Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України
5 вересня 2002 р. зареєструвало в Мін’юсті України за
№ 733/7021 свій наказ від 20.08.2002 р. № 255, яким
затверджено нову редакцію Положення про штрихове кодування
товарів (далі — Положення). З виходом цього наказу стара
редакція Положення, яку раніше було затверджено наказом
МЗЕЗторгу України від 27.08.96 р. № 530, втратила чинність.
Необхідність розробки нового документа викликана тим,
що окремі норми Положення, яке діяло раніше, не узгоджувалися
з вимогами міжнародних стандартів зі штрихового кодування
щодо термінології, а також, i це — головне, суперечили
вимогам Закону України від 11.01.2001 р. № 2210-III
«Про захист економічної конкуренції». Річ у тім, що
ст. 15 зазначеного Закону визнає антиконкурентними дії
органів влади, органів місцевого самоврядування, органів
адміністративно-господарського управління та контролю,
які прямо або опосередковано змушують суб’єктів господарювання
вступати до асоціацій, а також встановлюють обмеження
на виробництво, придбання чи реалізацію товарів. Як
відомо, стара редакція Положення містила вимоги щодо
обов’язкового маркування товарів (крім певної групи
товарів) штриховими кодами, а також встановлювала строки
впровадження штрихового кодування товарів.
Основною метою чинного тепер Положення, як i раніше,
є створення необхідних умов для впровадження в Україні
інформаційних технологій автоматичної ідентифікації
та електронного обміну даними i створення інформаційної
бази для контролю та управління товарно-грошовим обігом,
удосконалення систем обліку продукції. Сьогодні розвиток
торговельної галузі стає неможливим без широкого впровадження
передових інформаційних технологій. Однією з них i є
технологія штрихового кодування. Вона грунтується на
двох принципах: присвоєнні товару імені у вигляді штрихового
коду та автоматичній ідентифікації такого товару за
його штриховим кодом. Застосування штрихового кодування
різко підвищує ефективність роботи електронних систем
контролю та управління товарним i грошовим обігом. Слід
зазначити, що велике поширення штрихового кодування
пояснюється його високою економічністю та доступністю.
Це зумовлено відносною дешевизною технічних засобів
нанесення та зчитування штрихових кодів. Надання чинності
Положенню сприятиме подальшому впровадженню технологій
штрихового кодування i розвитку на їх основі сучасних
систем контролю та управління торговельним підприємством.
Спинимося ще на одній перевазі, пов’язаній із штриховим
кодуванням товарів. Постановою Кабінету Міністрів України
від 11.04.2001 р. № 347, як відомо, затверджено Порядок
захисту вітчизняного ринку у разі закупівлі товарів,
робіт i послуг за державні кошти. Цей Порядок визначає
загальні умови надання переваг тендерним пропозиціям
вітчизняних виробників під час закупівлі товарів, робіт
i послуг за державні кошти та обмеження участі у закупівлі
виключно вітчизняними виробниками у разі, коли очікувана
вартість предмета закупівлі не перевищує певної суми
(для товарів вона, зокрема, становить суму, еквівалентну
200 тис. євро).
Відповідно до п. 5 зазначеного Порядку передбачені ним
умови захисту вітчизняного ринку застосовуються до вітчизняного
виробника, якщо він у встановленому порядку поряд з
іншими обов’язковими документами подає й один із так
званих додаткових документів, визначених у спеціальному
Переліку. Свідоцтво про присвоєння товару штрихового
коду ЕАN якраз i є одним із тих документів, що входять
до згаданого Переліку, i наявність його може вплинути
на відповідне рішення про надання переваги тендерній
пропозиції вітчизняного виробника.
Як i раніше, присвоєння ідентифікаційних номерів ЕАN.UCC
в Україні здійснює асоціація товарної нумерації «ЄАН-УКРАЇНА».
Такі повноваження асоціації як національній організації
EAN було надано постановою Кабінету Міністрів України
від 12.12.94 р. № 821.
Прийняття рішення щодо штрихового кодування іншої продукції
залежатиме від бажання її виробника, його підходів до
вибору шляхів реалізації товарів. Адже не секрет, що
сьогодні триває процес технічного переозброєння підприємств
торгівлі на базі впровадження передових інформаційних
технологій автоматичної ідентифікації та обліку із застосуванням
штрихових кодів. Товари, що надходять від виробників
до сучасних супер- та гіпермаркетів без етикеток зі
штриховими кодами, або не приймаються до реалізації
або купуються за нижчими цінами за умови їх перемаркування
на самому торговельному підприємстві.
Положення містить важливу норму, згідно з якою суб’єктам
підприємницької діяльності заборонено маркувати штриховими
кодами ЕАN.UCC товари, яким асоціацією товарної нумерації
«ЄАН-УКРАЇНА» або національними організаціями ЕАN інших
країн не було присвоєно ідентифікаційних номерів ЕАN.UCC
згідно з вимогами державних стандартів України, специфікацій
міжнародної асоціації ЕАN International та національної
асоціації «ЄАН-УКРАЇНА».
Виняток зроблено тільки для підприємств торгівлі. Їм
надано право самостійно присвоювати штрихові коди обмеженої
циркуляції (відоміші раніше під назвою «внутрішні штрихові
коди ЕАN») товарам, що надійшли до зазначених торговельних
підприємств без штрихових кодів, або таким, які перед
реалізацією споживачам перерозподіляються в менші ємкості,
перефасовуються, чи підлягають подрібненню.
Єдина умова, якої мають дотримуватися при цьому такі
підприємства, це — проводити маркування товарів штриховими
кодами відповідно до вимог державних стандартів та специфікацій
асоціації товарної нумерації «ЄАН-УКРАЇНА».
| Нова редакція Положення встановлює добровільність позначення продукції
штриховими кодами. Відтепер обов’язковому маркуванню штриховими
кодами підлягають лише ті товари, кодування яких передбачено законодавчими
актами України: алкогольні напої та тютюнові вироби, примірники
аудіовізуальних творів, лікарські засоби |