Упродовж 12 років із моєї зарплати утримували 2% зборів на
пенсійне страхування, маю 46 років трудового стажу, а пенсію
призначили нарівні з продавцем насіння. Куди поділася особисто
мною зароблена заробітна плата? Де та турбота про пенсіонерів, про
яку постійно говорять?
А.Тараненко,
м. Новомосковськ Дніпропетровської обл.
Відповідь. В Україні історично склалась однорівнева солідарна
система пенсійного забезпечення, яка тривалий час загалом
задовольняла потреби суспільства. В умовах розвитку ринкових
відносин і на тлі об'єктивного процесу старіння населення (що, до
речі, притаманно країнам Європи) така система не може ефективно
виконувати покладені на неї соціально-економічні функції. Вона не
забезпечує громадянам адекватного заміщення пенсією заробітку,
втраченого через старість, і не спроможна запобігти бідності серед
людей похилого віку. Внаслідок цього чинною пенсійною системою
незадоволені як платники пенсійних внесків, так і переважна
більшість пенсіонерів.
Обмеження максимального розміру пенсій, які призначаються
відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ), призводить до того, що дві третини колишніх
працівників одержують майже однакові пенсії. Нині максимальна
трудова пенсія (141,9 грн.) перевищує мінімальну разом із цільовою
грошовою допомогою (86,9 грн.) тільки на 55 грн. Це викликає
цілком справедливе невдоволення громадян, котрі все життя
добросовісно працювали і не отримали адекватного відображення
їхнього трудового внеску в тій пенсії, що їм виплачується. Певна
річ, ні працівники, ні їхні роботодавці за таких обставин не
будуть зацікавлені в сплаті пенсійних внесків, а в суспільстві
прогресуватимуть споживацькі настрої.
Суттєвий елемент соціальної несправедливості чинної пенсійної
системи - відсутність правових і фінансових механізмів закріплення
права власності громадян на пенсійні внески (частину пенсійних
внесків), які вони сплачують. Це, в свою чергу, не дає змоги
накопичувати та успадковувати пенсійні заощадження спадкоємцями
платника внесків у разі його передчасної смерті. Виправити це у
межах лише солідарної системи неможливо навіть після запровадження
персоніфікованого обліку пенсійних внесків, оскільки він
передбачає фіксацію прав щодо майбутнього розміру пенсії, а не
встановлення прав власності на зроблені пенсійні внески. Від цього
найбільше втрачають представники найбідніших прошарків населення,
оскільки, зазвичай, вони помирають раніше від забезпечених і
протягом коротшого періоду одержують пенсії. Сплачені ними
пенсійні внески втрачаються, бо не є їхньою власністю і не можуть
бути успадковані членами сім'ї, а пенсія, що призначається в разі
втрати годувальника, не зіставна із сумою сплачени внесків.
Обчислення розмірів пенсій на основі заробітку за останні два
роки несправедливе щодо найбідніших верств населення. Працівники з
їх числа мають менше шансів перейти перед пенсією на
високооплачувану роботу, роботу за суміщенням або сумісництвом,
зробити маніпуляції із заробітком, штучно його завищити тощо. До
таких дій здебільшого вдаються більш забезпечені працівники,
використовуючи кращі особисті зв'язки з керівниками підприємств і
організацій. Крім того, ця ситуація стимулює тенденції до
зловживань і фальсифікації документів, що підтверджують розміри
заробітку за означений період.
Процедури призначення і перерахунку пенсій складні. Чинна
пенсійна система побудована на більш як 20 законодавчих актах і
низці нормативних документів. Це викликає непорозуміння, недовіру
і, як наслідок, - чимало нарікань.
Чинною пенсійною системою передбачено необгрунтовано великі
масштаби перерозподілу коштів Пенсійного фонду на користь деяких
категорій пенсіонерів, вона не забезпечує рівності прав громадян
на захист у старості, а тому є соціально несправедливою,
суперечить основним принципам Конституції України ( 254к/96-вр ),
засадам правової держави та соціально орієнтованої ринкової
економіки.
Усі перелічені обставини свідчать про невідворотність і
нагальність кардинальної "реконструкції" чинної пенсійної системи,
застосування якісно нових підходів до її побудови та
функціонування. Відмова від пенсійної реформи, зволікання з її
проведенням неминуче призведе або до потреби в підвищенні рівня
пенсійних внесків, запровадженні додаткових платежів, збільшенні
"податкового" навантаження на економіку або до зниження розмірів
пенсій, несвоєчасної їх виплати, що остаточно дискредитує пенсійну
систему, не дозволить трансформувати економічне зростання в
підвищення життєвого рівня (і не лише пенсіонерів), призведе до
загострення соціальних проблем.
