ЗАКОН УКРАЇНИ
Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом
Цей Закон регулює відносини у сфері запобігання та протидії
запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним
шляхом, та спрямований на боротьбу з фінансуванням тероризму.
Розділ I.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
доходи - це будь-яка економічна вигода, одержана внаслідок
вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передує
легалізації (відмиванню доходів), яка може складатися з
матеріальної власності чи власності, що виражена в правах, а так
само включає рухоме чи нерухоме майно та документи, які
підтверджують право на таку власність або частку в ній;
суспільно небезпечне протиправне діяння, що передує
легалізації (відмиванню) доходів, діяння, за яке Кримінальним
кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі
на строк три і більше років (за виключенням діянь, передбачених
статтями 207, 212 Кримінального кодексу України) або яке
визнається злочином за кримінальним законом іншої держави, і за
таке ж саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним
кодексом України, та внаслідок вчинення якого є незаконно одержані
доходи;
легалізація (відмивання) доходів - вчинення дій, визначених
статтею 2 цього Закону, з метою надання правомірного вигляду
володінню, користуванню або розпорядженню доходами або дій,
спрямованих на приховування джерел походження таких доходів;
фінансова операція - будь-яка операція, пов'язана із
здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою
суб'єкта первинного фінансового моніторингу, зокрема:
внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу);
переказ грошей з рахунку на рахунок;
обмін валюти;
надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів
та інших видів фінансових активів;
надання або отримання позики або кредиту;
страхування (перестрахування);
надання фінансових гарантій та зобов'язань;
довірче управління портфелем цінних паперів;
фінансовий лізинг;
здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження)
державної та іншої грошової лотереї;
надання послуг з випуску, купівлі, продажу і обслуговування
чеків, векселів, платіжних карток, грошових поштових переводів та
інших платіжних інструментів;
відкриття рахунку;
обов'язковий фінансовий моніторинг - це сукупність заходів
спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань
фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових
операцій, що надається суб'єктами первинного фінансового
моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації
відповідно до законодавства України;
внутрішній фінансовий моніторинг - діяльність суб'єктів
первинного фінансового моніторингу по виявленню, відповідно до
цього Закону, фінансових операцій, що підлягають обов'язковому
фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, що можуть
бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів.
Стаття 2. Дії, які відносяться до легалізації (відмивання)
доходів
До легалізації (відмивання) доходів цим Законом відносяться
дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного
походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі
кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження,
переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів
або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були
доходами.
Стаття 3. Сфера застосування Закону
Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців
та осіб без громадянства, а також юридичних осіб, їх філії,
представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують
здійснення фінансових операцій на території України, а також поза
її межами відповідно до міжнародних договорів України.
Розділ II.
СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ
Стаття 4. Система та суб'єкти фінансового моніторингу
Система фінансового моніторингу складається з двох рівнів -
первинного та державного.
Суб'єктами первинного фінансового моніторингу є:
банки, страхові та інші фінансові установи;
платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові
та клірингові установи;
товарні, фондові та інші біржі;
професійні учасники ринку цінних паперів;
інститути спільного інвестування;
гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять
будь-які лотереї;
підприємства, організації, які здійснюють управління
інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами;
підприємства і об'єднання зв'язку, інші некредитні
організації, які здійснюють переказ грошових коштів;
інші юридичні особи, які відповідно до законодавства
здійснюють фінансові операції.
Суб'єктами державного фінансового моніторингу є:
центральні органи виконавчої влади та Національний банк
України, які відповідно до закону виконують функції регулювання та
нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення
фінансових операцій;
спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань
фінансового моніторингу - урядовий орган державного управління,
який діє у складі Міністерства фінансів України (далі -
Уповноважений орган).
