Відповідно до Закону України від 13.12.2001 р. № 2894-III
«Про тваринний світ» рибальство — це добування риби
та водних безхребетних. На території України згідно
із законодавством може здійснюватися промислове, любительське
та спортивне рибальство. Підприємствам, установам, організаціям
i громадянам у порядку спеціального використання об’єктів
тваринного світу надається право ведення промислового
рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на
промислових ділянках рибогосподарських водних об’єктів
та континентальному шельфі України. Правила рибальства,
об’єкти рибальства, порядок надання в користування рибогосподарських
водних об’єктів, а також вимоги щодо ведення рибного
господарства визначаються порядком, встановленим цим
Законом, та іншими нормативно-правовими актами. Згідно
зі ст. 18 Закону № 2894-III плата справляється за спеціальне
використання об’єктів тваринного світу, зокрема рибальство,
включаючи добування водних безхребетних тварин.
Єдині правила справляння плати за спеціальне використання
рибних та інших водних живих ресурсів, що є державною
власністю, встановлено Порядком справляння плати за
спеціальне використання рибних та інших водних живих
ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів
України від 06.04.98 р. № 449 i введеним в дію 01.04.98
р. (зі змінами та доповненнями, далі — Порядок).
Порядок деталізує Інструкція про порядок обчислення
та внесення платежів за спеціальне використання рибних
та інших водних живих ресурсів (далі — Інструкція),
затверджена спільним наказом Держкомрибгоспу України,
Мінекономіки України, Мінфіну України, Мінекобезпеки
України, ДПА України від 24.12.99 р. № 167/156/299/300/650
та зареєстрована в Мін’юсті України 14.01.2000 р. за
№ 17/4238.
Згідно з п. 2 Порядку до спеціального використання належать
усі види користування водними живими ресурсами (за винятком
любительського i спортивного рибальства у водоймах загального
користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням,
збиранням тощо) з природного середовища. Спеціальне
використання рибних та інших водних живих ресурсів здійснюється
підприємствами, установами, організаціями та громадянами
(далі — користувачами) за наявності дозволів (офіційних
документів, що засвідчують право користувача на спеціальне
використання водних живих ресурсів у межах отриманої
квоти) та за відповідну плату.
Розмір плати за спеціальне використання водних та інших
живих ресурсів користувачі обчислюють самостійно з урахуванням
виду ресурсів, нормативів плати, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України від 06.04.98 р. № 449 (у
редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2000
р. № 231), відповідно до Порядку i квоти вилову.
Квота спеціального використання водних живих ресурсів
— це частка ліміту, яка виділяється користувачу. Порядок
виділення квот регулює Інструкція про порядок спеціального
використання водних живих ресурсів, затверджена наказом
Мінекології та природних ресурсів України, Держкомрибгоспу
України від 10.02.2000 р. № 34/13 та зареєстрована в
Мін’юсті України 25.02.2000 р. за № 106/4327.
Пунктом 2.2 Інструкції передбачено обов’язкове подання
звітності користувачами рибних та інших водних живих
ресурсів до податкових органів. Користувач зобов’язаний
вести облік вилучених водних живих ресурсів наростаючим
підсумком з початку року та складати щокварталу в двох
примірниках розрахунок за встановленою формою згідно
з додатком до Інструкції. Один примірник розрахунку
подається до державного податкового органу за місцем
реєстрації користувача як суб’єкта господарської діяльності,
другий — до органу рибоохорони, в зоні діяльності якого
користувач здійснює вилучення водних живих ресурсів,
не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Водночас пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000
р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»
(зі змінами та доповненнями, далі — Закон № 2181-III)
визначено, що податкові декларації подаються за базовий
податковий (звітний) період, що дорівнює календарному
кварталу або календарному півріччю (у тому числі при
сплаті квартальних або піврічних авансових внесків),
протягом 40 календарних днів, наступних за останнім
календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Оскільки відповідно до п. 19.6 ст. 19 Закону № 2181-III
закони та інші нормативно-правові акти діють у частині,
що не суперечить нормам цього Закону, то платники мають
право подавати розрахунок протягом 40 календарних днів,
наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
Відповідно до п. 5 Порядку плата за спеціальне використання
рибних та інших водних живих ресурсів — це сума авансового
платежу за одержання користувачами квот вилову в розмірі
5 відсотків вартості квоти (вноситься користувачами
після отримання повідомлення Держкомрибгоспу України
про виділення квоти), щоквартальна плата за фактичний
вилов рибних та інших водних живих ресурсів із зменшенням
на суму авансового платежу i витрат на здійснені в попередніх
періодах рибоводно-меліоративні роботи та роботи з відтворення
рибних та інших водних живих ресурсів. Ця плата зараховується
до Державного бюджету України не пізніше 25 числа місяця,
наступного за звітним кварталом (п. 10 Порядку).
Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181-III
платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму
податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій
декларації, протягом десяти календарних днів, наступних
за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого
пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової
декларації.
Враховуючи норму п. 19.6 ст. 19 Закону № 2181-III, у
якому зазначено, що закони та інші нормативно-правові
акти діють у частині, що не суперечить нормам цього
Закону, платники мають право сплачувати плату за спеціальне
використання рибних та інших водних живих ресурсів протягом
50 календарних днів, наступних за останнім календарним
днем звітного кварталу.
Щодо пільг, то п. 4 Порядку визначено, що плата за спеціальне
використання рибних та інших водних живих ресурсів не
справляється:
з користувачів, які використовують рибні та інші водні
живі ресурси для подальшого відтворення, в тому числі
штучного, інтродукції, акліматизації та реакліматизації,
здійснюють вилучення рибних та інших водних живих ресурсів
під час проведення науково-дослідних, контрольних, меліоративних
та інших ловів, пов’язаних з природоохоронною діяльністю
та поліпшенням довкілля, а також ловів, пов’язаних з
проведенням дослідно-конструкторських робіт зі створення
нових конструкцій знарядь лову;
зі спеціальних господарств, що займаються розведенням
та вирощуванням рибних та інших водних живих ресурсів
у переданих їм у користування водних об’єктах.
У разі спеціального використання рибних та інших водних
живих ресурсів, для яких не встановлено лімітів (квот)
на їх спеціальне використання, а також коли вилов зазначених
ресурсів здійснюється без квотування в межах загального
ліміту, розмір плати обчислюється за нормативами плати
та фактичними обсягами вилову в звітному періоді. В
таких випадках плата справляється щокварталу.
Справляння плати здійснюється після отримання в установленому
порядку користувачами квот на спеціальне використання
рибних та інших водних живих ресурсів. Квоти визначає
Державний департамент рибного господарства України шляхом
поділу ліміту на частки між користувачами. У разі неповного
використання квоти вилову рибних та інших водних живих
ресурсів внесена за них авансова плата не повертається.
Якщо неповне використання квоти пов’язано зі стихійним
лихом та іншими обставинами, що виникли не з вини користувачів,
плата за невикористану із зазначених причин частку квоти
не справляється.
У податковому обліку плата за спеціальне використання
рибних та інших водних живих ресурсів у межах установлених
лімітів (квот) включається до складу валових витрат.
Якщо одночасно здійснюється спеціальне використання
декількох видів водних живих ресурсів, плата обчислюється
за кожний вид окремо.
Обчислення плати за декількома видами водних живих ресурсів,
у тому числі віднесеними до крупного i дрібного частика,
не розподіленого за видами риб, здійснюється за видом,
що переважає в уловах.
Для заліку витрат на здійснені в попередніх періодах
рибоводно-меліоративні роботи та роботи з відтворення
водних живих ресурсів користувачі подають до державних
податкових органів разом із розрахунком платежів за
спеціальне використання водних живих ресурсів, зазначеним
у п. 2.2 Інструкції, документ за встановленою формою,
що підтверджує виконання користувачем рибоводно-меліоративних
робіт, робіт з відтворення водних живих ресурсів.
Щодо штрафних санкцій, то слід зазначити, що внесення
плати за спеціальне використання рибних та інших водних
живих ресурсів не звільняє користувачів від сплати штрафів
та відшкодування збитків, заподіяних унаслідок порушення
вимог законодавства. За перевищення квоти вилову користувачі
несуть відповідальність згідно з правилами рибальства.
