З метою роз’яснення питань, що виникають під час купівлі
цінних паперів іноземними інвесторами та наступної реєстрації
іноземних інвестицій, необхідно детально розглянути
низку законодавчих та нормативних документів.
Насамперед важливо враховувати положення Закону України
від 18.09.91 р. № 1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність»
(далі — Закон 1), оскільки саме цей Закон визначає загальні
правові, економічні та соціальні умови інвестиційної
діяльності на території України.
Згідно зі ст. 1 Закону 1 інвестиціями є всі види майнових
та інтелектуальних цінностей, що вкладаються інвестором:
кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші
цінні папери, рухоме й нерухоме майно (будинки, споруди,
устаткування та інші матеріальні цінності), майнові
права, що випливають з авторського права, досвід та
інші інтелектуальні цінності, сукупність технічних,
технологічних, комерційних та інших знань, оформлених
у вигляді технічної документації, навиків та виробничого
досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду
виробництва, але не запатентованих (ноу-хау), права
користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами,
обладнанням, а також інші майнові права, інші цінності.
Об’єктами інвестиційної діяльності (ст. 4 Закону 1)
можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди
й оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного
господарства, цінні папери, цільові грошові вклади,
науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності,
інші об’єкти власності, а також майнові права.
Згідно зі ст. 5 Закону 1 інвестори — це суб’єкти інвестиційної
діяльності, які приймають рішення про вкладення власних,
позичкових i залучених майнових та інтелектуальних цінностей
в об’єкти інвестування.
Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути громадяни
i юридичні особи України та іноземних держав, а також
держави.
Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів,
покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника
інвестиційної діяльності.
Згідно зі ст. 10 Закону 1 джерелами фінансування інвестиційної
діяльності можуть бути власні фінансові ресурси інвестора
(прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування
збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження
i заощадження громадян, юридичних осіб тощо), позичкові
фінансові кошти інвестора (облігаційні позики, банківські
та бюджетні кредити), залучені фінансові кошти інвестора
(кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески
громадян i юридичних осіб), бюджетні інвестиційні асигнування,
безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій,
підприємств i громадян.
Статтею 19 Закону 1 передбачено захист інвестицій, а
саме: придбані інвесторами цільові банківські вклади,
акції та інші цінні папери, платежі за набуте майно
або за орендні права у разі вилучення відповідно до
законодавчих актів України відшкодовуються інвесторам,
за винятком сум, що виявилися використаними або втраченими
в результаті дій самих інвесторів або вчинених за їх
участю.
А відповідно до ст. 20 Закону 1 при недотриманні договірних
зобов’язань суб’єкти інвестиційної діяльності несуть
майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством
України i укладеними договорами, причому сплата штрафів
i неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування
завданих збитків не звільняють винну сторону від виконання
зобов’язань, якщо інше не передбачено законом або договором.
Таким чином, купівля цінних паперів українських емітентів
громадянами i юридичними особами іноземних держав є
інвестиційною діяльністю на території України. Такі
інвестори мають рівні з іншими інвесторами права на
захист інтересів i майна, інвестованого у народне господарство
України.
Рівні умови інвестиційної діяльності вітчизняних та
іноземних інвесторів закріплено у Законі України від
17.02.2000 р. № 1457-III «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності,
створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження». Згідно зі ст. 3 цього Закону спеціальне
законодавство України про іноземні інвестиції, а також
державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені
законодавством України, не регулюють питання валютного,
митного та податкового законодавства, чинного на території
України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами
України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною
Радою України.
Щодо загальних аспектів законодавства України про іноземні
інвестиції, необхідно розглянути положення Закону України
від 19.03.96 р. № 93/96-ВР «Про режим іноземного інвестування»
(далі — Закон 2), який визначає особливості режиму іноземного
інвестування на території України виходячи з цілей,
принципів i положень законодавства України.
Згідно зі ст. 1 Закону 2 іноземними інвесторами вважаються
юридичні особи, створені відповідно до законодавства
іншого, ніж законодавство України, фізичні особи — іноземці,
які не мають постійного місця проживання на території
України i не обмежені у дієздатності, іноземні держави,
міжнародні урядові та неурядові організації, які провадять
інвестиційну діяльність на території України.
Іноземні інвестиції — це цінності, що вкладаються іноземними
інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно
до законодавства України.
Підприємство з іноземними інвестиціями — підприємство
(організація) будь-якої організаційно-правової форми,
створене відповідно до законодавства України, іноземна
інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності,
становить не менше 10 відсотків. Підприємство набирає
статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня
зарахування іноземної інвестиції на його баланс.
Згідно зі ст. 3 Закону 2 іноземні інвестиції можуть
здійснюватися у вигляді: іноземної валюти, що визнається
конвертованою Нацбанком України; валюти України при
реінвестиціях в об’єкт первинного інвестування чи в
будь-які інші об’єкти інвестування відповідно до законодавства
України за умови сплати податку на прибуток (доходи);
будь-якого рухомого i нерухомого майна та пов’язаних
з ним майнових прав; акцій, облігацій, інших цінних
паперів, а також корпоративних прав (прав власності
на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи,
створеної відповідно до законодавства України або законодавства
інших країн), виражених у конвертованій валюті; грошових
вимог та права на вимоги виконання договірних зобов’язань,
які гарантовані першокласними банками i мають вартість
у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами
(процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними
звичаями; будь-яких прав інтелектуальної власності,
вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно
з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними
торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в
Україні, включаючи легалізовані на території України
авторські права, права на винаходи, корисні моделі,
промислові зразки, знаки для товарів i послуг, ноу-хау
тощо; прав на здійснення господарської діяльності, включаючи
права на користування надрами та використання природних
ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів,
вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно
з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними
торговельними звичаями; інших цінностей відповідно до
законодавства України.