Стаття 5. Завдання та обов'язки суб'єкта первинного
фінансового моніторингу
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі та на
виконання цього Закону зобов'язаний:
проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову
операцію, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до цього
Закону, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний), на
підставі наданих в установленому порядку документів або за
наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи
потребує уточнення;
забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що
відповідно до цього Закону підлягають фінансовому моніторингу;
надавати Уповноваженому органу інформацію про фінансову
операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, не
пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту її реєстрації;
сприяти працівникам Уповноваженого органу у проведенні
аналізу фінансових операцій, що підлягають обов'язковому
фінансовому моніторингу;
надавати відповідно до законодавства додаткову інформацію на
запит Уповноваженого органу, пов'язану з фінансовими операціями,
що стали об'єктом фінансового моніторингу, в тому числі таку, що
становить банківську та комерційну таємницю, не пізніше, ніж
протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту;
сприяти суб'єктам державного фінансового моніторингу з
питань проведення аналізу фінансових операцій, що підлягають
фінансовому моніторингу;
вживати заходів щодо запобігання розголошенню (у тому числі
особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка)
інформації, яка надається Уповноваженому органу, та іншої
інформації з питань фінансового моніторингу (в тому числі про факт
подання такої інформації);
зберігати документи, які стосуються ідентифікації осіб,
якими здійснено фінансову операцію, що згідно з цим Законом
підлягає фінансовому моніторингу, та всю документацію про
здійснення фінансової операції протягом п'яти років після
проведення такої фінансової операції.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу встановлює
процедуру проведення такого моніторингу та призначає працівника,
відповідального за його проведення.
Відповідальний працівник має бути незалежним у своїй
діяльності і підзвітним тільки керівнику суб'єкта первинного
фінансового моніторингу та зобов'язаний не рідше одного разу на
місяць інформувати керівника про виявлені фінансові операції, що
підлягають фінансовому моніторингу, та заходи, які були вжиті, у
тому числі щодо:
розробки та постійного поновлення правил внутрішнього
фінансового моніторингу і програм його здійснення з урахуванням
вимог чинного законодавства та нормативних актів Уповноваженого
органу;
підготовки персоналу щодо виявлення фінансових операцій, що
підлягають фінансовому моніторингу відповідно до цього Закону,
шляхом проведення освітніх та практичних заходів;
забезпечення проведення внутрішнього фінансового
моніторингу.
Стаття 6. Ідентифікація осіб, що здійснюють фінансові
операції
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі
наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів
ідентифікує осіб, які здійснюють фінансові операції, що згідно з
цим Законом підлягають фінансовому моніторингу.
З метою ідентифікації резидентів визначаються:
для фізичних осіб прізвище, ім'я та по батькові, дата
народження, серія та номер паспорта (або іншого документа, який
посвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, місце
проживання, ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром
фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів;
для юридичних осіб найменування, юридична адреса, документи
про підтвердження державної реєстрації (включаючи установчі
документи, інформацію щодо посадових осіб та їх повноважень тощо),
ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром
підприємств та організацій України, реквізити банку, в якому
відкрито рахунок, та номер банківського рахунку.
З метою ідентифікації нерезидентів визначаються:
для фізичних осіб прізвище, ім'я, по батькові (у разі його
наявності), дата народження, серія та номер паспорта (або іншого
документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, що його
видав, громадянство, місце проживання або тимчасового перебування;
для юридичних осіб повне найменування, місцезнаходження та
реквізити банку, у якому відкрито рахунок, і номер банківського
рахунку.
Ідентифікація особи не є обов'язковою у разі:
здійснення фінансової операції особами, що раніше були
ідентифіковані;
укладення угод між банками, зареєстрованими в Україні.
У разі коли виникає сумнів стосовно того, чи особа діє
самостійно або як представник іншої особи, така особа зобов'язана
на вимогу суб'єкта первинного фінансового моніторингу надати
відповідне документальне підтвердження та документи, необхідні для
ідентифікації особи, яку він представляє.