Відповідальність платників, які не подають податкової
декларації протягом 40 календарних днів, наступних за
останнім календарним днем звітного кварталу, передбачена
пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III. При порушенні
цього строку платники сплачують штраф у розмірі десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне
таке неподання або його затримку (170 грн.).
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми
податкового зобов’язання протягом 50 календарних днів,
наступних за останнім календарним днем звітного кварталу,
такий платник податку відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1
ст. 17 Закону № 2181-III зобов’язаний сплатити штраф
у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім
днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов’язання, — у розмірі десяти відсотків такої суми;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно,
наступних за останнім днем граничного строку сплати
узгодженої суми податкового зобов’язання, — у розмірі
двадцяти відсотків такої суми;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних
за останнім днем граничного строку сплати узгодженої
суми податкового зобов’язання, — у розмірі п’ятдесяти
відсотків такої суми.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому
підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки
незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені
у підпунктах 17.1.1 — 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Крім того, за затримку сплати платежу відповідно до
ст. 16 Закону № 2181-III пеня нараховується на суму
податкового боргу із розрахунку 120 відсотків річних
облікової ставки Нацбанку України, діючої на день виникнення
такого податкового боргу або на день його (його частини)
погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок
є більшою, за кожний календарний день прострочення у
його сплаті.
Згідно з п. 11 ст. 11 Закону України від 04.12.90 р.
№ 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»
(в редакції Закону України від 24.12.93 р. № 3813-XII,
зі змінами та доповненнями) на керівників та інших посадових
осіб підприємств, установ, організацій за несвоєчасне
подання платіжних доручень на перерахування належних
до сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) органи
державної податкової служби мають право накладати адміністративні
штрафи, а саме: від п’яти до десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені
особою, яку протягом року було піддано адміністративному
стягненню за відповідне правопорушення, — від десяти
до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підпунктом 60 ст. 9 Закону України від 01.06.2000 р.
№ 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської
діяльності» (зі змінами та доповненнями) визначено,
що діяльність, пов’язана з промисловим виловом риби
на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім
внутрішніх водойм (ставків) господарств, підлягає ліцензуванню.
На виконання цієї норми наказом Держкомітету України
з питань регуляторної політики та підприємництва, Мінагропрому
України від 14.11.2001 р. № 132/336 затверджено ліцензійні
умови провадження господарської діяльності, пов’язаної
з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських
водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств,
зареєстровані в Мін’юсті України 29.11.2001 р. за №
995/6186. Ці ліцензійні умови встановлюють кваліфікаційні,
організаційні, технологічні та інші вимоги до провадження
господарської діяльності, пов’язаної з промисловим виловом
риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм,
крім внутрішніх водойм (ставків) господарств.
Контроль за достовірністю звітних даних про обсяги використання
рибних та інших водних живих ресурсів здійснюють органи
рибоохорони Державного департаменту рибного господарства
України.
Контроль за правильністю обчислення, повнотою i своєчасністю
внесення плати за спеціальне використання рибних та
інших водних живих ресурсів здійснюють органи державної
податкової служби.
Слід зазначити, що любительське i спортивне рибальство,
а саме: лов (добування) риби, водних безхребетних i
збирання водних рослин знаряддями лову в спеціально
визначених для цього водоймах (їх ділянках) з метою
особистого споживання за умови дотримання встановлених
правил рибальства та водокористування регулює Інструкція
про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне
використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського
i спортивного рибальства, затверджена наказом Держкомрибгоспу
України від 15.02.99 р. № 19 та зареєстрована в Мін’юсті
України 28.04.99 р. за № 270/3563 (зі змінами та доповненнями).
Отже, справляння плати за спеціальне використання водних
живих ресурсів, раціональне використання та регулювання
їх чисельності — невід’ємна складова заходів, спрямованих
на збереження, відтворення i використання об’єктів тваринного
світу та навколишнього природного середовища.