Кінцевим результатом трансформації пенсійної системи має бути
забезпечення належного рівня життя населення похилого віку на
засадах соціальної справедливості, гармонізації відносин між
поколіннями та сприяння економічному зростанню.
Реформування пенсійної системи має провадитись на системних
засадах, перевірених досвідом інших країн та адаптованих до
українських умов, а саме:
- соціальної справедливості, прийнятності, розуміння й
підтримки реформи широкими верствами населення;
- свободи вибору та підвищення зацікавленості,
відповідальності громадян за свій добробут у старості;
- економічної обгрунтованості та фінансової спроможності,
стабільності пенсійної системи;
- сприяння зростанню національних заощаджень;
- захищеності від політичних ризиків.
Пенсійні системи в широкому розумінні та контексті
цивілізованого розвитку вдосконалюються практично в усіх країнах
світу з високорозвинутими суспільними відносинами. Зумовлено це
загальною причиною - старінням населення. Тому, крім підвищення
пенсійного віку, запроваджуються інші, побудовані на принципово
нових засадах, системи пенсійного забезпечення, що диверсифікують
ризики і послаблюють їхній вплив.
З цією метою у світовій практиці дедалі ширше використовують
багаторівневу систему пенсійного забезпечення, що має три
складові - солідарну (перший рівень), обов'язкову накопичувальну
(другий рівень) та додаткову або добровільну накопичувальну (треті
рівень). Таке поєднання трьох складових зберігає соціальні
гарантії і забезпечує фінансову стабільність пенсійної системи.
Якщо солідарна система у фінансовому плані вразлива до
демографічних чинників, то накопичувальна - навпаки. Солідарна
складова враховує інтереси малозабезпечених прошарків населення,
накопичувальна - створює умови для пенсійних заощаджень
громадянами, дає змогу зберегти після виходу на пенсію звичний
рівень життя. Особливо це стосується громадян з високим рівнем
доходів.
Змішана (солідарно-накопичувальна) пенсійна система для
України є найприйнятнішим варіантом. Солідарна система має
зберігати функції запобігання бідності серед осіб похилого віку.
Із солідарної системи має бути забезпечено виплату пенсій за
віком; за інвалідністю (крім пенсій за інвалідністю, зумовленою
нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням); у
разі втрати годувальника та виплату допомоги на поховання.
Головною метою запровадження накопичувальної складової
пенсійної системи є підвищення розміру пенсій за рахунок доходу,
одержаного від інвестування частини пенсійних внесків громадян.
При цьому накопичення пенсійних коштів має відбуватись як шляхом
обов'язкового пенсійного страхування, так і додаткових
(добровільних) пенсійних заощаджень.
На початкових етапах реформи пенсійне забезпечення осіб, які
не братимуть участі в обов'язковій накопичувальній системі,
провадитиметься за рахунок коштів солідарної системи.
Унаслідок реформи буде впроваджено багаторівневу пенсійну
систему, побудовану на засадах соціальної справедливості,
солідарності поколінь та соціального страхування. Це розширить
можливості для підвищення добробуту людей похилого віку й
зміцнення потенціалу економічного зростання.
Створення адекватної ринковій економіці пенсійної системи
підвищить рівень відповідальності громадян за свою долю,
спонукатиме їх залишати частину зароблених коштів на старість,
допоможе подолати патерналістські настрої й очікування, швидше
адаптуватися до нових умов життя.
Багаторівнева пенсійна система - це шлях до поступового
зближення співвідношення між середніми розмірами пенсій і
заробітної плати - з 34 до 65%. Буде усунуто чинники соціальної
несправедливості, перерозподілу коштів Пенсійного фонду на користь
пільгових категорій. Доходи пенсіонерів перевищать прожитковий
мінімум.
Пенсійна реформа адресується не лише старшому поколінню, а й
молоді, яка набуває завдяки цьому впевненості в своєму
майбутньому.
Реформована пенсійна система стане могутнім джерелом
довготривалих інвестицій в економіку країни. Протягом десяти років
їхні обсяги можуть досягти близько 25 млрд.грн. Це сприятиме
розширенню зайнятості, зростанню доходів громадян і зміцненню
фінансової бази пенсійної системи.
Подальше блокування пенсійної реформи мало б негативні
наслідки для держави і людей, законсервувало б неприпустимо
низький рівень пенсійного забезпечення. Спроби підвищити пенсії до
рівня 50-60% заробітної плати без пенсійної реформи і
запровадження багаторівневої пенсійної системи лише збільшенням
нарахувань на фонд оплати праці до 60-70% будуть непосильним
тягарем для економіки.
Кабінетом Міністрів України підготовлено і надіслано до
Верховної Ради України два основних законопроекти з пенсійного
реформування - "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення".
Консультацію підготував начальник відділу управління
пенсійного забезпечення Міністерства праці та соціальної політики
України І.Багнюк.