Стаття 7. Право суб'єкта первинного фінансового моніторингу
відмовитися від забезпечення здійснення фінансової операції
Перед або після здійснення фінансової операції суб'єкт
первинного фінансового моніторингу з'ясовує можливість віднесення
її до фінансової операції, що відповідно до цього Закону підлягає
фінансовому моніторингу. У разі виявлення такої фінансової
операції, вона підлягає реєстрації відповідним суб'єктом
первинного фінансового моніторингу. Для цього в реєстрі фіксується
особа, що здійснює фінансову операцію, вид фінансової операції та
підстави для її здійснення, дата та сума. Порядок реєстрації
фінансової операції, що відповідно до цього Закону підлягає
фінансовому моніторингу, встановлюється для банків - Національним
банком України, а для інших суб'єктів фінансового моніторингу -
Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право
відмовитися від забезпечення здійснення фінансової операції у разі
встановлення, що ця фінансова операція містить ознаки такої, що
згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу, та
зобов'язаний ідентифікувати і повідомити Уповноважений орган про
осіб, що здійснюють зазначену фінансову операцію, та її характер.
У разі коли норма цього Закону чи іншого нормативно-
правового акта, виданого на підставі цього Закону, або така, що
регулює чи пов'язана з регулюванням відносин, які є предметом
цього Закону, або коли положення різних нормативно-правових актів
припускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків
юридичних та фізичних осіб у відносинах з суб'єктами первинного
та/або державного фінансового моніторингу, внаслідок чого є
можливість як застосування фінансового моніторингу, так і його
незастосування, відповідне рішення повинно прийматися на користь
зазначених юридичних та фізичних осіб. Це положення застосовується
також для вирішення питання про відповідальність суб'єктів
первинного фінансового моніторингу за належне чи неналежне
застосування цього Закону.
У разі коли суб'єкти первинного та/або державного
фінансового моніторингу мають як інформацію щодо наявності ознак,
що можуть свідчити про здійснення легалізації (відмивання)
доходів, так і інформацію щодо відсутності таких ознак чи
інформацію про неналежне віднесення фінансових операцій до таких,
що мають такі ознаки та/або інформацію стосовно наявності ознак,
що можуть свідчити про здійснення легалізації (відмивання) доходів
не в прямій і однозначній формі, не спростовують зазначену
протилежну інформацію або таке спростування потребує додаткових
доказів, експертиз, інформації тощо, ознаки, що можуть свідчити
про здійснення легалізації (відмивання) доходів вважаються не
доведеними, фінансовий моніторинг не застосовується, а юридичні та
фізичні особи, суб'єкти первинного та державного фінансового
моніторингу не несуть відповідальності за легалізацію (відмивання)
доходів.
Стаття 8. Надання інформації про фінансову операцію
Порядок надання Уповноваженому органу інформації про
фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому
моніторингу, встановлюється відповідно Національним банком України
для банків, а Кабінетом Міністрів України для інших суб'єктів
первинного фінансового моніторингу.
Надання інформації суб'єктами первинного фінансового
моніторингу Уповноваженому органу в установленому порядку не є
порушенням банківської або комерційної таємниці.
Суб'єкти первинного фінансового моніторингу та їх працівники
не несуть відповідальності за надання такої інформації, якщо вони
діяли на підставі та на виконання цього Закону.
Працівникам суб'єктів первинного фінансового моніторингу,
які надіслали Уповноваженому органу повідомлення про фінансову
операцію, що підлягає згідно з цим Законом фінансовому
моніторингу, забороняється повідомляти про це осіб, які здійснюють
фінансову операцію, та будь-яких третіх осіб.
Внаслідок порушення частини четвертої цієї статті
працівниками суб'єктів первинного фінансового моніторингу наступає
відповідальність, передбачена законами України.
У випадку, коли у працівників суб'єкта первинного
фінансового моніторингу, який здійснює фінансову операцію на
підставі проведення внутрішнього фінансового моніторингу
відповідно до статей 5 та 12 цього Закону, виникають мотивовані
підозри, що фінансова операція здійснюється з метою легалізації
(відмивання) доходів, суб'єкт первинного фінансового моніторингу
зобов'язаний надавати Уповноваженому органу інформацію про таку
фінансову операцію.
