Відповідно до Інструкції про порядок надання Комітетом з питань народної i нетрадиційної
медицини при МОЗ України спеціального дозволу для провадження медичної діяльності
в галузі народної i нетрадиційної медицини, затвердженої наказом МОЗ України
від 10.08.2000 р. № 195, зареєстрованим у Мін’юсті України 28.02.2001 р. за
№ 150/5341, народна медицина — це сума всіх знань i практичних методів, що застосовуються
для діагностики, профілактики i ліквідації порушень фізичної та психічної рівноваги,
які спираються винятково на практичний досвід та спостереження, що передаються
з покоління в покоління як в усній, так i в письмовій формі.
Відповідно до п. 26 ст. 9 Закону № 1775-III ліцензуванню підлягає господарська
діяльність з медичної практики.
Згідно зі ст. 8 Закону № 1775-III суб’єкт господарювання повинен провадити певний
вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених
для цього виду діяльності ліцензійних умов.
Пунктом 1.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної
практики, затверджених спільним наказом Держкомітету України з питань регуляторної
політики та підприємництва i МОЗ України від 16.02.2001 р. № 38/63, зареєстрованим
у Мін’юсті України 02.03.2001 р. за № 189/5380, визначено, що медична практика
— це діяльність, пов’язана з комплексом спеціальних заходів, спрямованих на
поліпшення здоров’я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням
та інвалідності, на діагностику, допомогу особам з гострими i хронічними захворюваннями
й реабілітацію хворих та інвалідів, що здійснюється особами, які мають спеціальну
освіту.
З урахуванням вищевикладеного, суб’єкту господарювання необхідно отримати ліцензію
на медичну практику в галузі народної медицини.
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 44 ЛИСТОПАД 2002 року