Згідно зі ст. 1 Закону України від 15.09.95 р. № 324/95-ВР «Про туризм» туристична
діяльність — це діяльність із надання різноманітних туристичних послуг відповідно
до вимог цього Закону та інших актів законодавства України; туристичні послуги
— послуги суб’єктів туристичної діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного,
інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту,
побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів; суб’єкти туристичної
діяльності — підприємства, установи, організації незалежно від форм власності,
фізичні особи, що зареєстровані в установленому чинним законодавством України
порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов’язаної з наданням туристичних
послуг.
Згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону № 334/94-ВР матеріальні та нематеріальні активи,
а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях,
крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, є товаром.
Згідно з п. 1.31 цієї ж статті будь-які операції, що здійснюються згідно з
договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами,
які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію,
незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів
є продажем товарів.
Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії,
схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів,
які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Отже, в даному випадку ТОВ «Автотехпром», що не має ліцензії на здійснення
діяльності, пов’язаної з наданням туристичних послуг, та не є суб’єктом туристичної
діяльності, не надає туристичних послуг, тобто здійснює не туристичну діяльність,
а продаж раніше придбаних ним путівок як товару.
Щодо другого запитання, то згідно з п. 1.19 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська
операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги)
у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення
взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів
на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг),
є товарообмінною. Така операція є операцією особливого виду, порядок оподаткування
якої визначено пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, згідно з яким доходи
та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються платником
податку виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні
ціни.
Окрім того, відповідно до пп. 11.3.4 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою
збільшення валового доходу у разі здійснення бартерних (товарообмінних) операцій
вважається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата відвантаження товарів,
а для робіт (послуг) — дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником
податку; або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного
отримання результатів робіт (послуг) платником податку. Згідно з пп. 11.2.3
п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР для товарообмінних (бартерних) операцій датою
збільшення валових витрат є дата здійснення заключної (балансуючої) операції,
що здійснюється після першої операції, визначеної згідно з пп. 11.3.4 цієї статті.
Таким чином, отримуючи путівки (з метою подальшого продажу) як розрахунок за
відвантажену продукцію, підприємство має право включити до складу валових витрат
вартість придбаних путівок як витрати за товарообмінною операцією, з урахуванням
правил, установлених пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 та пп.
11.3.4 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР.
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 44 ЛИСТОПАД 2002 року