У випадку, коли суб'єкти первинного фінансового моніторингу,
які здійснюють фінансові операції, підозрюють або повинні були б
підозрювати, що такі фінансові операції пов'язані, мають
відношення або призначені для фінансування терористичної
діяльності, терористичних актів чи терористичних організацій, вони
зобов'язані негайно повідомити про такі фінансові операції
Уповноважений орган та правоохоронні органи, визначені
законодавством.
Інформація, що передається згідно з вимогами цього Закону, є
такою, що має обмежений доступ. Обмін зазначеною інформацією, її
розкриття та захист Уповноваженим органом, суб'єктами первинного
фінансового моніторингу, органами виконавчої влади та
Національного банку України, які відповідно до законодавства
забезпечують регулювання та нагляд за діяльністю суб'єктів
первинного фінансового моніторингу, здійснюється відповідно до
законодавства.
Уповноваженому органу заборонено передавати будь-кому
одержану від суб'єктів первинного фінансового моніторингу
інформацію, яка містить комерційну чи банківську таємницю.
Стаття 9. Взяття на облік фінансової операції, що підлягає
обов'язковому фінансовому моніторингу
Фінансова операція, що підлягає обов'язковому фінансовому
моніторингу, щодо якої отримана інформація, обліковується
Уповноваженим органом. Порядок взяття на облік фінансової
операції, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу,
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 10. Повноваження центральних органів виконавчої влади
та Національного банку України з питань фінансового моніторингу
До суб'єктів державного фінансового моніторингу (за винятком
Уповноваженого органу), які відповідно до законодавства виконують
функції регулювання та нагляду за суб'єктами первинного
фінансового моніторингу, відносяться Національний банк України,
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, спеціально
уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків
фінансових послуг.
Зазначені у частині першій цієї статті суб'єкти державного
фінансового моніторингу зобов'язані:
вимагати від суб'єктів первинного фінансового моніторингу
виконання завдань та обов'язків, передбачених цим Законом;
проводити перевірку стану організації професійної підготовки
працівників та керівників підрозділів, відповідальних за
проведення внутрішнього фінансового моніторингу, вживати заходів,
передбачених цим Законом;
під час здійснення нагляду перевіряти виконання вимог актів
законодавства з питань запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму, вживати в
установленому законодавством порядку заходів, передбачених цим
Законом;
інформувати Уповноважений орган про виявлені випадки
порушення законодавства суб'єктами первинного фінансового
моніторингу;
забезпечувати зберігання інформації, одержаної від суб'єктів
первинного та державного фінансового моніторингу і правоохоронних
органів;
погоджувати з Уповноваженим органом будь-які нормативні
документи, що стосуються питань, пов'язаних з виконанням вимог
цього Закону;
надавати Уповноваженому органу інформацію і документи,
необхідні для виконання покладених на нього завдань (за винятком
інформації щодо особистого життя громадян), в порядку, визначеному
законодавством.
Розділ III.
ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ,
ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ОБОВ'ЯЗКОВОМУ ТА ВНУТРІШНЬОМУ
ФІНАНСОВОМУ МОНІТОРИНГУ
Стаття 11. Фінансові операції, що підлягають обов'язковому
фінансовому моніторингу
Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому
моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, при безготівкових
розрахунках дорівнює чи перевищує 300000 гривень або дорівнює чи
перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 300000 гривень,
при розрахунках готівкою дорівнює чи перевищує 100000 гривень або
дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 100000
гривень, та має одну або більше ознак, визначених цією статтею:
переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за
кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного)
рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий
у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів
України до переліку офшорних зон;
купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або інших подібних
платіжних засобів за готівку;
зарахування або переказ грошових коштів, надання або
отримання кредиту (позики), проведення фінансових операцій з
цінними паперами у випадку, коли хоча б одна із сторін є фізичною
або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце
проживання чи місце знаходження в країні (на території), яка не
бере участь в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та
протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом, та фінансуванню тероризму, або однією з сторін є особа, що
має рахунок в банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (на
вищезазначеній території). Перелік таких країн (територій)
визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом
Міністрів України на основі переліків, затверджених міжнародними
організаціями, діяльність яких спрямована на протидію легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню
тероризму, і підлягає опублікуванню;
переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою видати
одержувачу кошти готівкою;
зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх
подальшим переказом того самого або наступного операційного дня
іншій особі;
зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових
коштів з рахунку юридичної особи, період діяльності якої не
перевищує трьох місяців з дня її реєстрації, або зарахування
грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку
юридичної особи у випадку, якщо операції на зазначеному рахунку не
проводилися з моменту його відкриття;
відкриття рахунку з внесенням на нього коштів на користь
третьої особи;
переказ особою, за відсутності зовнішньоекономічного
контракту, коштів за кордон;
обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого
номіналу;
проведення фінансових операцій з цінними паперами на
пред'явника, не розміщеними в депозитаріях;
придбання особою цінних паперів за готівку;
виплата фізичній особі страхового відшкодування або
отримання страхової премії;
виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому
гральному закладі;
розміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та
інших цінностей в ломбард.
