Міжетнічна напруженість, етнічні і збройні конфлікти та інші негативні фактори як у державах, шо утворилися на пострадянському просторі, так і в інших країнах світу, призводять до постійного припливу в Україну біженців — осіб, які змушені змінити місие свого проживання і шукають притулку в нашій країні.
Біженці не можуть користуватися захистом урядів держав, з котрих мігрують, і в цьому відрізняються від інших категорій мігрантів, а також людей, які потребують допомоги.
В Україні існує уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів — АержкомнаиміграиҐГ України. Свою роботу Комітет спрямовує відповідно до "Положення про Державний комітет України у справах національностей та міграції", затвердженого Указом Президента України від 19 березня 2002 року. Зокрема, Аержкомнаимігра-ин України вносить у встановленому порядку пропозиції' щодо формування державної політики у сфері міграції та біженців, реалізовує цю політику, здійснює управління у зазначеній сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання.
Тенденції минулих років
Міграційні тенденції, що спостерігаються в Україні протягом 1991—2001 років, свідчать про активне включення України до світових міграційних процесів.
Характерними рисами міграції є змінність обсягів, характеру та структури міграційних потоків залежно від політичної, соціально-економічної, екологічної ситуації в Україні та за її межами.Визначальне значення для міграційної ситуації в Україні має зовнішня міграція. За період з 1991 по 2001 роки зовнішніми міграційними потоками було охоплено близько 4,5 млн осіб. З них прибули до України близько 2,2 млн осіб, вибули — близько 2.3 млн осіб. Майже половина усіх осіб,які в'їхали до державиу 1991—1992 роках, прибули в основному з країн, що утворилися на території колишнього СРСР. Протягом 1991—1993 років в Україні спостерігається міграційний приріст, тобто перевага в'їзду над виїздом. У 1992 році він був рекордним — понад 260 тис. осіб.
Масовий приплив населення до України на початку 90-х років мав ознаки репатріації. Завдяки міграції населення України в перші роки проголошення незалежності кількісно зросло, незважаючи на погіршення показників природного відтворення, і досягло у 1993 році 52,2 млн осіб. Це свідчить про важливість репатріації як складової частини міграційних процесів в Україні, а тому сприяння репатріації має бути визначено одним із пріоритетних напрямів міграційної політики України.
З 1993 року намітилася тенденція перманентного зменшення кількості прибулих до України осіб. Найнижчі показники були в 1994 році, що пояснюється тогочасним соціально-економічним становищем у країні. Через міграцію за цей період населення України зменшилося на 108733 особи.
Сучасний стан
На сьогодні вимушена зовнішня міграція характеризується наступними показниками. Станом на 1 січня 2002 року в Україні надано статус біженця 3040 особам, серед яких вихідці з 49 країн світу. Нині у нашій країні перебувають 2767 осіб, які залишили місце постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія. Триває виїзд за кордон громадян \ України з метою працевлаштування. За офіційними даними, у 2001 році кількість громадян, які тимчасово працювали за кордоном, становила 33735 осіб, а кількість іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово працювали в Україні, — 3018 осіб. Нелегальні трудові міграції громадян України оцінюються експертами на рівні 2,4 млн осіб.
Дослідження стану міждержавної трудової міграції дає підстави говорити про необхідність запровадження дієвої системи захисту інтересів громадян України, які працюють за кордоном, а також законодавчого врегулювання порядку використання в Україні іноземної робочої сили.
Гострою є проблема незаконної міграції в Україну та через її територію, що вимагає посилення протидії цим негативним явищам.
Аналіз міграційних потоків в Україні свідчить, що виїзд превалює над в'їздом, і тому держава має бути зацікавлена в імміграції до України різних категорій осіб (бізнесменів, туристів, студентів тощо).
Міграція має загальнодержавне значення і впливає на внутрішьо-єкономічне, політичне і соціальне становище, туризм. У зв'язку з цим важливого значення набуває державне регулювання міграційних процесів, що має здійснюватися шляхом формування та реалізації міграційної політики.
Удосконалення законодавства
Нині у сфері державного регулювання міграційних процесів залишається ряд невирішених питань. При цьому усунення недоліків, що мають місце у міграційній сфері, вимагає посилення контролю за виконанням чинного міграційного законодавства та скрорди-нованості дій органів виконавчої влади щодо його реалізації.
Існує необхідність у прийнятті нор-' мативно-правових актів щодо вирішення проблем, які не врегульовані або регулювання яких потребує удосконалення, а саме: сприяння процесу репатріації в Україну вихідців з України та їхніх нащадків; створення правових і соціально-економічних засад регулювання зовнішньої трудової міграції; надання допомоги біженцям та шукачам притулку, завершення формування законодавчої бази про надання притулку в Україні.
У рамках реалізації стратегії інтеграції України до європейського співтовариства актуальною є адаптація чинного законодавства України до європейських стандартів та його інтеграція у визнані міжнародні механізми регулювання міграційних процесів, оскільки це відповідатиме як інтересам мігрантів, так і інтересам держави.
У 2001—2002 роках Україною були зроблені важливі кроки у справі захисту біженців. Так, 18 січня 2001 року Верховна Рада прийняла Закон "Про громадянство України" у новій редакції. Вперше у національному законодавстві з питань громадянства передбачена можливість натуралізації осіб, котрим надано статус біженців або притулок в Україні, при цьому визначені спрощені умови отримання громадянства України. Більшість положень зазначеного Закону відповідає положенням Європейської конвенції про громадянство, що є європейським кодексом у питаннях громадянства.
Питання біженців
Важливе значення має прийняття Верховною Радою України 21 червня 2001 року Закону "Про біженців" (також у новій редакції), що повністю відповідає Конституції України, а також актам міжнародного права, і в першу чергу Конвенції ООН про статус біженців 1951 року та Протоколу про статус біженців 1967 року.
Законом України "Про імміграції" від 7 червня 2001 року передбачена можливість отримати дозвіл на постійне проживання в Україні для осіб, які отримали статус біженців або притулок в Україні.
У першому читанні Верховна Рада прийняла проект Закону "Про порядок надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства". Цей законопроект розроблений з метою реалізації конституційних норм. Відповідно до Конституції України іноземцям та особам без громадянства може бути наданий притулок у порядку, встановленому законом. Відповідно до п. 26 ст. 106 Конституції України Президент приймає рішення про надання притулку в Україні.
10 січня 2002 року Верховна Рада прийняла Закон "Про приєднання України до Конвенції ООН про статус біженців". Таким чином, Україна приєдналася до Конвенції ООН про статус біженців 1951 року та Протоколу про статус біженців 1967 року.
Держкомнацміграції України підготував проект Указу Президента "Про затвердження Державної міграційної програми на 2002—2005 роки", який в установленому порядку направлений до Кабінету Міністрів України. У Програмі йдеться про завершення формування законодавства про притулок та біженців, а також про створення умов для забезпечення реалізації прав біженців та осіб, яким наданий притулок. У період чиності законодавства України про біженців з 1996 року по 1 січня 2002 року іноземцями та особами без громадянства подано 10,5 тис. заяв на отримання статусу біженців, надано його 5008 особам. З цього числа частина осіб, яким було надано статус, виїхала з України, інша позбавилася свого статусу в зв'язку зі зміною обставин, на підставі яких він надавався. Нині в Україні знаходяться 2983 особи, яким надано статус біженців, серед них 881 особа — діти до 16 років.
За попередніми даними, до органів міграційної служби із заявами про надання статусу біженців у 2002 році можуть звернутися 1,5 тис. осіб.