Запровадження податку — важливий етап розвитку аграрного сектору економіки



Чільне місце в розвитку народногосподарського комплексу в нашій країні останнім часом відводиться аграрному сектору економіки — основі продовольчої національної безпеки держави.
Сучасні аграрні відносини за своєю суттю, цільовим призначенням i масштабністю належать до найважливіших складових процесу переведення аграрного сектора економіки на принципово нові засади розвитку. Невідкладним завданням стало виведення аграрної реформи на організаційно вищий рівень, прискорення її темпів i поглиблення її через формування ефективного господаря-власника, розвиток підприємницької діяльності, створення сприятливого економічного середовища на ринку.
За період формування агропромислового комплексу в основному створено правову базу для ринкових перетворень економіки. Здійснюється аграрна реформа, запроваджуються нові земельні відносини.
Після виходу Указу Президента України від 03.12.99 р. № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» розпочався останній етап земельної реформи. Протягом короткого періоду здійснено перереєстрацію всіх колективних сільськогосподарських підприємств i на їх основі почали діяти численні нові юридичні особи, засновані на приватній власності на землю та майно: приватні підприємства, фермерські господарства, товариства тощо.
Зрозуміло, реалізація зазначеного Указу Президента України — непроста й досить тривала робота. Зміст її не просто в перереєстрації КСП. Проблема не в цьому. Йдеться про справу набагато складнішу — передачу землі та майна в приватну власність, виділення землі в натурі, тобто передачу її новим власникам, створення ефективного виробництва на місці збиткового, залучення інвесторів та кредитів, без чого неможливо створити ефективне сільськогосподарське виробництво.
Податкова політика держави в аграрному секторі економіки в останні роки спрямована на забезпечення його стабільного розвитку. I досить потужним з боку держави виглядає податкове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції та її переробки. Для українського сільськогосподарського товаровиробника й переробника сільськогосподарської продукції протягом останніх років було застосовано, зокрема, сітку податкових пільг, систему податкових канікул, реструктуризацію й списання податкових боргів.
Одним із заходів, спрямованих на виведення сільського господарства з економічної кризи, було запровадження в державі фіксованого сільськогосподарського податку (далі — ФСП) відповідно до Закону України від 17.12.98 р. № 320-ХІV «Про фіксований сільськогосподарський податок» (далі — Закон № 320-ХІV). Минає ось уже чотири роки, як його запроваджено з огляду на надзвичайно складну загальну економічну ситуацію в агропромисловому комплексі з тим, щоб спростити оподаткування та знизити податковий тиск на сільськогосподарського товаровиробника й тим самим забезпечити стимулювання раціонального використання землі, нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції.
Закон № 320-ХІV застосовується до підприємств — сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарської продукції у валовій продукції становить 50 i більше відсотків.
Платниками ФСП відповідно до Закону № 320-ХІV (зі змінами та доповненнями) є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції.
Умовами переходу підприємств на сплату ФСП є віднесення їх до сільськогосподарських товаровиробників, наявність сільськогосподарських угідь (об’єкта оподаткування) та, як уже зазначалося, досягнення чи перевищення 50 відсотків суми, одержаної від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, до загальної суми валового доходу підприємства.
Сільськогосподарські товаровиробники, які перейшли на сплату ФСП, розраховують цей податок виходячи із площ сільськогосподарських угідь (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), переданих їм у власність або наданих у користування, включаючи орендовані землі, оскільки саме площі сільськогосподарських угідь є об’єктом обкладання ФСП. Земельні ділянки інших категорій, які належать цим підприємствам, зазначеним податком не обкладаються, що значно зменшує нарахування сум цього податку.
Значне зниження податкового тиску підтверджується також тим, що в розрахунку ФСП, на відміну від розрахунку земельного податку, грошова оцінка сільськогосподарських угідь не індексується. Згідно із частиною 3 ст. 3 Закону № 320-ХІV (зі змінами та доповненнями) ставка ФСП з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 р.