Стаття 12. Фінансові операції, що підлягають внутрішньому
фінансовому моніторингу
Фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому
моніторингу, якщо вона має одну або більше ознак, визначених цією
статтею, зокрема:
1) заплутаний або незвичний характер фінансової операції,
яка не має очевидного економічного сенсу або очевидної законної
мети:
а) прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу
коштів від особи, яка пропонує або погоджується на отримання
процентів по депозиту, нижчих за процентну ставку, що встановлена
у банку на поточний момент, або сплату комісій (плати за
здійснення окремих операцій з його коштами) у розмірах, більших
ніж визначені суб'єктом первинного моніторингу за тотожними
вкладами або операціями на поточний момент;
б) наполягання особи провести операцію за правилами,
відмінними від встановлених законодавством та внутрішніми
документами суб'єкта первинного моніторингу щодо таких операцій за
змістом або за строками її проведення;
в) внесення особою у раніше узгоджену схему проведення
операції (операцій) безпосередньо перед початком її реалізації
значних змін, що особливо стосуються напряму руху грошових коштів
або іншого майна, в тому числі неодноразова зміна банківських
реквізитів бенефіціара після надання першого доручення на
переведення коштів або індосацію платіжних документів, надання
доручення на перерахування коштів бенефіціару через два та більше
рахунки інших осіб;
г) представлення особою інформації, яку неможливо
перевірити;
г) неможливість встановлення контрагентів особи, прийняття
суб'єктом первинного фінансового моніторингу коштів (платіжних
документів до їх оплати) від особи, яка надсилає кошти на адресу
іншої сторони цивільно-правової угоди, внаслідок чого такі кошти
повертаються без виконання фінансової операції у зв'язку з
незнаходженням такої іншої сторони або у зв'язку з її відмовою
щодо їх прийняття;
д) відмова в наданні особою (клієнтом) відомостей,
передбачених законодавством та відповідними внутрішніми
документами суб'єкта первинного фінансового моніторингу;
е) регулярне укладення особою строкових угод або
використання інших похідних фінансових інструментів, особливо
таких, що не передбачають поставки базового активу, за фінансовими
операціями з одним або кількома контрагентами, результатом чого є
постійний прибуток або постійні збитки особи;
є) прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу
коштів (платіжних документів до їх оплати) від особи, яка здійснює
неодноразовий обмін цінних паперів на інші цінні папери протягом
поточного року без отримання або надання грошових компенсацій,
пов'язаних з таким обміном;
ж) настання страхового випадку протягом короткого терміну,
який визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої
влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, після
укладення страхової угоди;
2) невідповідність фінансової операції діяльності юридичної
особи, що встановлена статутними документами цієї особи:
а) не пов'язане з діяльністю особи істотне збільшення
залишку на рахунку, який згодом перераховується іншому суб'єкту
первинного фінансового моніторингу або використовується для цілей
купівлі іноземної валюти (з переказом на користь нерезидента),
цінних паперів на пред'явника;
б) відсутність зв'язку між характером і родом діяльності
особи з послугами, за якими особа звертається до суб'єкта
первинного фінансового моніторингу;
в) регулярне представлення чеків, емітованих банком-
нерезидентом та індосованих нерезидентом, на інкасо, якщо така
діяльність не відповідає діяльності особи, відомій суб'єкту
первинного фінансового моніторингу;
г) зарахування на рахунок особи значної кількості платежів
від фізичних осіб на суму, що не перевищує суму, визначену статтею
11 цього Закону, у тому числі через касу суб'єкта первинного
фінансового моніторингу, якщо діяльність особи не пов'язана з
наданням послуг населенню, збором обов'язкових або добровільних
платежів;
г) істотне збільшення частки готівки, що надходить на
рахунок особи, якщо звичайними для основної діяльності особи є
розрахунки в безготівковій формі;
