Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі — Кодекс) сторони користуються
рівними процесуальними правами, а також мають право
знайомитися з матеріалами справи, брати участь в господарських
засіданнях, заявляти клопотання, давати усні та письмові
пояснення господарському суду, наводити свої доводи
i міркування з усіх питань, що виникають у ході судового
процесу, заперечувати проти клопотань i доводів інших
учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення
господарського суду в установленому цим Кодексом порядку,
а також користуватися іншими процесуальними правами,
наданим їм цим Кодексом.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 14.05.92 р. № 2343-ХІІ
«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом» (далі — Закон № 2343-ХІІ) кредитор —
це юридична або фізична особа, яка має у встановленому
порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових
зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості
із заробітної плати працівникам боржника, а також органи
державної податкової служби та інші державні органи,
які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю
справляння податків i зборів (обов’язкових платежів).
Відповідно до ст. 36 Закону № 2343-ХІІ у разі коли умови
мирової угоди, укладені за правилами ст. 35 цього Закону,
передбачають розстрочення чи відстрочення або прощення
(списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов’язаний
погодитися на задоволення частини вимог щодо податків
i зборів (обов’язкових платежів) на умовах такої мирової
угоди.
Тобто за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечено
заставою майна боржника, висловили письмову згоду на
укладення мирової угоди i вона підписана від їх імені
головою комітету кредиторів, орган стягнення зобов’язаний
погодитися на розстрочення (відстрочення) чи списання
(прощення) податкового боргу.
Таким чином, кожний контролюючий орган, який є кредитором
на умовах мирової угоди, самостійно приймає рішення
про прощення (списання) або розстрочення (відстрочення)
податкового боргу, який він контролює i щодо якого заявив
свої кредиторські вимоги. При укладенні мирової угоди
Пенсійний фонд України або його підрозділи самостійно
надають розстрочення (відстрочення) або прощення (списання)
щодо внесків до цього фонду.
Отже, органи державної податкової служби не наділені
правом приймати рішення щодо прощення (списання) i розстрочення
(відстрочення) податкового боргу на обов’язкове державне
пенсійне страхування у разі прийняття господарським
судом ухвали про мирову угоду, оскільки до компетенції
податкових органів не належить контроль за нарахуванням
та сплатою внесків до Пенсійного фонду України i вони
не можуть бути стороною у справі.