Згідно з вимогами пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України
від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами» (далі — Закон № 2181-III) у разі
якщо контролюючий орган самостійно визначає податкове
зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними
із порушенням податкового законодавства, такий платник
податків має право на адміністративне оскарження рішень
контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів
від дня отримання податкового повідомлення або відповіді
контролюючого органу на скаргу замість десятиденного
строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту.
Відповідно до пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III
у разі коли платник податків, активи якого перебувають
у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої
згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди
є обов’язковим згідно з цим Законом, платник податків
додатково сплачує штраф у розмірі ста відсотків суми
податкового боргу, щодо якого виникло право податкової
застави.
Перелік операцій, які потребують обов’язкового узгодження
з органами державної податкової служби, визначено п.
8.6 ст. 8 Закону № 2181-III.
Водночас преамбулою Закону № 2181-III зазначено, що
цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.
Таким чином, податкове зобов’язання у вигляді штрафу
за відчуження заставних активів без попередньої згоди
податкових органів нараховується за порушення саме податкового
законодавства, а тому й апеляційна скарга на рішення
про нарахування такого зобов’язання може подаватися
не пізніше десятиденного терміну.