Відповідно до п. 18.3 ст. 18 Закону № 334/94-ВР у разі
укладання договорів, які передбачають здійснення оплати
товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що
розташовані в офшорних зонах, чи при здійсненні розрахунків
через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки,
незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій
або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів
або нерезидентів, витрати платників податку на оплату
вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до
складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків
від оплаченої вартості цих товарів (робіт, послуг).
Пунктом 1.31 ст. 1 Закону № 334/94-ВР установлено, що
продаж результатів робіт (послуг) — це будь-які операції
цивільно-правового характеру з надання результатів робіт
(послуг), з надання права на користування або на розпоряджання
товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими
ніж товари об’єктами власності за компенсацію, а також
операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема,
надання права на користування товарами у межах договорів
лізингу (оренди) тощо.
Отже, для зазначених у п. 18.3 ст. 18 Закону імпортних
операцій, зокрема операцій щодо надання послуг лізингу
(оренди), діють спеціальні правила, якими передбачено
особливості обліку валових витрат за операціями з нерезидентами,
розташованими в офшорних зонах.
Таким чином, оскільки операція лізингу (оренди) є операцією
продажу результатів послуги, витрати платника податку
у вигляді лізингових платежів, сплачених за об’єкт лізингу,
отриманий від нерезидента, розташованого в офшорній
зоні, включаються до його валових витрат із застосуванням
обмеження, встановленого п. 18.3 ст. 18 Закону № 334/94-ВР.