КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Л И С Т
N 06-10/413 від 26.09.2002
Щодо застосування деяких законів України з питань
оподаткування та законів України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" та "Про виконавче провадження"
У Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і
банківської діяльності розглянуто лист ТзОВ <...> від
20.09.2002 р. N 56-20/2 щодо застосування деяких законів України з
питань оподаткування та законів України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) та "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).
Відповідно до абзацу другого підпункту 12.1.5 пункту 12.1
статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ), який регулює порядок визначення боргу безнадійним,
з урахуванням пункту 1.2.5 статті 1 вищезазначеного Закону, валові
доходи продавця не збільшуються на суму заборгованості покупця,
визнаної за рішенням суду за умови, що продавець звертається
протягом наступних тридцяти календарних днів до господарського
суду із заявою про визнання такого покупця банкрутом.
У зазначеному випадку закон передбачає не формальне подання
відповідної заяви, а саме порушення справи про банкрутство. Це
співвідноситься з положеннями інших актів законодавства. При
здійсненні перевірки податковим органом не враховані положення
статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), якщо стосовно
нього вже порушено справу про банкрутство.
Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) у разі, якщо після продажу
товарів (робіт, послуг) відбувається будь-яка зміна суми
компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи
перерахунок у випадках повернення проданих товарів або права
власності на такі товари продавцеві, а також у зв'язку з визнанням
боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством
України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем,
перераховується відповідно до змін бази оподаткування.
При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на
суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує
суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом
якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному
порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при
збільшенні суми компенсації продавцю.
Як свідчать додані до листа матеріали, ТзОВ <...>, відповідно
до положень Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ),
звернулося до відповідного органу виконавчої служби щодо відкриття
виконавчого провадження на виконання рішення господарського суду.
З невідомих причин за цією заявою ТзОВ <...> не отримало ні
постанови про відкриття виконавчого провадження, ні постанови про
відмову у відкритті виконавчого провадження, про що була подана
скарга. За таких умов ТзОВ <...> було позбавлено можливості подати
заяву про визнання боржника банкрутом відповідно до статті 7
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Враховуючи вищенаведені факти, а також положення підпункту
4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ), вважаємо, що прийняття рішення
податковим органом щодо нарахування додаткових податкових
зобов'язань та застосування фінансових санкцій за наслідками
документальної перевірки дотримання вимог чинного законодавства з
питань оподаткування ТзОВ <...> за період з 01.04.2001 р. до
01.04.2002 р. (акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від
08.08.2002 р. N 311-23/02-7) є такими, що не узгоджуються із
законодавством.
Голова Комітету С.Буряк
"Галицькі контракти - Документи для роботи",
N 43, 21 жовтня 2002 р.