Сільськогосподарські товаровиробники, переходячи на цей податок, відразу ж відчули його переваги. Це, зокрема, те, що суттєво спрощується механізм нарахування податку; ставки податку залишаються незмінними протягом п’яти років — терміну дії ФСП; значно зменшується податковий тиск (майже в два з половиною рази). Крім того, сільськогосподарські товаровиробники мають право самостійного вибору сплати податків та зборів — сплачуючи їх за існуючою загальною системою оподаткування чи перейшовши на умови сплати ФСП.
ФСП введено замість дванадцяти податків i зборів (обов’язкових платежів), i вже в 1999 р. на його сплату перейшло 32,3 тис. сільськогосподарських підприємств, від яких надійшло 173,2 млн. грн. податку.
Протягом грудня 1999 р. — I кварталу 2000 р. проведено найважливіший етап земельної реформи — реформування КСП на засадах приватної власності на землю i майно з широким використанням оренди. Запроваджено моніторинг земельної реформи. У результаті реорганізації КСП відповідно до Указу Президента України від 03.12.99 р. № 1529/99 створюються нові формування різних організаційно-правових форм. Так, станом на 15 квітня 2000 р. із 10635 сільськогосподарських підприємств, які підлягали реформуванню, створено 12403 суб’єкти господарювання. I цих суб’єктів, створених на базі колективних сільськогосподарських підприємств, як нових юридичних осіб, у яких відсутня база попереднього звітного року (необхідна умова при віднесенні їх до платників фіксованого сільськогосподарського податку), завдяки внесенню відповідних змін до Закону № 320-ХІV у 2000 р. також визнано платниками цього податку.
Уже станом на 15 квітня 2000 р. в Україні було зареєстровано близько 33380 сільськогосподарських підприємств — платників ФСП, які в I кварталі 2000 р. сплатили цього податку на 20,7 млн. грн. більше, ніж за I квартал попереднього року.
Станом на 1 січня 2001 р. кількість платників ФСП зросла до 38680 суб’єктів, а надходження за 2000 р. досягли 225 млн. грн.
Однак, незважаючи на те, що у 2000 р. кількість сільськогосподарських товаровиробників — платників ФСП значно збільшилася за рахунок новостворених підприємств, які виникли в результаті реформування КСП відповідно до зазначеного вище Указу Президента, податкове навантаження на них в результаті скасування підвищуючих коефіцієнтів при розрахунку цього податку зменшилося на
136,4 млн. грн.
У 2002 р. від незастосування таких коефіцієнтів при розрахунку суми ФСП, за попередніми прогнозами, село додатково отримає ще майже 75 млн. грн.
Зауважимо, що при збільшенні загальної кількості платників цього податку об’єкт оподаткування — площа сільськогосподарських угідь, які перебувають у власності чи користуванні платників ФСП, зменшився. Якщо у 1999 р. цей податок розраховувався виходячи із площі сільськогосподарських угідь 32 тис. га, то у 2002 р. — із 26 тис. га.
Однією із причин зменшення площ земель є те, що окремі громадяни, які отримали сертифікати на земельну частку (пай) при реформуванні колективних сільськогосподарських підприємств, прийняли рішення про приєднання цього паю до власного підсобного господарства, самостійно господарюючи на землі, або про передачу його в оренду неплатникам ФСП.
Державна податкова адміністрація України здійснила аналіз ефективності впровадження фіксованого сільськогосподарського податку у період його дії, i це питання було розглянуто на Колегії. За підсумками розгляду на ім’я Президента держави Л. Д. Кучми подано пропозиції, реалізація яких сприятиме поліпшенню розвитку сільського господарства.
Аналіз ефективності запровадження ФСП у період його дії показав, що стан розрахунків сільськогосподарських товаровиробників зі сплати цього податку рік у рік поліпшується. Якщо у 1999 р. вони сплачували близько 40 відсотків нарахованих сум, то в 2000 р. — понад 80 відсотків, а за 9 місяців 2002 р. сплата сягнула 90 відсотків.
Збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції дало змогу сільськогосподарським товаровиробникам поліпшити не тільки розрахунки з бюджетом, а й розрахунки зі сплати орендної плати за земельні частки (паї), а також зменшити заборгованість з виплати заробітної плати працівникам. Сільськогосподарські підприємства практично повністю розрахувалися з орендодавцями за взяті в оренду паї.
