Закон України від 17.12.98 р. № 320-XIV «Про фіксований сільськогосподарський
податок» (зі змінами та доповненнями; далі — Закон № 320-XIV) введено з метою
спрощення механізму нарахування та сплати сільськогосподарськими товаровиробниками
податків i зборів (обов’язкових платежів), зниження
податкового тиску для зазначеної категорії платників i на цій основі — забезпечення
стимулювання раціонального використання землі, нарощування обсягів виробництва
сільськогосподарської продукції. Закон № 320-ХІV набрав чинності з 1 січня 1999
р. i діятиме до 1 січня 2004 р.
Відповідно до Закону України від 03.02.99 р. № 414 «Про внесення змін до статті 9 Закону України «Про фіксований
сільськогосподарський податок» протягом 1999
— 2000 рр. діяв мораторій на сплату 30% коштів від фіксованого сільськогосподарського
податку (далі — ФСП) до місцевого бюджету, тобто кошти від сплати цього податку
надходили на обов’язкове державне пенсійне страхування (68%) та на обов’язкове
соціальне страхування (2%). З 1 січня 2001 р. платники податку перераховують
суму ФСП у
повному обсязі (100%) на окремий рахунок відділень Держказначейства України
у районах за місцем розташування земельної ділянки.
Нарахування цього податку здійснюється за формою, яка є додатком до Порядку
розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та заповнення форми розрахунку,
затвердженого наказом ДПА України від 27.04.99 р. № 230.
Розрахунок ФСП здійснюється на рік з розподілом по місяцях та подається платником
до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки
та за місцем реєстрації платника.
Сплата податку провадиться щомісяця у розмірі третини суми податку, визначеної
на кожний квартал, від річної суми ФСП у таких розмірах: у I та II кварталах
— по 10%, у III кварталі — 50%, у IV кварталі — 30%, що пов’язано зі специфікою
сільськогосподарського виробництва.
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 43 ЛИСТОПАД 2002 року