Відповідно до ст. 235 КЗпП у разі винесення рішення про поновлення на роботі
орган, що розглядає трудовий спір, одночасно вирішує вимоги про виплату працівнику
середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час
виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік. Якщо заява
про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника,
орган, що розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку
за весь час вимушеного прогулу.
У разі поновлення працівника на роботі згідно з наказом керівника підприємства,
виданого на підставі рішення суду, підприємство визначає середній заробіток
за час вимушеного прогулу, із його суми повинен бути утриманий i прибутковий
податок з громадян на загальних підставах.
Виходячи з того, що об’єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (ст. 2 Декрету № 13-92), за доходами працівника (включаючи, зокрема, середній заробіток за місяці вимушеного прогулу, суми, отримані громадянином як відшкодування завданих моральних збитків), визначеними в межах одного календарного року, підприємство провадить перерахунок податку із сукупного річного оподатковуваного доходу поновленого на роботі працівника, тобто окремо за кожний з календарних років, у яких нараховувався середній заробіток за вимушений прогул.
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 44 ЛИСТОПАД 2002 року