Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу України встановлено
загальний термін для захисту права за позовом особи,
право якої порушено (позовна давність), три роки.
Водночас пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначено,
що до валових витрат включаються суми дебіторської заборгованості,
щодо яких минув термін позовної давності. Сума такої
заборгованості буде відноситися на валові витрати, але
лише у разі, якщо платник податку вжив заходів щодо
її стягнення відповідно до пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12
Закону № 334/94-ВР, а саме: звернувся із заявою до суду
(арбітражного суду) про стягнення заборгованості з такого
покупця.
При цьому у разі якщо платник податку зменшує валовий
дохід на суму позовів, які були задоволені судом згідно
зі ст. 12 Закону № 334/94-ВР, то по закінченні термінів
позовної давності за зазначеною заборгованістю населення
перед таким платником податку пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5
Закону № 334/94-ВР не застосовується.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000
р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»
нова податкова декларація подається лише у випадках,
коли у майбутніх податкових періодах платник податків
самостійно виявляє помилки, які містяться у раніше поданій
ним податковій декларації.
Таким чином, у разі якщо підприємство не мало помилок
щодо визначення суми дебіторської заборгованості, то
по закінченні терміну позовної давності валові витрати
минулих періодів по понесених витратах на виробництво
води коригуванню не підлягають.