Відповідно до ст. 3 Закону 2 іноземні інвестиції можуть
здійснюватися у формі: часткової участі у підприємствах,
що створюються спільно з українськими юридичними i фізичними
особами, або придбання частки діючих підприємств; створення
підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам,
філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних
осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;
придбання не забороненого законами України нерухомого
чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення,
обладнання, транспортні засоби та інші об’єкти власності,
шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів
або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
придбання самостійно або за участю українських юридичних
або фізичних осіб прав на користування землею та використання
природних ресурсів на території України; придбання інших
майнових прав, господарської (підприємницької) діяльності
на основі угод про розподіл продукції; в інших формах,
які не заборонені законами України, в тому числі без
створення юридичної особи на підставі договорів із суб’єктами
господарської діяльності України.
Крім рівних з іншими інвесторами гарантій іноземним
інвесторам надаються додаткові гарантії. Так, згідно
зі ст. 11 Закону 2 у разі припинення інвестиційної діяльності
іноземний інвестор має право на повернення не пізніше
шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх
інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування
в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення
статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з
цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною
ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної
діяльності, якщо інше не встановлено законодавством
або міжнародними договорами України.
Окремо необхідно наголосити, що відповідно до ст. 13
Закону 2 незареєстровані іноземні інвестиції не дають
права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим
Законом. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється
урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською
та Севастопольською міськими державними адміністраціями
протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення
у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
07.08.96 р. № 928 «Про затвердження Положення про порядок
державної реєстрації іноземних інвестицій» для проведення
реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор або
уповноважена ним у встановленому порядку особа повинна
подати органу державної реєстрації комплект документів,
який складається з інформаційного повідомлення про внесення
іноземної інвестиції з відміткою державної податкової
інспекції за місцем здійснення інвестиції про її фактичне
внесення, документів, що підтверджують форму здійснення
іноземної інвестиції, вартість іноземної інвестиції,
а також документа, що свідчить про внесення заявником
плати за реєстрацію. До постанови додається бланк інформаційного
повідомлення та детальна інструкція щодо його заповнення.
Враховуючи помилки, які призводять до непорозумінь під
час реєстрації іноземних інвестицій, необхідно спинитися
на особливостях заповнення інформаційного повідомлення
стосовно різних видів інвестицій, пов’язаних з придбанням
права власності на цінні папери.
Так, у разі створення підприємства за участю іноземного
інвестора у формі акціонерного товариства іноземний
інвестор вносить інвестиції до статутного фонду цього
підприємства й одержує право власності на корпоративні
права, виражені у цінних паперах. У цьому випадку для
реєстрації іноземних інвестицій необхідно надавати установчі
документи підприємства, в яких згідно зі ст. 17 Закону
2 повинні міститися відомості про державну належність
їх засновників (учасників). У інформаційному повідомленні
про внесення іноземної інвестиції як об’єкт інвестування
зазначається таке підприємство. Податкова інспекція
повинна перевірити факт внесення як внесок до статутного
фонду іноземної інвестиції на баланс підприємства або
на банківський рахунок підприємства та засвідчити це
відміткою на інформаційному повідомленні.
У разі придбання інвестором цінних паперів (наприклад,
акцій уже існуючого підприємства, де інвестор не є засновником)
для реєстрації іноземних інвестицій необхідно надавати
договір (наприклад, договір купівлі-продажу цінних паперів).
У інформаційному повідомленні про внесення іноземної
інвестиції як об’єкт інвестування зазначаються цінні
папери, котрі є предметом цього договору (контракту).
Податкова інспекція повинна перевірити факт сплати за
цінні папери інвестором особі, яка передала права власності
на цінні папери інвестору, та засвідчити це відміткою
на інформаційному повідомленні.
Згідно з порядком заповнення інформаційного повідомлення
обсяг іноземної інвестиції оцінюється в іноземній конвертованій
валюті та у валюті України за домовленістю сторін на
основі цін міжнародних ринків або ринку України. Перерахування
інвестиційних сум здійснюється за офіційним курсом валюти
України, визначеним Нацбанком України на дату фактичного
внесення інвестиції, що цілком відповідає ст. 5 Закону
2.
Отже, необхідно зазначати інвестиційні суми, перераховані
за офіційним курсом Нацбанку України на дату фактичного
внесення на баланс або банківський рахунок одержувача
інвестицій або особи, яка передала право власності на
цінні папери інвестору.
Згідно з Указом Президента України від 07.07.98 р. №
748/98 «Про деякі питання іноземного інвестування» іноземні
інвестиції при первинному інвестуванні можуть здійснюватися
у вигляді валюти України, яку придбано за іноземну валюту
на міжбанківському валютному ринку України або одержано
іноземним інвестором як прибуток (дохід) внаслідок здійснення
іноземних інвестицій в Україні.
Таким чином, іноземним інвесторам надано державні гарантії
повернення інвестицій, можливості різноманітного інвестування
в цінні папери та розроблено прозору законодавчу базу
з метою створення сприятливого інвестиційного клімату.