д) розміщення на рахунку значної суми готівкових коштів
особою, яка за рівнем доходу чи сферою діяльності не може
здійснювати фінансову операцію на таку суму;
е) разовий продаж (купівля) особою великого пакета цінних
паперів, що вільно не обертаються на організованому ринку, за
умови, що особа не є професійним учасником ринку цінних паперів і
цінні папери не передаються особі в погашення простроченої
заборгованості контрагента перед особою;
3) виявлення неодноразового здійснення фінансових операцій,
характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є
уникнення процедур обов'язкового фінансового моніторингу,
передбачених цим Законом:
а) регулярне зарахування на рахунок особи (у випадку
юридичної особи, якщо це не пов'язано з її основною діяльністю)
коштів у готівковій формі з подальшим переказом усієї або більшої
частини суми протягом одного операційного дня або наступного за
ним дня на рахунок клієнта, відкритий в іншого суб'єкта первинного
фінансового моніторингу, або на користь третьої особи, у тому
числі нерезидента;
б) передавання особою доручення про здійснення фінансової
операції через представника (посередника), якщо представник
(посередник) виконує доручення особи без встановлення прямого
(особистого) контакту з суб'єктом первинного фінансового
моніторингу.
Розділ IV.
ЗАВДАННЯ, ФУНКЦІЇ
ТА ПРАВА УПОВНОВАЖЕНОГО ОРГАНУ
Стаття 13. Завдання та функції Уповноваженого органу
Завданнями Уповноваженого органу є:
збір, обробка і аналіз інформації про фінансові операції, що
підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;
участь у реалізації державної політики у сфері запобігання
та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню
тероризму;
створення та забезпечення функціонування єдиної державної
інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму;
налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного
обміну з органами державної влади, компетентними органами
іноземних держав та міжнародними організаціями в зазначеній сфері;
забезпечення представництва України в установленому порядку
в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії
легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму.
Уповноважений орган відповідно до покладених на нього
завдань:
вносить пропозиції щодо розробки законодавчих актів, в
установленому порядку бере участь у підготовці інших нормативно-
правових актів з питань запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму;
отримує від органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування, суб'єктів господарювання на запит інформацію,
необхідну для реалізації покладених на нього завдань;
співпрацює з органами виконавчої влади, іншими державними
органами, завданнями яких є запобігання та протидія легалізації
(відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму;
за наявності достатніх підстав, що фінансова операція може
бути пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів або
фінансуванням тероризму, надає до правоохоронних органів, згідно з
компетенцією, відповідні узагальнені матеріали;
бере участь у міжнародному співробітництві з питань
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і
фінансуванню тероризму;
досліджує методи та фінансові схеми легалізації (відмивання)
доходів і фінансування тероризму;
здійснює координацію та методичне забезпечення діяльності
суб'єктів первинного фінансового моніторингу з питань запобігання
та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню
тероризму;
проводить аналіз ефективності заходів, що вживаються
суб'єктами первинного фінансового моніторингу для запобігання та
протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню
тероризму;
сприяє виявленню в фінансових операціях ознак використання
доходів;
забезпечує ведення обліку фінансових операцій, що мають
ознаки таких, що підлягають фінансовому моніторингу, в
установленому законодавством порядку;
бере участь за дорученням Кабінету Міністрів України у
підготовці відповідних міжнародних договорів України;
виконує інші функції, що випливають з покладених на нього
завдань.
