Згідно з п. 18.3 ст. 18 Закону № 334/94-ВР у разі укладання
договорів, які передбачають здійснення оплати товарів
(робіт, послуг) на користь нерезидентів, що розташовані
в офшорних зонах, чи при здійсненні розрахунків через
таких нерезидентів або через їх банківські рахунки,
незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій
або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів
або нерезидентів, витрати платників податку на оплату
вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до
складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків
оплаченої вартості цих товарів (робіт, послуг).
До складу валових витрат відносяться будь-які витрати,
пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за фінансовими
кредитами на користь банків-нерезидентів, кваліфікованих
як банківська установа згідно із законодавством країни
перебування нерезидента, або нерезидентів, які мають
статус небанківських фінансових установ згідно з відповідним
законодавством, що розташовані в офшорних зонах, чи
при здійсненні розрахунків через них або через їх банківські
рахунки протягом звітного періоду, якщо такі виплати
або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської
діяльності платника податку з урахуванням обмежень,
установлених п. 5.5 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.
Оскільки, виходячи з економічної суті, визначеної Законом
№ 334/94-ВР, поняття процентів, сплачених за отриманий
від нерезидента валютний фінансовий кредит, не відноситься
до поняття товарів (робіт, послуг), придбаних у нерезидента,
то на виплату нерезидентові процентів за валютними фінансовими
кредитами спеціальні правила, передбачені п. 18.3 ст.
18 Закону № 334/94-ВР, не поширюються.