К О М Е Н Т А Р
Коли розлучаються двоє...
Як своє забрати з собою
Нова норма: Верховна Рада України ухвалила Сімейний кодекс
України ( 2947-14 ) (далі - СК). Див. ( n0054697-02, n0055697-02 )
Це означає, що з Нового року подружжя матиме нові і значно
детальніше регламентовані порівняно з чинним Кодексом про шлюб та
сім'ю ( 2006-07 ) (далі - КШС) права та обов'язки. Ідеться
насамперед про особисті немайнові права та обов'язки подружжя,
право особистої приватної власності дружини та чоловіка, право
спільної сумісної власності подружжя, права та обов'язки подружжя
з утримання (статті 49-91).
Серед таких особистих немайнових прав уперше закріплено право
дружини на материнство і право чоловіка на батьківство.
Передбачено, що небажання чоловіка мати дитину чи його нездатність
до її зачаття, так само і відмова дружини від народження дитини
або нездатність її народити може бути причиною розірвання шлюбу.
Загалом же серед досить широкого кола цих нових прав і
обов'язків - обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю (не тільки
матеріально, а передусім через побудову сімейних відносин на
почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги,
відповідальності за свою поведінку), а також право дружини та
чоловіка на повагу до своєї індивідуальності, фізичний та духовний
розвиток, зміну прізвища, розподіл обов'язків та спільне вирішення
питань життя сім'ї, особисту свободу. Останнє, наприклад, включає
право дружини і чоловіка на вибір місця свого проживання та на
припинення шлюбних відносин. Примушування до припинення шлюбних
відносин чи до їх збереження, у т.ч. примушування до статевого
зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, означає
порушення права дружини чи чоловіка на особисту свободу з
відповідними наслідками. Один з найсуворіших - притягнення до
кримінальної відповідальності за згвалтування (ст. 152 КК
( 2002-05 ) або примушування до вступу в статевий зв'язок
(ст. 154 КК України).
На відміну від чинного КШС ( 2006-07 ), у якому закладено
норму про роздільне майно подружжя, СК ( 2947-14 ) передбачає
новий вид майна - особисту приватну власність окремо як дружини,
так і чоловіка. Тобто до майна, набутого кожним з них до шлюбу або
ж під час спільного проживання за договором дарування чи у спадок,
прирівнюється і майно, набуте дружиною або чоловіком у шлюбі, але
за кошти, які належали їй або йому особисто. Принципово по-іншому,
порівняно з КШС ( 2006-07 ), новий закон вирішує проблему
правового режиму коштовностей (щоб не вийшло, як у скупої жони при
поділі майна: це не дам, це не дам, а оце не твоє). Якщо чинний
нині КШС ( 2006-07 ) не визнає роздільним майном кожного з
подружжя коштовності (каблучки, годинники тощо), придбані під час
шлюбу на спільні кошти, то СК ( 2947-14 ) встановлює, що особистою
приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального
користування, у т.ч. коштовності (навіть коли вони придбані за
спільні кошти подружжя).
І навпаки, крім цих речей індивідуального користування,
новий СК ( 2947-14 ) (ст. 69) вказує, що кожна інша річ, набута за
час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності.
і не має значення, що в одного з подружжя з поважної причини
(навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми,
хвороба тощо) не було самостійного заробітку (доходу). Такою
спільною власністю подружжя вважаються будь-які речі, заробітна
плата, пенсія, інші доходи, одержані кимось із них і внесені до
сімейного бюджету або на особистий рахунок у банківську (кредитну)
установу. Цікаво також, що, розірвавши шлюб, кожен з "розбитої"
пари не втрачає права на спільну сумісну власність на таке майно.
Так само незалежно від розірвання шлюбу дружина і чоловік мають
право на поділ цього майна. Процедура визначається законом.
До речі, за загальним правилом (ст. 74 СК ( 2947-14 ) право
спільної сумісної власності на майно, набуте під час спільного
проживання, виникає також у жінки та чоловіка, які проживають
однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Звертаємо увагу, що СК ( 2947-14 ) закріплює право одного з
подружжя на утримання, і реалізується воно через обов'язок дружини
та чоловіка у визначених законом випадках матеріально утримувати
одне одного. Причім права особи на утримання не припиняє факт
розірвання шлюбу. Утримання передбачене в натуральній або грошовій
формі добровільно, у т.ч. на договірних умовах, а також за
рішенням суду (виплата аліментів).
Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно
поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став
непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину.
Для довідки: СК ( 2947-14 ) ухвалено парламентом 10 січня
2002 р. Він набирає чинності з 1 січня 2003 р. З повним його
текстом можна ознайомитися в "Голосі України" за 26 лютого ц.р.