Досягнення позитивних зрушень у сільському господарстві значною мірою зумовлене запровадженням ФСП та здійсненням реформування аграрного сектора економіки — зростає рентабельність сільськогосподарських підприємств, знижується собівартість сільськогосподарської продукції, збільшується валовий дохід сільськогосподарських підприємств, зростає обсяг виробництва продукції сільського господарства, поліпшується стан розрахунків з бюджетом, а відтак i добробут сільського населення.
Але за наявності позитивних зрушень, яких досягнуто в сільському господарстві, наявний податковий борг із ФСП у сумі майже 120 млн. грн. викликає занепокоєння.
Досвід практичної реалізації більшості законів щодо проведення списання та реструктуризації податкового боргу сільськогосподарських товаровиробників переконує, що такі заходи не завжди приводять до позитивних наслідків, оскільки їх борг залишається значним. Однак у разі їх реформування списання заборгованості відповідно до Закону України від 16.03.2000 р. № 1565-III «Про списання заборгованості зі сплати податків i зборів (обов’язкових платежів) платників податків у зв’язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств» (у 2000 р. фактично списано 3,6 млрд. грн. податкової заборгованості) стало важливим стимулом для подальшої ефективної роботи новостворених суб’єктів господарювання — правонаступників зазначених підприємств. Без списання безнадійних боргів минулих періодів неможливо було б відродити сільське господарство.
Однак i сьогодні ми можемо назвати ряд підприємств, які протягом декількох років просто несумлінно ставляться до свого обов’язку перед державою — сплачувати податки до бюджету. Найбільший податковий борг із ФСП значиться за підприємствами Вінницької, Хмельницької, Київської, Луганської областей. Так, у Вінницькій області ТОВ
«1 травня» (Тульчинський район) та СТОВ «Клембівське» (Ямпільський район) не розраховуються з бюджетом із ФСП i допустили податковий борг у сумі відповідно близько 60 тис. грн. та 90 тис. грн. У Рокитнянському районі Київської області не сплачує ФСП СТОВ «Прогрес» — податковий борг досяг 120 тис. грн., а в Хмельницькій області — СГ ТОВ «Прилучанське» (Прилуцький район) — податковий борг 61 тис. грн., СТОВ «Маяк» (Волочиський район) — податковий борг 48 тис. грн.
Водночас такі сільськогосподарські підприємства як агрофірма «Радгосп «Білозерський» та СВК «Борозенське» (Херсонська область), СБК «Україна» та ТОВ «Чиста криниця» (Зінківський та Новосанжарський райони Полтавської області), ТОВ агрофірма «Джулинка» та СВАТ «Браїлівська» (Бершадський та Жмеринський райони Вінницької області) за період запровадження ФСП змогли так організувати виробництво, що i податки до бюджету сплачено, i їх рівень господарської діяльності значно поліпшився.
Підсумовуючи викладене, слід звернути увагу на те, що Закон № 320-ХІV діятиме до 1 січня 2004 р., тобто практично залишився вже лише один рік, протягом якого сільськогосподарські товаровиробники ще матимуть змогу працювати за спрощеною системою оподаткування — сплачуючи ФСП.
Кожен керівник підприємства, підсумовуючи роботу за спрощеною системою оподаткування протягом чотирьох років, повинен здійснити аналіз набутків i упущень з тим, щоб визначити для себе як ті питання, які, на його погляд, вимагають пильнішої уваги з боку відповідних рад та держадміністрацій, управлінь сільського господарства, так i ті, вирішення яких залежить лише від нього. Це дасть змогу у наступному році врахувати недоліки, допущені в попередні роки, i запобігти їм у майбутньому, істотно поліпшити діяльність підприємства та стан розрахунків з бюджетом.

Катерина ГРИВНАК,
начальник відділу місцевих податків і зборів та плати за землю управління місцевих, ресурсних, рентних платежів
Головного управління оподаткування юридичних осіб ДПА України

 
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 41 ЛИСТОПАД 2002 року