Статтею 222 Цивільного кодексу України конкретизовано
врахування обставин непереборної сили лише за конкретними
договорами шляхом припинення зобов’язання неможливістю
виконання, якщо вона викликана обставинами, за які боржник
не відповідає (ст. 210), та застосування при продовженні
термінів позовної давності (ст. 78).
Статтею 79 Конвенції Організації Об’єднаних Націй про
договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.80
р. передбачено звільнення учасників договору від відповідальності
за невиконання будь-якого зі своїх зобов’язань, якщо
буде доведено наявність обставин непереборної сили.
Тобто передбачається звільнення від відповідальності
будь-якого з учасників договору перед іншими учасниками
договору за невиконання своїх зобов’язань за наявності
форс-мажорних обставин.
Таким чином, нормами вищезазначених законодавчих актів
не передбачено звільнення учасників зовнішньоекономічного
договору, зокрема резидента України, від відповідальності
за недотримання ним вимог валютного законодавства внаслідок
обставин непереборної сили.
Законом № 185/94-ВР, який регулює порядок та механізм
здійснення розрахунків у іноземній валюті в зовнішньоекономічній
сфері, також не передбачено неповернення валютної виручки
чи ненадходження імпортованого товару або його частини
та незастосування штрафних санкцій внаслідок виникнення
форс-мажорних обставин.
Враховуючи викладене, наявність форс-мажорних обставин
не впливає на можливість продовження термінів розрахунків
у іноземній валюті в зовнішньоекономічній сфері та звільнення
резидентів України від відповідальності за порушення
термінів розрахунків відповідно до ст. 4 Закону № 185/94-ВР.