Стаття 14. Права Уповноваженого органу
Уповноважений орган має право:
залучати до розгляду питань, що належать до його
компетенції, спеціалістів центральних і місцевих органів
виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за
погодженням з їх керівниками);
одержувати в установленому законодавством порядку від
органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ та організацій інформацію (у тому числі ту,
що становить банківську або комерційну таємницю), необхідну для
виконання покладених на нього завдань;
одержувати в установленому законодавством порядку від
центральних органів виконавчої влади та Національного банку
України, які, згідно з цим Законом, одержують узагальнені
матеріали про фінансові операції від Уповноваженого органу,
інформацію про хід опрацювання та вжиття відповідних заходів на
підставі отриманих матеріалів;
здійснювати в установленому законодавством порядку доступ, в
тому числі автоматизований, до баз даних інших суб'єктів
державного фінансового моніторингу та органів державної виконавчої
влади;
укладати в установленому законодавством порядку міжнародні
договори міжвідомчого характеру з відповідними органами інших
держав з питань співробітництва.
Розділ V.
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У ЗАПОБІГАННІ
ТА ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЮ) ДОХОДІВ
І ФІНАНСУВАННЮ ТЕРОРИЗМУ
Стаття 15. Засади міжнародного співробітництва у запобіганні
та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню
тероризму
Міжнародне співробітництво у запобіганні та протидії
легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму
здійснюється відповідно до Конвенції про відмивання, пошук, арешт
та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (1990 рік),
інших міжнародних договорів України, цього Закону, інших
нормативно-правових актів.
Відмова або відстрочення у задоволенні запиту стосовно
міжнародного співробітництва у запобіганні і протидії легалізації
(відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму здійснюються лише на
підставі та за умови виконання положень Конвенції про відмивання,
пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом
(1990 рік).
Стаття 16. Органи, уповноважені здійснювати міжнародне
співробітництво у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню)
доходів і фінансуванню тероризму
Центральним органом, на який покладаються повноваження щодо
здійснення міжнародного співробітництва у запобіганні та протидії
легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму є
Міністерство юстиції України щодо судових рішень, які стосуються
конфіскації доходів, і Генеральна прокуратура України щодо
вчинення процесуальних дій під час розслідування кримінальних
справ (провадження окремих процесуальних дій щодо справ про
виявлення доходів).
Інформація або докази, одержані центральним органом в рамках
міжнародного співробітництва у запобіганні та протидії легалізації
(відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму без його попередньої
згоди, не можуть бути використані або передані органам влади
іноземної держави для цілей проведення розслідування чи судового
розгляду, не зазначеного у клопотанні.
Уповноважений орган співпрацює з відповідними органами
іноземних держав щодо обміну інформацією про ознаки легалізації
(відмивання) доходів, у межах своєї компетенції забезпечує
співробітництво з Групою розробки фінансових заходів боротьби з
відмиванням коштів (FATF) та іншими міжнародними організаціями,
діяльність яких спрямована на співробітництво у запобіганні та
протидії легалізації (відмиванню) доходів.
Розділ VI.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ВИМОГ ЗАКОНУ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВ
І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ
Стаття 17. Відповідальність за порушення вимог цього Закону
Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть
кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність
згідно із законом. Такі особи також можуть бути позбавлені права
провадити певні види діяльності згідно із законодавством.
Юридичні особи, які здійснювали фінансові операції з
легалізації (відмивання) доходів або фінансували тероризм, можуть
бути ліквідовані за рішенням суду.
У разі невиконання (неналежного виконання) суб'єктом
первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону до нього
може застосовуватися в порядку, встановленому законодавством,
штраф у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян. У випадку відсутності згоди щодо сплати штрафу
рішення про накладення штрафу чи у його відмові приймається судом
за поданням органу, що регулює діяльність суб'єкта первинного
фінансового моніторингу та надає ліцензії або інший спеціальний
дозвіл.
