Згідно із Земельним кодексом України право власності
на землю — це право володіти, користуватися i розпоряджатися
земельними ділянками.
Громадяни України набувають права власності на земельні
ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу,
дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
безоплатної передачі із земель державної та комунальної
власності; виділення в натурі (на місцевості) належної
їм земельної частки (паю) тощо.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу
їм земельних ділянок із земель державної або комунальної
власності в таких розмірах, зокрема: для ведення особистого
селянського господарства — не більше 2,0 га. Розмір
земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину
для ведення особистого селянського господарства, може
бути збільшено в разі отримання в натурі (на місцевості)
земельної частки (паю). Землі, придатні для потреб сільського
господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського
використання.
Власники земельних ділянок зобов’язані забезпечувати
використання їх за цільовим призначенням (ст. 91 Земельного
кодексу України).
Тому вирішення порушеного питання про намір організувати
приватний цвинтар на цих землях залежатиме насамперед
від зміни цільового призначення земель, додержання вимог
законодавства про охорону довкілля, дотримання прав
власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні
обирати такі способи їх використання відповідно до їх
цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам
сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей
(затінення, задимлення, неприємні запахи, забруднення
тощо).
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється
на підставі рішень органів державної влади та органів
місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земель провадиться органами
виконавчої влади або органами місцевого самоврядування,
які приймають рішення про передачу цих земель у власність
або надання у користування, вилучення (викуп) земель
i затверджують проекти землеустрою або приймають рішення
про створення об’єктів природоохоронного та історико-культурного
призначення. Зміна цільового призначення земель, які
перебувають у власності громадян або юридичних осіб,
здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок
у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку зміни цільового призначення земель,
які перебувають у власності громадян або юридичних осіб,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 11.04.2002 р. № 502, зміна цільового призначення
земельної ділянки провадиться за поданням заяви (клопотання)
її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо
земельна ділянка розташована в межах населеного пункту,
або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка
розташована за межами населеного пункту.
До заяви (клопотання) додаються:
копія державного акта на право власності на земельну
ділянку;
для громадянина — власника земельної ділянки — копія
паспорта (серія, номер паспорта, коли i ким виданий
та місце проживання), для юридичної особи — власника
земельної ділянки — копія статуту (положення) та копія
свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;
документи щодо встановлених обмежень (обтяжень) та земельних
сервітутів на використання земельної ділянки;
обгрунтування необхідності зміни цільового призначення
земельної ділянки із зазначенням її розміру.
Сільська, селищна, міська рада або районна держадміністрація
розглядає заяву (клопотання) i в разі згоди на зміну
цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на
підготовку проекту її відведення:
складання проекту відведення земельної ділянки, якщо
зміні цільового призначення підлягає її частина;
перепогодження проекту відведення земельної ділянки
з відповідними органами виконавчої влади, якщо зміні
цільового призначення підлягає вся земельна ділянка.
Проект відведення земельної ділянки погоджується або
перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним
i санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування
i архітектури та охорони культурної спадщини, а також
підлягає державній землевпорядній експертизі, після
якої замовник подає проектні матеріали відповідно до
сільської, селищної, міської ради або до районної держадміністрації
для прийняття рішення.
Після розгляду проектних матеріалів відповідна рада
приймає рішення про зміну цільового призначення земельної
ділянки, розташованої в межах населеного пункту, за
межами — держадміністрація.
У разі прийняття рішення про відмову у зміні цільового
призначення земельної ділянки сільська, селищна, міська
рада або відповідний орган виконавчої влади протягом
15 днів письмово повідомляє про це її власника з обгрунтуванням
причини відмови.
Стосовно пільг щодо плати за землю слід зазначити, що
ст. 12 Закону № 2535-ХІІ встановлено, що за землі кладовищ
земельний податок не справляється. При цьому слід відмітити,
що чинне законодавство конкретно не визначає, які саме
землі кладовищ (приватної власності, загального користування
тощо) підпадають під пільгове оподаткування.