "моральна шкода", а також з нетривалою практикою захисту особистих немайнових прав громадян.
Тому для усунення недоліків у чинному законодавстві при вирішенні питань відшкодування моральної шкоди автори проекту нового ЦК запровадили відмову від правил встановлення максимальної та мінімальної межі розміру компенсації за моральну шкоду, визначивши це статтею 1263.
Новою є і ч. З цієї статті, яка передбачає, що у разі смерті фізичної особи моральна шкода компенсується і членам її сім'ї. Незважаючи на те, що проект ново-го-ЦК України це позитивний вклад до розвитку інституту відшкодування моральної шкоди, на мій погляд, у ньому є суттєві недоліки. Наприклад, що стосується зняття нижньої межі розміру компенсації — це для нашої країни є передчасним.
Зараз судова практика вже має непоодинокі випадки розгляду позовів зазначеної категорії, хоча відшкодування моральної шкоди особі поки що не набуло самостійного значення, оскільки зазначені справи, як правило, розглядаються разом з по відшкодуван-нями матеріальної шкоди. Також суд, при винесенні рішення, не наводить ,мотивів, якими він керується при визначенні розміру відшкодування.
Аналізуючи судову практику, необґрунтованість рішень можна проілюструвати і за допомогою порівняння у визначенні розміру моральної шкоди, завданої вбивством, у 50 тис. гривень та у 1тис гривень. На мою думку ,навіть абсурдно оцінювати моральну шкоду в одну тисячу гривень , заподіяну вбивством.Позбавити людину життя — це найтяжчий злочин і грішми не компенсуєш таку втрату. Бувають випадки, коли за моральну шкоду, спричинену порушенням майнових прав (наприклад, викраденням автомобіля), присуджують відшкодування у сумах, набагато більших однієї тисячі гривень. Вбивство людини — 1 тис. гривень компенсації за моральну шкоду, викрадення автомобіля — 15 тис. гривень. Невже викраденням автомобіля чи будь-яким іншим порушенням майнових прав можна завдати моральну шкоду в 15 ' разів більше, ніж вбивством людини? Адже порушення майнових прав і особистих немайнових прав — зовсім різні речі, тим більше, коли йдеться про таку категорію особистих прав, як людське життя.
До такої несправедливості призводить те, що, незважаючи на тривале існування інституту відшкодування моральної шкоди, ще не склалося єдиної судової практики у визначенні її розмірів.
Слушно було б також розробити рекомендації щодо стягнень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної при окремих обставинах. Саме у позові про компенсацію моральної шкоди мають бути заявлені обгрунтовані вимоги, позивач повинен вказувати, з яких міркувань він виходить, встановлюючи розмір заподіяної моральної шкоди. Обгрунтування вимог повинно базуватися на висновках фахівців-експертів і консультантів у галузі психології.
Отже, інститут, про який йшла мова вище, має велике значення, яке важко переоцінити, і врегулювання якого суттєво впливає на додержання гарантованих Конституцією України прав і законних інтересів громадян.