Неодноразове порушення суб'єктами первинного фінансового
моніторингу вимог цього Закону тягне за собою за рішенням суду
обмеження, тимчасове припинення дії та позбавлення ліцензії чи
іншого спеціального дозволу на право провадження певних видів
діяльності в порядку, встановленому законодавством.
Стаття 18. Відновлення прав і законних інтересів
За рішенням суду доходи підлягають конфіскації в дохід
державі або повертаються їх власнику, права чи законні інтереси
якого були порушені, або відшкодовується їх вартість.
Угоди, спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів і
фінансування тероризму, визнаються недійсними в установленому
законом порядку.
Суб'єкти фінансового моніторингу, їх посадові особи та інші
працівники не несуть відповідальності за шкоду, заподіяну
юридичним і фізичним особам, у зв'язку з виконанням ними службових
обов'язків під час проведення фінансового моніторингу, якщо вони
діяли у межах завдань, обов'язків та у спосіб, що передбачені цим
Законом.
Шкода, заподіяна юридичній або фізичній особі незаконними
діями державних органів внаслідок проведення ними заходів щодо
протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню
тероризму, відшкодовується з Державного бюджету України.
Розділ VII.
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його
опублікування.
2. До приведення у відповідність із цим Законом закони
України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не
суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України до набрання чинності цим
Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про
внесення змін до законодавчих актів, що випливають із цього
Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
прийняти рішення з питань, що випливають із цього Закону;
забезпечити перегляд міністерствами, іншими центральними
органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів, що
суперечать цьому Закону.
4. Національному банку України привести свої нормативно-
правові акти у відповідність із цим Законом та подати на розгляд
Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до
законодавчих актів, що випливають із цього Закону.
5. Дія статей 5, 6, 7, 8 цього закону застосовується щодо
казіно, гральних закладів та ломбардів після затвердження
Кабінетом Міністрів України відповідного порядку, але не пізніше 1
січня 2004 року, а для решти суб'єктів первинного фінансового
моніторингу - з моменту набуття чинності цим Законом.
6. Внести до Кодексу України про адміністративні
правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до
N 51, ст. 1122) такі зміни:
1) доповнити Кодекс статтею 1669 такого змісту:
"Стаття 166-9. Порушення законодавства щодо запобігання та
протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом
Порушення вимог щодо ідентифікації особи, яка здійснює
фінансову операцію, порушення порядку реєстрації фінансових
операцій, що підлягають первинному фінансовому моніторингу,
неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної
інформації про такі фінансові операції спеціально уповноваженого
органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, а також
невиконання вимог щодо зберігання документів, які стосуються
ідентифікації осіб, що здійснюють фінансові операції, та
документації щодо проведених ними фінансових операцій,
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб суб'єктів
первинного фінансового моніторингу від п'ятдесяти до ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розголошення інформації, яка надається спеціально
уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового
моніторингу, або факту надання такої інформації
тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
2) у статті 221 та частині першій статті 294 цифри "166-7,
166-8" замінити цифрами "166-7 - 166-9";
3) у пункті 1 частини першої статті 255:
доповнити пункт новими абзацами такого змісту:
"спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань
фінансового моніторингу (стаття 166-9);
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
(стаття 166-9)";
у абзаці "Національного банку України (статті 164-11, 166-7,
166-8)" цифри "166-7, 166-8" замінити цифрами "166-7 - 166-9".
7. Внести до Закону України "Про банки і банківську
діяльність" такі зміни:
1) у статті 62:
частину першу доповнити новим пунктом такого змісту:
"5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з
питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу щодо
здійснення фінансових операцій, які підлягають фінансовому
моніторингу згідно з законодавством про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом";
у частині восьмій слова "спеціальним підрозділам по боротьбі
з організованою злочинністю" замінити словами "спеціально
уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового
моніторингу";
2) у статті 64:
частину шосту викласти у такій редакції:
"При цьому з метою запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, інформація про
ідентифікацію осіб та фінансові операції, які вони здійснили,
повідомляється спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з
питань фінансового моніторингу".
Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ
28 листопада 2002 року
N 249-IV